АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

РОЗПОДІЛ ФУНКЦІЙ У КИШКОВОМУ ТРАКТІ

Першим відділом травного тракту є ротова порожнина з більш-менш спеціалізованим ротовим апаратом. Вже у хижих плоских червів (планарій) є ротовий хоботок, що здатний витягатися для захоплення здобичі. У багатьох круглих червів (нематод) і п’явок вхід до ротового отвору має гострі зубці. У ротовій порожнині молюсків (крім двостулкових) є своєрідна “терка” - РАДУЛЯ (мал.12), з допомогою якої молюски зіскрібають рослинну плівку, що розташована на поверхні підводних предметів або тканини листків рослин. Цією ж теркою користуються і хижі молюски, які нападають на собі подібних, протираючи отвори в їх черепашках, щоб дістатися до м’яких тканин жертви. Інші молюски (деревоточці і каменеточці) просвердлюють, користуючись радулою, ходи у деревині або каменях, руйнуючи підводну частину дерев’яних суден і портові споруди. Слід додати також, що цьому механічному свердлінню сприяє і хімічне розчинення тіла жертви з допомогою секрету ротових залоз.

У членистоногих, особливо комах, ротовий отвір оточений складними придатками, які мають вигляд твердих зубців або стилетів. Ці багаточисельні придатки (мал.13) пристосовані до схоплення та утримання здобичі, подрібнення тваринної або рослинної їжі. Особлива модифікація ротових придатків дозволяє багатьом комахам проколювати епідерміс листків рослин або шкірні покриви інших тварин та живитися рідкою їжею - клітинним соком або кров’ю.

Хребетні тварини також мають великий і різноманітний набір структур, пристосованих для схоплення та подрібнення їжі. Частіш за все це - зуби.

Риби, наприклад, мають різноманітні за формою та розмірам зуби, що розміщені на всіх кістках, які оточують ротову порожнину. Більшість риб користується зубами тільки для схоплення, а не для подрібнення здобичі, але акули та не менш відомі хижаки піраньї відривають своїми гострими зубами шматки м’яса з тіла своїх жертв і потім, не пережовуючи, ковтають. Зуби у риб мають однакову будову і тому звуться недиференційованими, або гомодонтними.

Подібні ж гомодонтні зуби мають і плазуни, за виключенням черепах, у яких зуби взагалі відсутні. Відсутні зуби, як вам добре відомо, і у птахів. Їх роговий дзьоб може лише розривати або розколювати їжу на шматки.

Найбільш складні зуби мають ссавці. Зуби у більшості з них підрозділяються на РІЗЦІ, ІКЛА, ПЕРЕДКОРІННІ та КОРІННІ або кутні (тобто є диференційованими, або гетеродонтними). Зуби ці розташовані на певних кістках, що оточують ротову порожнину. Причому для кожного ряду звірів характерна своя, певна кількість зубів. Лише у зубатих китів (дельфінів і кашалотів) вторинно утворилась велика кількість гомодонтних зубів.

Зуб хребетної тварини має КОРОНКУ, ШИЙКУ і КОРІНЬ, що сидить і кістці. Основна маса зубу складається з ДЕНТИНА. Коронка зуба вкрита зверху шаром зубної ЕМАЛІ (яка збагачена вапном) і тонким шаром органічної речовини - ЗУБНОЮ КУТИКУЛОЮ. В середині зуба є порожнина - ПУЛЬПА, до якої входять кровоносні судини і нерви (мал.14).

У нижчих хребетних на протязі життя зуби не один раз змінюються, а от у ссавців спостерігається лише дві послідовні зубні системи - молочна та постійна. У сумчастих ссавців зміна зубів взагалі відсутня.

Таким чином, структури ротової порожнини у тварин виконують функції механічного подрібнення їжі. Цьому сприяє й окаймління країв рота шкірно-м’язовими зморшками - губами, особливо розвинутими та рухливими у ссавців, та наявність у багатьох хребетних у ротовій порожнині язика (зроговівшего у плазунів та птахів, м’язистого і дуже рухливого у ссавців).

У ротовій порожнині починається і хімічна обробка їжі з допомогою секретів СЛИННИХ залоз, протоки яких відкриваються до цієї порожнини. З усіх хребетних їх немає тільки у риб. В ряді випадків хімічна обробка їжі здійснюється за рахунок відригування травних соків кишечнику. Секрет слинних залоз - СЛИНА - являє собою слизову рідину, яка містить речовини, що перетравлюють крохмаль. Такі речовини, що розщеплюють (перетравлюють) різні компоненти їжі, називають ФЕРМЕНТАМИ. У кровососних безхребетних тварин (п’явок, комарів, деяких мух) слина містить речовини, які запобігають зсіданню крові. Функції слинних залоз у гусені метеликів трохи інші. Вони перетворені на прядильні залози і виділяють секрет, що застигає на повітрі. З цих шовковистих ниток гусінь пряде свої кокони. У змій слинні залози частково перетворились на отруйні, а у птахів іноді виділяють особливу цементуючу речовину, яка застосовується ними при будуванні гнізд. А гнізда стрижів-саланганів, які живуть у Південно-Східній Азії, повністю зроблені з слини. Як наслідок, кількість слини, що виділяється, може бути різною: у корови до 60 літрів на день при харчуванні сіном, наприклад (для порівняння: у людини на добу виділяється лише не більше 1 л).

Серед безхребетних тварин відомі випадки, коли їжа повністю або частково перетравлюється ще до її потрапляння до ротової порожнини. Хижі жуки, а також павуки прокушують або проколюють шкірні покриви своєї жертви, вводять до її тіла травні речовини (ферменти) і лише потім висисають розріджений вміст жертви. Таке травлення називають ПОЗАКИШКОВИМ.

З ротової порожнини через ГЛОТКУ їжа, яка вже механічно подрібнена і оброблена слиною, поступає у СТРАВОХІД. При цьому у хордових тварин вже в період ембріонального розвитку глотка утворює бокові вип’ячування або отвори. У форм, що живуть у воді, до цього відрізку травного тракту поступає вода і через бокові отвори виділяється назовні. Стінки цих отворів (щілин) містять велику кількість маленьких кровоносних судин (капілярів) і утворюють ЗЯБРА. У наземних хребетних тварин з глоткою пов’язані ЛЕГЕНІ.

Стравохід виконує головним чином одну функцію - транспорт їжі бо через нього вона потрапляє до шлунка. У деяких безхребетних і хребетних тварин стравохід може мати розширення - ВОЛО, яке слугує для запасання їжі.

У кісткових риб з стравоходом пов’язано декілька утворень, які не мають жодних відношень до травлення. Це, по-перше, ПЛАВАЛЬНИЙ МІХУР, який утворюється як виріст спинної частини стравоходу і виконує функції гідростатичного органу, і по-друге, ЛЕГЕНІ (одно або два, і тільки у дводишних риб), які утворюються як виріст черевної частини стравоходу.

ШЛУНОК слугує для накопичення та первинної переробки їжі, нерідко поділяючись на відділи. Будова шлунка (форма, розміри, товщина стінок) у різних тварин різна, досягаючи особливої складності у жуйних ссавців.

У зв’язку з відсутністю зубів у ротовій порожнині нерідко функцію подрібнення їжі приймає на себе шлунок. У таких випадках м’язові стінки його стають товстими, а всередині вистилаються КУТИКУЛОЮ (ракоподібні, комахи, страуси, курині, неповнозубі ссавці). Для кращого перетирання їжі деякі птахи ковтають камінці, які відіграють у шлунку роль “жорен”. Перетерта їжа потрапляє потім до кишечнику, а неперетравлені рештки (волосся, пір’я. кістки тощо) у ряду птахів збиваються у щільну грудочку (погадку) і через стравохід і ротову порожнину видаляються назовні.

У ракоподібних та комах міцні м’язові стінки шлунка несуть на собі всередині хітинові зубці, котрі також слугують “жорнами” для перетирання їжі.

Особливо складна будова шлунка спостерігається у жуйних тварин класу ссавців, які поїдають грубу рослинну їжу. Їх складний шлунок складається з 4-х відділів - РУБЦЯ, СІТКИ, КНИЖКИ та СИЧУГА (мал.15). Перші три відділу (рубець, сітка і книжка) являють собою так званий передшлунок і позбавлені травної функції. Тут йде обробка їжі з допомогою симбіотичних організмів - бактерій, джгутикових і інфузорій. І тільки у сичугу їжа оброблюється шлунковим соком, до складу якого входить соляна кислота і фермент, який розщеплює білки.

За шлунком починається власне КИШЕЧНИК, який підрозділяється, як вже було сказано раніше, на два відділу - СЕРЕДНЮ (ТОНКУ) і ЗАДНЮ (ТОВСТУ) кишки. Тонка кишка у тварин вистелена слизовою епітеліальною оболонкою, яка крім слизових клітин, містить ще нерідко і трубчасті травні залози. Тут продовжується хімічна обробка їжі з допомогою ферментів, що виділяються цими залозами. Ферменти кишкового соку розщеплюють всі групи органічних речовин, які поступають з їжею - білків, жирів та вуглеводів. В цьому ж відділі кишки речовини, які перетравилися, і всмоктуються. У зв’язку з цим набуває великого значення збільшення всмоктувальної поверхні кишки. Досягається це різними шляхами. У безхребетних тварин (кишковопорожнинних, п’явок, павукоподібних, ракоподібних і комах) і частини хребетних (кісткових риб), наприклад, - з допомогою утворення бічних додаткових мішкоподібних вип’ячувань цього відділу кишки. У хрящових риб вздовж більшої частини кишки тягнеться спіральна складка (спіральний клапан). Завдяки наявності спірального клапана і більшому діаметру, кишка, при цьому, може бути досить короткою. У такій кишці їжа проходить спіральний шлях вздовж клапана.

У інших тварин (безхребетних і хребетних) ця проблема вирішується за рахунок подовження кишечнику, який утворює у порожнині тіла більш-менш багаточисельні звиви. Взагалі довжина кишечнику у всіх тварин безпосередньо пов’язана з характером їжі - у м’ясоїдних та всеїдних він завжди коротший, ніж у рослиноїдних. Збільшення всисної поверхні досягається також шляхом утворення багаточисельних зморшок і ворсинок на внутрішній поверхні кишки (мал.16). Більше всього ворсинок (на одиницю площі) у кишечнику птахів, що пов’язано з його малою довжиною. Тонка кишка може поділятися на відділи. Її передня частина, до якої впадають протоки двох травних залоз - ПЕЧІНКИ і ПІДШЛУНКОВОЇ ЗАЛОЗИ - у хребетних тварин отримала назву ДВАНАДЦЯТИПАЛОЇ кишки.

У більшості безхребетних тварин печінка та підшлункова залози відсутні. Але у павуків, ракоподібних і молюсків “печінка” (а точніше печінкові придатки) є, і вони не тільки виділяють травні ферменти, але й слугують додатковим місцем всмоктування перетравлених речовин.

Зате у хребетних тварин вони добре розвинуті. Головна функція печінки в них - це виробництво ЖОВЧІ, яка емульгує жири (тобто розбиває їх на маленькі крапельки, як у молоці). Крім того, в ній нейтралізуються ті шкідливі для організму речовини та продукти їх розкладу, які поступають з кишечнику у кров. Нарешті, печінка є також місцем синтезу і зберігання тваринного крохмалю - ГЛІКОГЕНА та вітамінів.

Функція підшлункової залози - вироблення цілого комплексу травних ферментів, які розщеплюють і білки, і жири, і вуглеводи. Крім того, тканина підшлункової залози містить групи клітин (острівки Лангерганса), що утворюють орган внутрішньої секреції. Цей орган продукує спеціальні речовини - ГОРМОНИ, зокрема гормон ІНСУЛІН, який регулює обмін цукрів в організмі.

На кордоні між тонкою і товстою кишками хребетних тварин знаходиться сліпий виріст (СЛІПА кишка, або АПЕНДІКС). У деяких з цих тварин вона досягає великих розмірів (до 1м) і слугує місцем перетравлення речовин, що важко перетравлюються.

У задній (ТОВСТІЙ) кишці більшості тварин відбувається утворення екскрементів і зворотне всмоктування води. Ця друга функція задньої кишки особливо виражена у суходільних тварин, підтримка водного балансу яких вимагає економії вологи.

Товста кишка ссавців, на відміну від інших хребетних тварин, має більшу довжину і може поділятися на власне товсту і ПРЯМУ кишки. Задня частина товстої кишки хребетних тварин, до якої впадають протоки ще двох органів - нирок і статевих залоз, отримала назву КЛОАКИ. Клоака є у хрящових риб, амфібій, плазунів і нижчих (клоачних) ссавців (качконіс, єхидна). А вже починаючи з сумчастих звірів всі інші ссавці мають окремі АНАЛЬНИЙ і СЕЧО-СТАТЕВИЙ отвори, які розділені промежиною.

Дата добавления: 2015-12-15 | Просмотры: 640 | Нарушение авторских прав