АФО органів травлення
Порожнина рота у дитини в період новонародженості і в перші місяці життя має малий об’єм, язик великий. М’язи рота і щік добре розвинуті, спостерігаються валикоподібні дуплікатори слизової оболонки ясен і поперечні складки на слизовій оболонці губ. У товщі щік наявні жирові тіла Біша, які мають велику пружність у зв’язку з переважанням твердих жирних кислот. Зазначені особливості сприяють смоктанню. Акт ссання складається з 3 фаз:
1. Фаза аспірації – дитина щільно охоплює губами грудний сосок і частину грудного кружальця молочної залози матері. Язик притискується до піднебіння, нижня частина його опускається, що сприяє створенню в ротовій порожнині від’ємного тиску, розслабленню м’язів грудного кружальця й активному розкриттю молочної протоки.
2. Фаза здавлювання соска – завдяки активній роботі язика і м’якого піднебіння молоко надходить з молочної залози в ротову порожнину.
3. Фаза проковтування молока – беруть участь нижня щелепа і м’язи обличчя.
Слинні залози в 3 – 4 місяці починають функціонувати, з’являється так звана “фізіологічна слинотеча ”, без автоматизму проковтування слини.
Стравохід має лійкоподібну форму, довжина його у дітей різного віку неоднакова: у новонародженої дитини – 10 см, до 1 року – 12 см, у 10 років – 18 см.
Шлунок у дітей розміщений горизонтально і тільки у 7 – 10 років набуває вертикального положення, як у дорослих. Ємність його у новонародженого становить 30 – 35 мл, в 1 рік – 200 – 250 мл, у 7 – 8 років – 1000 мл. Кардіальний стискач розвинутий слабо, пілоричний – добре (тому так часто спостерігається зригування). Разом з молоком матері дитина заковтує і деяку кількість повітря (фізіологічна аерофагія). Повітря, що підіймається по стравоходу, підхоплює частину молока, що знаходиться у шлунку, виникає зригування. Для запобігання цього треба надати дитині після годування вертикального положення.
Кислотність шлункового соку і ферментативна активність залоз шлунка низькі. В шлунку всмоктується незначна кількість солей, води, глюкози і білка. Моторика шлунку розвинута добре, евакуація жіночого молока з шлунку відбувається за 2 - 3 години, сумішей – за 3,5 – 4 години.
Підшлункова залоза має невеликі розміри, її капсула нещільна, вивідні протоки широкі, що сприяє доброму дренажу. Печінка відносно велика і становить 4 – 6 % маси тіла дитини. У 8 – річному віці морфологічна і гістологічна структура її така сама, як і у дорослих. Паренхіма мало диференційована, виражене повнокрів’я (швидко збільшується при патології). У дітей перших 6 місяців життя печінка розташована на 2 – 3 см нижче від реберної дуги, у віці 6 міс – 2 роки – на 1,5 см, 3 – 7 років – 1 см.
Жовчний міхур розташований глибоко, в товщі печінки, має веретеноподібну форму. Жовч містить більше води, пігменту, бідна жовчними кислотами, холестерином і солями.
Загальна довжина і площа кишок у дітей більші, ніж у дорослих. Їх довжина в 6 разів перевищує довжину тіла у новонародженої дитини, у дорослого – в 4 рази. Це зумовлює не лише більшу здатність до всмоктування, а й високу проникність для токсинів і мікробів. Брижа довша, тому легко виникають перекрути, інвагінації. Фіксація слизового і підслизового шару прямої кишки слабка, що часто спричинює її випадіння при закрепах і тенезмах.
Харчовий хімус просувається по кишках впродовж 5 – 12 годин. Частота дефекації при природному вигодовуванні: у віці до 2 міс – 5 – 6 разів на добу, в 2 – 6 міс – 3 – 4 рази на добу, в кінці 1 – го року – 1 – 2 рази. При штучному вигодовуванні частота дефекації менша.
До першого годування ШКТ у дитини стерильний. В перші години після народження мікрофлора з’являється в ротовій порожнині, потім в меконії. Характер її в товстої кишці залежить від виду вигодовування. Природне вигодовування дитини сприяє переважанню в кишках біфідобактерій, штучне – кишкової палички. Нормальна флора кишок виконує три основні функції: створює імунний захист, бере участь у кінцевому перетравлюванні їжі, синтезі вітамінів і ферментів.
АФО обміну
Процеси обміну речовин складаються з:
- процесів асиміляції – засвоєння речовин, що надходять у організм із зовнішнього середовища,
- процесів синтезу – будова більш складних хімічних з’єднань з простих для утворення живої матерії,
- процесів дисиміляції – розщеплення речовин, що входять у склад живого організму.
Процеси синтезу органічних з’єднань (що використовують енергію) називають анаболічними.
Дата добавления: 2015-12-15 | Просмотры: 1541 | Нарушение авторских прав
|