АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

ЕМБРІОНАЛЬНИЙ РОЗВИТОК І ТУРБОТА ПРО НАЩАДКІВ

ЕМБРІОНАЛЬНИЙ (або ЗАРОДКОВИЙ) розвиток тварин - це період індивідуального розвитку організму, який протікає у ЯЙЦЕВИХ або ЗАРОДКОВИХ оболонках у зовнішньому середовищі або всередині материнського організму. Ці оболонки оточують зародок, виконуючи захисну функцію, а також забезпечуючи постійний обмін речовин між організмом, що розвивається, і зовнішнім середовищем. Ріст і розвиток зародку відбувається за рахунок речовин, які містяться у яйцеклітині (риби, земноводні, плазуни, птахи і комахи)(мал....), або за рахунок речовин, які поступають до зародка з материнського організму (ссавці). У процесі ембріонального розвитку реалізуються ознаки батьківських організмів, що закодовані у генах (носіях спадкової інформації). При цьому з однієї відносно просто організованої клітини утворюється багатоклітинний організм, який складається з різних тканин і органів і здатний до самостійного існування. Закінчується ембріональний період виходом ембріона (зародка) з зародкових оболонок, а у живородних тварин і людини - народженням.

В залежності від відношення до нащадків всіх тварин можна поділити на дві великі групи: таких, що проявляють турботу про нащадків і таких, що не проявляють такої турботи. Представники останньої відкладають, як правило, велику кількість яєць і більше ніколи про них не згадують, даючи можливість своїм нащадкам самим турбуватися про себе. Інша група тварин (як безхребетних так і хребетних) відкладає невелику кількість яєць, виявляючи турботу про своїх нащадків.

При відсутності турботи про нащадків, зигота, яка утворилась внаслідок зовнішнього запліднення, звичайно виділяє захисну драглисту оболонку, подібно до тієї, що захищає ікринки жаб (мал....). Але ніяка яйцеклітина або зигота не може самостійно утворювати таку міцну шкарлупу, яка утворюється навколо ембріона багатьох наземних тварин завдяки діяльності залоз, що вистилають яйцеводи. Наприклад, наземні молюски і комахи відкладають маленькі яєчки з дуже щільною оболонкою, яка майже непроникна для води. Як було вже зазначено вище, у відсутності турботи про нащадків тварини можуть відкладати дуже велику кількість яєць. Наприклад, атлантичні оселедці - до 100 тисяч ікринок, а риба-місяць - навіть до 3 мільйонів ікринок за один раз. А серед безхребетних тварин рекордсменами є паразитичні плоскі черви - вони відкладають до декількох сотень тисяч яєць на день! При цьому внаслідок боротьби за існування доживає до дорослого стану лише дуже обмежена кількість нащадків.

На відміну від них, виявляючи турботу про нащадків, комахи, як правило, відкладають яйця у місця, сприятливі для їх розвитку. Одні комахи використовують для цього нірки, куди вони затаскують і їжу, яка буде згодом з’їдена нащадками під час розвитку. В деяких випадках вони запасають живу, але нерухому здобич, щоб забезпечити своїх нащадків їжею високої якості (так роблять багато ос, наприклад). Інші комахи проявляють себе в цей час паразитами - відкладають яйця всередину або на поверхню інших живих організмів - комах, птахів і навіть ссавців. Але найчастіше яйця відкладаються на підходящі рослини або навіть на такі джерела їжі як гній і падло. Серед комах найбільш вражаючі випадки турботи про нащадків демонструють громадські комахи - терміти, мурахи і бджоли. В них бере на себе піклування про майбутніх нащадків попереднє покоління.

Хребетні тварини також турбуються про свої кладки, охороняють їх, провітрюють, чистять тощо, причому цим можуть займатись або один, або обоє батьків. Багато видів кісткових риб будують гнізда, охороняють ікру (наприклад, колюшки). Часто ці гнізда являють собою заглиблення, що зроблені у піску, або споруду з рослинного матеріалу та піску, але в основному риби будують плаваючі гнізда з пухирців повітря або прикріплюють ікринки до рослин чи каміння. Тропічні рибки апогон і тиляпія виношують ікру (а іноді й мальків) у ротовій порожнині, а самці морських коників та морських голок носять ікру, а пізніше і мальків у особливому мішку на черевній стороні тіла.

Серед земноводних найбільш цікавими формами турботи про нащадків відомі: філомедуза та яванська веслонога жаба, які відкладають ікринки на листки рослин, що розташовані над водою; сумчасті квакші, які виношують ікринки у спеціальних сумках на спині; самець жаби-повитухи, який носить шнур з ікрою на стегнах задніх кінцівок; невелика австралійська жаба реобатрахус - яка взагалі виношує ікринки у себе у... шлунку! При цьому її шлунок на певний час припиняє свою роботу у якості органа травлення і перетворюється на колиску для пуголовків. А вже сформовані жабенята з’являються на світ просто з рота своєї матері. Частина земноводних і плазунів обмотуються навколо кладки, охороняючи її. Так роблять, наприклад, черв’яги (безногі земноводні) і самки пітонів.

Але найбільш відомим і найбільш розвинутим є гніздобудування і гніздова поведінка у птахів. В них батьки виводять яйця (насиджують яйця, перевертають їх тощо) звичайно після спорудження гнізд, які мають досить складні конструкції, і повинні забезпечити збереженість кладки, захищати батьків, які насиджують яйця від хижаків та несприятливої погоди. Така досить досконала гніздова поведінка навіть стала об’єктом гніздового паразитизму. Зозуля, зокрема, підкладає свої яйця до гнізд інших птахів і названі батьки потім вигодовують зозуленя, яке перед цим викидає з гнізда яйця або пташенят своїх названих батьків. Власно гніздова поведінка включає в себе не тільки обігрів яєць, або, навпаки, захист їх від перегріву, але й їх перевертання, охорону від хижаків, викидання розбитих та незапліднених яєць, повертання до гнізда яєць, які викотились (у птахів, які гніздяться на землі). Не можна не звернути уваги і на зовнішній вигляд яєць. У птахів, які гніздяться відкрито, яйця, як правило, мають маскувальне забарвлення, а у тих, що гніздяться у дуплах дерев - біле. У видів, що гніздяться на виступах скель, яйця мають особливу форму (грушоподібну), яка не дозволяє їм скочуватись з карнизу.

У тварин, які відкладають яйця з щільною захисною оболонкою, ембріони розвиваються всередині цієї оболонки до тих пір, поки не сформуються настільки, що вони виявляються здатними її розбити і потім самим потурбуватися про себе. Їх забезпечення їжею в цей період здійснюється за рахунок жовтка, який міститься у цитоплазмі яйця, або яких-небудь інших речовин, що виділяються статевими шляхами самки ще до утворення шкарлупової оболонки. Самим відомим і в той же час найбільш спеціалізованим у цьому відношенні є яйце птахів (мал....). У яйці курки зародок спочатку виглядає як невелика пляма на величезній зиготі, котра в основному складається з запасу поживної речовини, що має назву ЖОВТОК. БІЛОК пташиного яйця утворюється з виділень стінок яйцеводу, які передують утворенню твердою ШКАРЛУПИ. Він виступає і у якості захисного шару і у якості джерела білкової їжі.

Дата добавления: 2015-12-15 | Просмотры: 929 | Нарушение авторских прав