АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Предмет і завдання курсу дисципліни

Анатомія людини - це наука про будову і форму людського тіла. Завдання анатомії - дати послідовний опис форми й струк­тури органів і систем органів.

Фізіологія - наука про динаміку життєвих процесів, що відбу­ваються в організмі, про функції його органів. Вона вивчає про­цеси життєдіяльності організму і його клітин, тканин і органів. Вікова фізіологія - наука про функції дитячого організму.

Гігієна дітей і підлітків - наука про охорону і зміцнення здо­ров'я молодого організму. Гігієна вивчає вплив різних факторів зовнішнього середовища на організм дитини, а також визначає сприятливі умови для його росту й розвитку. Природничонауковою основою гігієни дітей і підлітків є вікова фізіологія та вікова ана­томія.

Генетика - наука про спадковість і мінливість. Генетика(грец. genetikos - який відноситься до походження) -наука, яка вивчає спадковість і мінливість.

Спадковість і мінливість, які складають предмет вивчення генетики, належать до основних властивостей, притаманних всім живим організмам. Термін "генети­ка" вперше в 1906 р. запропонував англійський учений У.Бетсон.

Спадковість- властивість організмів передавати свої ознаки і особливості розвитку потомству; властивість забезпечувати матеріа­льну і функціональну наступність між поколіннями.

Кожний вид організмів зберігає і відтворює собі подібне в ряді поколінь. Проте в процесі розмноження відтворюється не лише подібне, але виникає й нове.

Діти завжди схожі на своїх батьків, проте ніколи не бувають їхніми точними копіями. Вони відрізняються як від своїх батьків, так і між собою. Спадковість завжди супроводжується мінливістю.

Мінливість - властивість організмів набувати нових ознак або втрачати попередні в процесі розвитку. Мінливістю називають та­кож відмінності між особинами того самого виду. Мінливість забез­печує різноманітність форм органічного світу і пристосованість їх до мінливих умов середовища. Мінливість протилежна спадковості, але тісно пов'язана з нею. Разом вони становлять основу еволюції.

Основне завданнягенетики - вивчити закономірності спадковос­ті і мінливості з метою розробки способів управління ними в інтере­сах всього людства.

2. Основні етапи розвитку генетики

Генетика як наука розвинулася з потреб практики - сільськогос­подарської, медичної. Перші генетичні уявлення виникли в глибоку давнину. Уже тоді люди застосовували властивості спадковості і мінливості для поліпшення ознак тварин, рослин, не маючи уявлення про природу цих властивостей. Основні закономірності успадкуван­ня ознак вперше відкрив чеський учений Г.Мендель (1865).

Про результати своїх досліджень Г.Мендель доповів у 1865 р. на засіданні Товариства природодослідників у м. Брно, а в 1866 р. в "Пра­цях" цього ж товариства опублікував статтю "Досліди над рослин­ними гібридами". Стаття набагато випередила стан біологічної нау­ки того часу і не привернула уваги сучасників. Визнання прийшло через 35 років, коли в 1900 р. троє учених незалежно один від одно­го, на різних об'єктах і в різних країнах Г. де Фріз (Голландія), К.Корренс (Німеччина) і Е.Чермак (Австрія) вдруге відкрили зако­номірності, встановлені Г.Менделем. 1900-й рік -офіційна дата на­родження генетики. Виділяють три етапи розвитку цієї науки.

Перший етап розвитку генетики(1900-1910). Утверджені принцип дискретності в передачі спадкових ознак, гібридологіч­ний метод вивчення спадковості, універсальність законів Г.Менделя для всіх живих організмів, що розмножуються статевим шляхом.

Голландський ботанік Г. де Фріз відкрив мутації в рослини енотери (Oenothera lamarkiana) і створив теорію мутацій (1901). Перший етап пов'язаний з вивченням спадковості на організмовому рівні.

Другий етап розвитку генетики(1911-1953). Американський генетик Т.Морган і його школа в дослідах на плодовій мушці дрозофілі (Drosophyla melanogaster) обгрунтували хромосомну теорію спа­дковості, за якою гени розташовані в хромосомах у лінійній послідо­вності.

Дрозофіла завдяки своїй високій плодючості, швидкій зміні поколінь (кожні 12-15 днів), малій кількості хромосом (8) і її легко розводити в пробірках на поживному середовищі стала класичним об'єктом генетики.

Були побудовані карти хромосом дрозофіли. М.І.Вавилов відкрив закон гомологічних рядів спадкової мінливості (1920). Г.А.Надсон і Г.С.Філіппов вперше одержали штучні мутації в дріжджових грибів під впливом променів радію (1925), а амери­канський генетик Г.Меллер-у дрозофіли під дією променів Рентге­на (1927). Ці відкриття поклали початок радіаційній генетиці.

С.С.Четвериков встановив насиченість природних популяцій дрозо­філи рецесивними мутаціями в гетерозиготному стані і заклав осно­ви популяційної генетики(1926). О.С.Серебровський і співавт. (1929) відкрили явище ступінчастого алеломорфізму в дрозофіли і

сформулювали центрову теорію гена, за якою ген є подільним і має складну будову.

Американські генетики О.Евері, К.Мак-Леод, М.Мак-Карті в явищі трансформації на пневмококах встановили, що гене­тичним матеріалом є не білок, як вважали раніше, а ДНК (1944). Другий етап в історії генетики характеризується вивченням спадко­вості на клітинному рівні і розвитком на цій основі цитогенетики.

Третій етап розвитку генетики(з 1953 p.). Вирішальне значен­ня на цьому етапі мали відкриття просторової структури молекули ДНК у вигляді подвійної спіралі (Дж.Уотсон і Ф.Крік, 1953), розши­фрування генетичного коду (М.Ніренберг та ін., 60-і роки), штучний синтез гена хімічним шляхом (Г.Корана, 1969), відкриття ферменту ревертази, який каталізує процес зворотної транскрипції - синтез ДНК на матриці ІРНК (Г.Темін і Д.Балтимор, 1970).

Третій етап роз­витку генетики характеризується вивченням генетичних закономір­ностей на молекулярному рівні, бурхливим розвитком молекуляр­ної генетики, становленням генетичної інженерії. Своїми успіха­ми молекулярна генетика зобов'язана застосуванням мікроорганізмів в якості об'єктів генетики. Нові об'єкти мали ту перевагу, що давали величезні популяції, надзвичайно швидко розмножувалися, мали простий генетичний апарат (одна молекула ДНК), а їхні мутантні форми легко піддавалися клонуванню.

Протягом останніх 10 років XX ст. була завершена робота з ре­алізації проекту "Геном людини ", метою якого було визначення ( секвенування ) послідовності нуклеотидів ДНК людини.

Геном - сукупність генів гаплоїдного набору хромосом. У 2001 р. геном людини був розшифрований, побудовані карти всіх хромосом лю­дини, стали відомі гени багатьох спадкових хвороб людини.

У пев­них ділянках хромосом картовано понад 1100 клінічних хвороб. Сформувалася нова наука - геноміка, яка вивчає структуру і функ­цію генів, інвентаризує гени і створює геномні карти живих істот.

Акцент досліджень у даний час змістився від людини і тварин до дослідження геномів мікроорганізмів (у першу чергу патогенних). Ці роботи будуть мати величезне значення в боротьбі з інфекційни­ми захворюваннями людини, тварин, рослин. Виникла наука - протеоміка, яка займається інвентаризацією білків, використовуючи для цього комбінацію методів: двомірного електрофорезу, мас-спектрофотометрії та біоінформатики. За допомогою цих методів мо­жна створити карту білків будь-якого біологічного матеріалу. Важ­ливість інформаційних знань про білки визначається тим, що білки здійснюють всі основні біологічні функції.

Дата добавления: 2015-12-15 | Просмотры: 458 | Нарушение авторских прав