АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

КРОВ ТА ЇЇ ФУНКЦІЇ

Кров, яка наповнює кровоносну систему тварин, являє собою водний розчин різних речовин, який за складом не дуже відрізняється від рідкої частини цитоплазми клітин. Її рідка частина (ПЛАЗМА у хребетних і ГЕМОЛІМФА - у безхребетних тварин), крім неорганічних речовин містить і різні органічні речовини (білки, жири і вуглеводи). Завдяки цьому вона може легко перетворюватись у лімфу, а лімфа, в свою чергу, у тканинну рідину, і навпаки. Тому кров і складає внутрішнє середовище живих організмів і її відносять до особливого типу СПОЛУЧНОЇ тканини. По мірі ускладнення організації тварин склад крові також ускладнюється.

Основна функція крові у більшості тварин - ТРАНСПОРТ ГАЗІВ. Але вона виконує також і інші функції: транспорт поживних речовин і продуктів їх обміну, перенос тепла, передача механічної сили, підтримка сталості внутрішнього середовища організму тощо.

Кров, це не просто розчин, який містить різні органічні та неорганічні сполуки. Вона, крім того, містить декілька типів молекул, які спеціально пристосовані для переносу газів, і в першу чергу кисню і вуглекислого газу. Молекулярний кисень - не дуже активна речовина і на відміну від вуглекислого газу міститься у воді лише у вигляді розчину. При досягненні стану рівноваги у газовій суміші між водою і повітрям, яке, як ви знаєте, звичайно містить 21 % вільного кисню, у воді виявляється розчиненим всього лише 0,5 % газоподібного кисню на одиницю об’єму. Тому кров, що рухається по кровоносній системі, може містити дуже небагато розчиненого кисню. Оскільки від рівня кисневого транспорту нерідко залежить і саме життя тварини, то ж природно, що збільшення кисневої ємності крові дає значні переваги. Це збільшення досягається за рахунок появи у крові специфічних ДИХАЛЬНИХ ПІГМЕНТІВ, які являють собою білки, що містять у своєму складі метали (звичайно мідь або залізо). Найбільш розповсюдженими дихальними пігментами, що містять мідь є ГЕМОЦІАНІН, а залізовмісними - ГЕМОГЛОБІН.

Гемоглобін і подібні до нього речовини повинні не тільки зв’язувати кисень, але й легко віддавати його клітинам, які його потребують для нормальної течії обміну речовин. З киснем реагують багато хімічних сполук, але при цьому вони утворюють з ним настільки міцні зв’язки, що ніякої користі тварині принести не можуть. Такі сполуки занадто стійкі і тварина може загинути від кисневого голоду, навіть якщо його кров і буде містити багато кисню. Необхідно, щоб кисень легко утворював у органах дихання нестійкі зв’язки з молекулою-носієм і також легко відривався від неї у капілярах у межах дифузної досягненості активно працюючих клітин.

У тварин, які використовують розчинені у плазмі крові гемоцианін (молюски, членистоногі) або гемоглобін (кільчасті черви) киснева ємність крові невелика по зрівнянню з тими тваринами, у яких гемоглобін заключений до спеціальних клітин - ЕРІТРОЦИТІВ, або ЧЕРВОНИХ КРОВ’ЯНИХ ТІЛЕЦЬ.

Ось декілька прикладів типових показників кисневої ємності крові різних тварин (при умовах кисневої рівноваги між повітрям і кров’ю): у молюсків і членистоногих, які використовують гемоцианін, у 100 мл крові розчиняється 1-4 мл газоподібного кисню; у морських кільчастих червів, які використовують розчинений у плазмі крові гемоглобін, - 9 мл; у риб (у яких гемоглобін вже заключений до еритроцитів) - 10-16 мл, у більшості птахів та ссавців - 15-20 мл, а у морських ссавців, таких як тюлені і дельфіни, які можуть довгий час перебувати під водою, - навіть до 30 мл.

Кров містить також різні типи БІЛИХ КРОВ’ЯНИХ ТІЛЕЦЬ, або ЛЕЙКОЦИТІВ - безбарвних клітин, які здатні до активного амебоїдного руху (і про яких ми вже згадували). Вони відповідають за ІМУНІТЕТ - захист організму від проникнення чужорідних білків і мікроорганізмів. Крім того, у крові хребетних тварин знаходяться фрагменти клітин, а також КРОВ’ЯНІ ПЛАСТИНКИ, яких ще називають ТРОМБОЦИТАМИ, і які приймають участь у процесі зсідання крові. Є серед великої кількості білків, які переносяться кров’ю, такі, що сприяють утворенню згустків крові при її стиканні з повітрям, що відбувається тоді, коли пошкоджена судина; і такі (їх називають АНТИТІЛАМИ), які здатні з’єднуватись зі сторонніми білками або іншими великими молекулами і тим самим виключати їх з обігу. Нарешті, є ще й ГОРМОНИ, які виконують роль своєрідних хімічних інструкцій, з допомогою яких координуються функції різних частин організму тварини. У крові можуть також існувати і деякі паразитичні організми (наприклад, малярійний паразит).

Складові частини крові утворюються не у кровоносних судинах, а поступають до кров’яного русла з особливих виробничих ділянок. Утворення клітин крові (яке ще називають ГЕМОПОЕЗ), у дорослих ссавців звичайно відбувається у КІСТКОВОМУ МОЗКУ. Майже всі еритроцити, тромбоцити і більша частина лейкоцитів утворюється саме тут. При певних умовах у кровотворенні можуть приймати участь і селезінка, і печінка, і навіть нирки (у деяких видів тварин і тільки в особливі періоди життя). Лімфоцити ж утворюються у невеликих спеціалізованих органах - ЛІМФАТИЧНИХ ВУЗЛАХ і у деяких ділянках лімфоїдної тканини. Кількість еритроцитів і лейкоцитів у крові звичайно чітко контролюється. Тривалість життя еритроцитів у багатьох видів ссавців складає біля 120 днів. Правда частина еритроцитів може бути втрачена і раніше цього строку: під час кровотечі або руйнування під дією токсинів (отрут). Але їх кількість швидко відновлюється до нормального рівня. Експерименти показують, що кількість еритроцитів визначається кисневою ємністю крові. Кількість же лейкоцитів в організмі здорової тварини дивовижно постійна і підвищується тільки під час інфекційних захворювань, наявності паразитів або травмах. Пошкоджені або старі еритроцити відловлюються з допомогою спеціальних клітин селезінки і печінки. Більша частина гемоглобіну з клітин, які підлягають знищенню, видаляється з допомогою жовчі, а залізо, яке містилось у цьому гемоглобіні, як правило, зберігається.

Хоч основне призначення крові у більшості тварин - посередництво у газообміні, тим не менш з током крові з одних частин тіла до інших переносяться і багато інших речовин, таких, як жирові краплини і деякі харчові молекули (глюкоза, наприклад). Тепло також розповсюджується з допомогою кровотоку. Його продукують м’язи, які працюють (подібно до всіх механічних систем вони виділяють тепло у вигляді побічного продукту своєї роботи), тремтять (коли м’язи не виконують корисної роботи, а продукують (виділяють) велику кількість тепла), бурий жир (тканина, яка зустрічається тільки у ссавців, які впадають у сплячку) і інші процеси тканинного метаболізму, а у кишках - ще й життєдіяльність бактерій. Кров несе це тепло до інших, більш холодних ділянок тіла (більш оголених або розташованих ближче до поверхні тіла). Охолоджена ж кров, навпаки, звичайно тече від шкіри до більш глибоко розташованих ділянок тіла тварини. Кров відіграє також важливу роль у підтриманні сталості внутрішнього середовища організму тварини, переносячи воду і різні речовини до органів, які їх потребують, а також видаляючи з клітин кінцеві продукти розкладу речовин (метаболіти), такі як вуглекислий газ і сечовина, наприклад.

Дата добавления: 2015-12-15 | Просмотры: 714 | Нарушение авторских прав