АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

БУДОВА ОРГАНІВ ВИДІЛЕННЯ

Навіть у найпростіших одноклітинних тварин (таких як амеба, наприклад) є органела, яка виконує видільну функцію - СКОРОТЛИВА ВАКУОЛЬ. Вона являє собою заповнену рідиною порожнину у протоплазмі, яка регулярно повільно розширюється, а потім виливає свій вміст у зовнішнє середовище. Рідина у таких вакуолях більш розбавлена, ніж оточуюча цитоплазма. У прісноводних найпростіших скоротлива вакуоль пульсує з більшою частотою, ніж у близьких до них морських видів. У інфузорій скоротливі вакуолі мають більш складну будову, ніж в інших одноклітинних організмів. В них ці органели виконують, по крайній мірі, дві функції: відкачують воду з клітини та видаляють з цитоплазми рідкі продукти обміну речовин.

Не дивлячись на таку важливу роль, яка відводиться скоротливій вакуолі, багато одноклітинних тварин взагалі їх не мають. Немає їх і в клітинах прісноводних кишковопорожнинних, які, однак, зберігають більш високу концентрацію солей у порівнянні зі своїм водним оточенням.

Всі плоскі і кільчасті черви і більшість круглих мають особливу різновидність органів виділення, які складаються з трубочок, що відкриваються на поверхні тіла. Ці ВИДІЛЬНІ КАНАЛЬЦІ (або НЕФРИДІЇ) нерідко розгалужуються. Їх внутрішній кінець має тонкі стінки і розташований поблизу кров’яного русла тіла. У плоских червів кожен такий каналець починається з однієї спеціалізованої клітини, яка наділена пучком війок, постійне биття яких і створює слабкий ток рідини по канальцу назовні (мал....). Ці клітини називають ПОЛУМ’ЯНИМИ, оскільки під мікроскопом коливання війок нагадують мерехтіння полум’я свічки. У кільчастих червів видільні канальці кожного сегмента починаються воронкоподібним отвором, який відкривається у порожнину тіла. Ця воронка веде до довгого звивистого канальця, який, в свою чергу, закінчується видільною порою на поверхні тіла тварини.

У молюсків і членистоногих є схожі видільні канальці, але звичайно вони довші і часто згруповуються у нирку, з якої сеча виділяється назовні по більшим за розмірами збираючим трубочкам. У деяких ракоподібних сеча, перед тим як виділитись назовні через дві пори, що розташовані на голові, накопичується у тонкостінному ПУХИРЦЕВИДНОМУ РЕЗЕРВУАРІ (зеленій залозі) (мал....). І хоч внутрішні кінці видільних канальців не утворюють звичайно прямого контакту з порожниною тіла, вони тісно оточені каналами незамкненої кровоносної системи цих тварин. Комахи, на відміну від ракоподібних, мають органи виділення у вигляді серії довгих і тонких МАЛЬПІГІЄВИХ ТРУБОЧОК, які розгалужуються по всьому тілу і відкриваються у заднього кінця кишечнику (мал....).

У хребетних тварин органами виділення є парні НИРКИ, які розташовані у поперековому відділі по обох сторонах від хребта. Кожна нирка складається з тисяч ниркових елементів, які мають назву НЕФРОНИ. Кожен нефрон, в свою чергу, складається з фільтруючого апарата (КЛУБОЧКА) і канальця, який не перевищує в довжину декількох міліметрів. Нефрони зібрані разом (у вищих хребетних) в систему дуже високої організації (мал....). Кожен нирковий каналець утворює тісний контакт з сплетінням капілярів, а всі канальці потім впадають до парних СЕЧОПРОВОДІВ, які ведуть до СЕЧОВОГО МІХУРА. Останній відкривається назовні СЕЧОВИПУСКНИМ КАНАЛОМ. І нефрони хребетних і видільні канальці інших тварин утворюють тісний контакт з кровоносною системою. У хребетних такий зв’язок виражений, з одного боку, у вигляді КЛУБОЧКА СУДИН, який оточений КАПСУЛОЮ і розташований на початку кожного нефрона, а з другого боку, - у вигляді НАВКОЛОКАНАЛЬЦЕВИХ капілярів, які обплітають каналець на більшій частині його довжини до його поєднання з іншими нефронами. Нефрони, які об’єдналися, потім впадають до ПРЯМИХ СЕЧОВИХ КАНАЛЬЦІВ нирок (мал....).

Кожен клубочок являє собою сплетіння капілярів, які постачаються кров’ю від приносних артеріол, що відходять від ниркових артерій. Стінки капілярів клубочка дуже тонкі. До того ж, як показує електронний мікроскоп, вони пронизані дуже малими багаточисельними порами. На відміну від більшості капілярів клубочкові капіляри ссавців, об’єднуючись, замість вен утворюють маленькі виносні артерії з досить м’язистими стінками. Ці виносні артеріоли ведуть до другої сітки капілярів, яка тісно контактує одним або декількома нефронами (див. мал....). Тільки після проходження через навколоканальцеві капіляри кров потрапляє у вени і спрямовується у зворотному напрямку до серця. Нирковий клубочок замкнений у капсулу, яка утворена ввігнутим цибулеподібним здуттям початку ниркового канальця. Ця капсула зветься БОУМЕНОВОЮ КАПСУЛОЮ і являє собою порожнистий двостінний мішечок з клітин. Нирковий клубочок є пристосуванням, яке відфільтровує рідини з кров’яного русла: спочатку через стінки капілярів клубочка, потім через стінку нефрона, яка утворює разом і стінку боуменової капсули, і лише потім ці рідини потрапляють у просвіт нефрона. Обмін між кров’ю, яка рухається по навколо-канальцевим капілярам, оточуючою каналець позаклітинною рідиною, внутрішньоклітинною рідиною клітин стінок канальця і рідиною, яка тече по його просвіту, проходить майже на всьому протязі нефрона. Цей обмін проходить не тільки через стінки капілярів, але й через клітини, що утворюють стінки нефронів.

Дата добавления: 2015-12-15 | Просмотры: 830 | Нарушение авторских прав