АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

ЗОВНІШНЄ І ВНУТРІШНЄ ЗАПЛІДНЕННЯ

У більшості водних безхребетних тварин, а також частини хребетних тварин яйцеклітини і сперматозоїди виділяються у воду, там сперматозоїди пливуть до яйцеклітин, приваблені, мабуть, особливими хімічними речовинами. Однак у всіх цих тварин злиття гамет аж ніяк не справа випадку, оскільки яйцеклітини і сперматозоїди виділяються у воду приблизно в один і той же час і в одному і тому ж місці, як результат статевої поведінки дорослих особин. Цьому також сприяє хімічна стимуляція і синхронізація розмноження такими періодичними явищами, як добові, місячні і приливно-відливні ритми. І все ж таки процес ЗОВНІШНЬОГО ЗАПЛІДНЕННЯ, який розглянутий вище, є достатньо марнотратним: доводиться виробляти велику кількість гамет, для того, щоб гарантувати розвиток лише декільком зиготам. І тому любе пристосування, яке підвищує ймовірність запліднення яйцеклітини сперматозоїдом і розвитку зиготи до стану дорослої тварини, надає явні переваги виду, оскільки дозволяє новому поколінню досягти зрілості з меншими витратами на виробництво гамет. Одним з рішень цієї проблеми, яке зустрічається у багатьох тварин, є ВНУТРІШНЕ ЗАПЛІДНЕННЯ. У цьому випадку запліднене яйце звичайно затримується у якій-небудь ділянці статевих шляхів самки до завершення їм певного етапу свого розвитку. Зрозуміло, що подальший розвиток йде лише у випадку, коли сперматозоїд досягне яйцеклітини. Іншим способом підвищення ймовірності утворення зиготи і досягнення нею зрілого стану, є замикання її до захисної СКОРЛУПИ. В такому випадку сперматозоїди також повинні досягнути яйце перш, ніж воно буде відкладене і доступ до нього буде закритий (неможливий).

Способів доставки сперми до статевих шляхів самки багато. У деяких членистоногих і молюсків сперма заключена у замкнену капсулу, або СПЕРМАТОФОР, який переноситься до статевих шляхів самки або самцем, або самою самкою з допомогою однієї з її членистих кінцівок. У павуків, наприклад, самець після певного періоду шлюбного залицяння виділяє крапельку СІМ’ЯНОЇ РІДИНИ на невеличку шовковисту пластинку-палетку, потім бере її педипальпами (передня пара кінцівок павуків) і вводить її до СТАТЕВОЇ ПОРИ самки. У головоногих молюсків (кальмарів та їх найближчих родичів) самець розміщує комок сперматофорів на тіло самки, або до її мантійної порожнини, використовуючи для цього спеціалізоване щупальце.

Птахам властиве лише внутрішнє запліднення. Але оскільки у більшості випадків вони не мають спеціальних зовнішніх статевих органів, птахи виробили складну шлюбну поведінку, яка завершується тісним контактом клоак самця і самки. У комах і ряду інших безхребетних тварин, а також у плазунів і ссавців самець має спеціальний парувальний орган - ПЕНІС, на якому відкривається статевий отвір самця і який пристосований для введення сперми до статевого отвору самки. Останнє звичайно зв’язане у самки з особливою приймальною камерою - ПІХВОЮ. Зближення і контакт партнерів при КОПУЛЯЦІЇ, великі витрати часу на виділення сперматозоїдів і (у багатьох випадках) на стимуляцію дозрівання яйцеклітин, а також серйозний ризик одночасної загибелі і самця і самки у момент копуляції, привели до вироблення складної поведінки (з фізіологічної і морфологічної сторони) під час залицяння і парування.

Статеві шляхи більшості тварин мають різні додаткові залози. Одні з них утворюють скорлупові оболонки або запас поживних речовин для яйця, інші приймають участь у вигодовуванні нащадків, які розвиваються всередині материнського організму. У випадку внутрішнього запліднення рідини, що виробляються залозами яйцеводів самки, утворюють середовище для транспорту сперматозоїдів. В деяких випадках сперматозоїди можуть затримуватись і зберігатись у статевих шляхах самки (звичайно в особливій камері) на протязі декількох днів, місяців, а іноді і років. Наприклад, самки мурашок і бджіл спарюються тільки один раз в житті, а потім продукують запліднені яйця решту свого життя.

Процес запліднення закінчується утворенням ЗИГОТИ, а з початком її поділу починається складний шлях розвитку нового організму. Цей шлях можна поділити на декілька періодів: ЕМБРІОНАЛЬНИЙ та ПОСТЕМБРІОНАЛЬНИЙ.

Дата добавления: 2015-12-15 | Просмотры: 1720 | Нарушение авторских прав