АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Кількісна характеристика пальців свійських тварин

Сезамоподібні кістки відносяться до типу коротких кісток скелета. Вони закладені більшістю в сухожилках м’язів і ковзають по спеціальним суглобовим поверхням тих кісток, до яких прилягають.

У ділянці суглоба проксимальної фаланги кожного пальця на пальмарній поверхні знаходиться по дві сезамоподібні кістки, вправлені в сухожилок міжкісткового м’яза.

В ділянці суглоба дистальної фаланги кожного пальця знаходиться по одній сезамоподібній кістці, яка розміщується на задній поверхні між 2-ою і 3-ою фалангами. В коня вона дещо видовжена в поперечнику і називається човник.

Автоподій тазової кінцівки (скелет задньої лапи, скелет стопи) – ossa pedis – це її остання складна ланка. Її ділянки – заплесна, плесна і пальці – схожі із зап’ястком, п’ястком і пальцями грудної кінцівки. Проте, з огляду на те, що задня лапа, як і вся тазова кінцівка, є основною в локомоції, з більшою силою штовхаючи тулуб уперед, її структура має свої особливості, які найбільше виражені в заплесні, менше – в плесні і найменше – в пальцях.

Заплесна – у проксимальному ряду замість типових трьох кісток містить у ссавців лише дві порівняно масивні кістки – п’яткову і надп’яткову.

П’яткова кістка – лежить латерально і представляє малогомілкову кістку заплесна. Вона характеризується тим, що віддає сильно розвинутий п’ятковий відросток до вершини заплеснового суглоба з потовщенням на кінці – п’ятковим горбом, який лежить в основі п’ятки і є сильним важелем при розгинанні суглоба.

Надп’яткова кістка – розміщена з медіального боку, сформувалась в результаті злиття проміжної і великогомілкової кісток заплесна. Вона несе спеціальну суглобову поверхню у вигляді блока, який забезпечує належний розмах рухів між гомілкою та лапою.

В середньому ряду в ссавців є, як правило, одна центральна кістка заплесна, яка лише в жуйних зливається з латеральними кістками дистального ряду.

В дистальному ряду зазвичай буває п’ять кісток, які позначаються цифрами в тому ж порядку, як і в зап’ястку: 1-а, 2-а, 3-а, 4-а і 5-а кістки заплесна. В ссавців, як правило, 4-а і 5-а кістки заплесна зливаються в одну, а в жуйних – з ними зливається ще й центральна кістка.

Дистальний кінець заплесни в сукупності представляє плоску суглобову поверхню для зчленування з кістками плесна і рухів тут нема.

На плесні розміщені 1-а, 2-а, 3-а, 4-а і 5-а кістки, які довші, ніж кістки п’ястка. Явища редукції променів плесна в свійських тварин спостерігаються у пальцеходячих і, особливо, в копитоходячих.

У собаки на плесні є чотири кістки, причому 3-а і 4-а – найдовші, 2-а і 5-а – короткі, 1-а – у вигляді ледь помітного конічного залишку без пальця. В свині розвинуті чотири плеснові кістки, причому 3-а і 4-а потовщені і довгі, 2-а і 5-а – сильно скорочені і тонші. В жуйних сильно розвинуті і зливаються в одну суцільну кістку 3-а і 4-а кістки плесна, внаслідок чого цей масивний промінь називають, як і на грудній кінцівці, «біговою» кісткою. На плесні ця кістка довша, ніж на п’ястку, 1-а і 5-а кістки плесна зникли, а 2-а – рудиментарна. В коня добре розвинута 3-я плеснова кістка, яка довше п’ясткової. 1-а і 5-а кістки відсутні, 2-а і 4-а – рудиментарні, прилягають до 3-ої, а з віком зростаються з нею.

В типово побудованої задньої кінцівки є, як і на передній лапі, п’ять пальців. У собаки, проте, збереглось лише чотири пальця, так як 1-й редукував, а якщо він і розвивається, то завжди залишається висячим. У свині, жуйних та коня будова пальців нагадує таку передньої лапи.

На стопі сезамоподібні кістки за будовою і розміщенням подібні до таких кисті.

Зміст і послідовність самостійної роботи студентів за темою

На початку згадайте, що автоподій грудної чи тазової кінцівки складається з трьох ланок – базиподій, метаподій, акроподій.

Вивчення будови кісток автоподію розпочніть з першої ланки – базиподію, до якої на грудній кінцівці відносяться кістки зап’ястка, а на тазовій – кістки заплесна. Спочатку розгляньте загальні закономірності розміщення кісток базиподію на прикладі автоподіїв будь-якого виду тварин. Для цього на автоподії грудної кінцівки знайдіть проксимально розміщені кістки зап’ястка – ossa carpi, які утворюють куб, що складається з двох рядів асиметричних кісток, розміщених між кістками передпліччя та п’ястка – проксимального та дистального. Запам’ятайте, що в масивнішому проксимальному ряду знаходиться чотири кістки. З медіального боку, під променевою кісткою, знайдіть променеву кістку зап’ястка – os carpi radiale, за нею – проміжну кістку зап’ястка – os carpi intermedium, з латерального боку, під ліктьовою кісткою – ліктьову кістку зап’ястка – os carpi ulnare і, насамкінець, пальмарно – додаткову кістку зап’ястка – os carpi accessorium. Відзначте, що в дистальному ряду лежать до п’яти кісточок зап’ястка – I, II, III, IV, V – os carpi primum, secundum, tertium, guartum et guintum. Відлік кісток дистального ряду починайте з медіального боку на латеральний, орієнтуючись, при цьому, на променеву кістку зап’ястка.

Далі розгляньте загальні принципи будови кісток зап’ястка. Відзначте, що їх дорсальна поверхня поступово переходить у латеральну й медіальну, а пальмарна – горбиста внаслідок закріплення міцних пальмарних зв’язок. Проксимальна та дистальна суглобові поверхні кісток зап’ястка несуть відбиток кісток передпліччя і п’ястка. Міжрядова дистальна суглобова поверхня вздовж свого переднього дорсального краю утворює заслінку, що має вигляд опуклої чи вгнутої площини, а ззаду – жолобоподібне заглиблення. Міжрядова проксимальна поверхня також спереду має заслінку, а позаду – валик. На бічних кістках суглобові площини розміщені лише з одного боку, тоді як на середніх – з обох боків. Додаткова кістка зап’ястка має суглобову поверхню лише на передньому кінці для ліктьової кістки зап’ястка.

Користуючись кістковими препаратами автоподіїв грудної кінцівки різних видів свійських тварин та схемою 11 розгляньте видові особливості розміщення кісток у проксимальному та дистальному рядах кісток зап’ястка, не забуваючи при цьому, що відлік кісток в обох рядах починають з медіального боку на латеральний. Зверніть увагу, що у великої рогатої худоби в проксимальному ряду чотири кісточки – променева, проміжна, ліктьова та додаткова, а в дистальному – дві: зростаються між собою II і III та IV з V, I кісточка відсутня. В коня в проксимальному ряду також чотири кісточки – променева, проміжна, ліктьова та додаткова, а в дистальному – три-чотири: I – горохоподібна, часто відсутня, II і III – розміщені самостійно одна від одної, IV і V – зростаються. В свині, подібно до великої рогатої худоби та коня, в проксимальному ряду знаходиться чотири кісточки – променева, проміжна, ліктьова та додаткова, в дистальному – також чотири: I, II, III відокремлені одна від одної, IV і V – зростаються. В собаки, на відміну від великої рогатої худоби, коня та свині, в проксимальному ряду всього три кісточки: проміжно-променева, яка утворилася внаслідок злиття променевої і проміжної, ліктьова та додаткова, а в дистальному, як і в свині, чотири: I, II, III відокремлені одна від одної, IV і V – зростаються.

Далі на автоподії тазової кінцівки знайдіть проксимально розміщені кістки заплесна – ossa tarsi, які лежать у три ряди між кістками гомілки та плесна – проксимальний, середній і дистальний. У масивному проксимальному ряду знайдіть дві кістки: латерально – п’яткову – calcaneus, медіально – надп’яткову – talus, у середньому – центральну – os tarsi centrale – під надп’ятковою кісткою, а в дистальному – I, II, III, IV, V кістки заплесна – os tarsi primum, secundum, tertium, guartum et guintum. У дистальному ряду, як і в кістках зап’ястка, відлік кісток починайте з медіального боку на латеральний, орієнтуючись на надп’яткову кістку.

Розглядаючи будову кісток проксимального ряду зверніть увагу, що в суглобі п’яткова кістка найдовша. Знайдіть на ній тіло, м’язовий відросток, який закінчується п’ятковим горбом – tuber calcanei і медіальний відросток – підпору надп’яткової кістки – sustentaculum tali, по задній поверхні якого проходить борозна для сухожилка глибокого згинача пальця. На дорсальній поверхні тіла і підпори надп’яткової кістки розгляньте суглобові поверхні для надп’яткової кістки – facies articulares talares.

На наймасивнішій, проте короткій надп’ятковій кістці заплесна знайдіть спрямований проксимально блок для великогомілкової кістки – trochlea tali, а на латероплантарній поверхні – глибоку вирізку з суглобовою поверхнею для п’яткової кістки – facies articularis calcaneae. Відзначте, що при з’єднанні надп’яткової кістки з п’ятковою утворюється пазуха заплесна – sinus tarsi.

Користуючись кістковими препаратами автоподіїв тазової кінцівки різних видів свійських тварин та схемою 11 розгляньте видові особливості розміщення кісток у проксимальному, середньому та дистальному рядах кісток заплесна, не забуваючи, що відлік кісток у рядах починають з медіального боку на латеральний. Зверніть увагу, що у великої рогатої худоби в проксимальному ряду дві кісточки – надп’яткова і п’яткова, в середньому – одна – центральна і в дистальному – три: I лежить самостійно, II і III – зростаються між собою, а IV і V – зростаються між собою і, заходячи у середній ряд, з центральною кісточкою. В коня в проксимальному ряду також дві кісточки – надп’яткова і п’яткова, в середньому – одна – центральна і в дистальному – три: I і II зростаються, III – лежить самостійно, а IV і V – зростаються між собою, заходять у середній ряд, проте з центральною кісточкою лише межують. У свині та собаки в проксимальному ряду дві кісточки – надп’яткова і п’яткова, в середньому – одна – центральна, а в дистальному – чотири: I, II і III лежать самостійно одна від одної, IV і V – зростаються між собою, заходять у середній ряд, проте з центральною кісточкою лише межують.

Далі розгляньте особливості будови другої ланки автоподію – метаподію, до якої на грудній кінцівці відносяться кістки п’ястка, а на тазовій – кістки плесна. Відзначте, що кістки п’ястка – ossa metacarpi – за типом будови довгі, трубчасті, мають спільні ознаки будови. На дистальному кінці цих кісток знайдіть розділений гребенем блок – trochlea metacarpi – для з’єднання з першою фалангою пальця, а на проксимальному – суглобову поверхню – facies articularis carpea – для кісток зап’ястка, форма якої залежить від кількості кісток (3-5) у різних видів тварин. Крім того, на п’ясткових кістках проксимально з латерального та медіального боків є суглобові поверхні або горбистості для з’єднання між собою.Розглядаючи видові особливості кісток метаподію грудної кінцівки запам’ятайте, що у великої рогатої худоби III і IV п’ясткові кістки зростаються в одну «бігову» кістку, яка дистально несе два блока для III і IV пальців. Відмітьте, що проксимальна суглобова поверхня плоска і розділена гребенем на медіальну, більшу, і латеральну, меншу, площини. На опуклій дорсальній і плоскій пальмарній поверхнях у ділянках зрощення кісток знайдіть проміжні борозенки, які закінчуються проксимальним і дистальним каналами п’ястка. Відзначте, що в коня три п’ясткові кістки, з яких лише одна – III – добре розвинута, симетрична, з плоскою проксимальною суглобовою поверхнею, яка поділена гребенем на більшу – медіальну та меншу – латеральну ділянки, а II і IV – редуковані, називаються «грифельними» кістками. Вони характеризуються потовщеними проксимальними кінцями з плоскими суглобовими поверхнями для кісток зап’ястка, а дистально – тоншають і закінчуються булавоподібно. Зауважте, що в свині чотири п’ясткові кістки, вони короткі, масивні, III і IV – дуже розвинуті, на поперечному розрізі трикутні, а II і V – менші, скривлені. Проксимальні суглобові поверхні опуклі. Зверніть увагу, що в собаки п’ять п’ясткових кісток, вони довгі, III і IV – найдовші, чотиригранні, II і V – коротші, тригранні, а I – найкоротша. Проксимальні суглобові поверхні опуклі та стиснуті з боків.

На автоподіях тазової кінцівки різних видів свійських тварин розгляньте кістки плесна – ossa metatarsalia. Відзначте, що вони дуже подібні до кісток п’ястка, проте відрізняються від них більшою довжиною та масивністю.

Насамкінець розгляньте особливості будови третьої ланки автоподію – акроподію, до якої на обох кінцівках відносять кістки пальців – ossa digitorum, що представлені трьома фалангами в кожному пальці. Користуючись схемою 12 згадайте кількість пальців у різних видів свійських тварин та визначте, які з них є основними (опорними), а які – висячими (редукованими). Відзначте, що кістки пальців грудних і тазових кінцівок за будовою дуже подібні між собою. Нижче кісток п’ястка (плесна) знайдіть проксимальну (першу) та середню (другу) фаланги пальців – phalanx proximalis (prima) et media (secunda). Зверніть увагу, що у великої рогатої худоби та коня проксимальну фалангу пальців називають ще путовою кісткою – os compedale, а середню – вінцевою кісткою – os coronale. Зауважте, що обидві кістки у всіх видів тварин довгі трубчасті і побудовані за схожим принципом. На їх проксимальному кінці – basis phalangis – знайдіть розділену борозною суглобову ямку – fovea articularis, а на дистальному – голівку – caput phalangis, яка розділена гребенем або борозною.

Більше уваги приділіть вивченню будови дистальної (третьої) фаланги пальців – phalanx distalis (tertia), так як вона в різних видів тварин має неоднакову форму й будову.

У великої рогатої худоби та свині дистальна фаланга дуже подібна за будовою і представлена ратичною кісткою – os unguiculare. Відшукайте на ній підошовну та дві бічні поверхні: плоску міжпальцеву і опуклу, пологу зовнішню. Відзначте, що в свині підошовна поверхня зливається з міжпальцевою. Спереду кістки знайдіть зачепний край, утворений обома бічними поверхнями, який проксимально переходить у розгинальний відросток для закріплення розгинача пальця. На проксимальному краї, позаду розгинального відростка, виділіть розділену гребенем суглобову поверхню для середньої фаланги, а позаду неї – суглобову поверхню для сезамоподібних кісток. На підошовній поверхні каудально знайдіть згинальну горбистість – tuberositas flexoria, до якої прикріплюється глибокий згинач пальця.

З особливою уважністю розгляньте будову дистальної фаланги пальців у коня – копитової кістки - os ungulare. Знайдіть на ній проксимально розміщену суглобову поверхню, дистально – підошовну, а між ними – бічну (стінкову). Далі на суглобовій поверхні – facies articularis, розділеній гребенем на більшу (медіальну) та меншу (латеральну) ділянки, спереду виділіть розгинальний відросток – processus extensorius – для закріплення розгинача пальця. На підошовній поверхні – facies solearis – каудально роздивіться горбисту згинальну поверхню – facies flexoria – для закріплення глибокого згинача пальця, а з боків від неї – підошовні отвори – foramen soleare, які з’єднані півколовим підошовним каналом – canalis solearis, що проходить у товщі кістки. Відзначте, що вкрита численними судинними отворами стінкова поверхня – facies parietalis, яка поступово опускається до підошовного краю кістки – margo solearis, каудально переходить у гілки або кути копитової кістки.

На дистальній фаланзі пальців у собаки – кігтьовій кістці – os unguiculare знайдіть розширений проксимальний кінець і кігтьовий гачок, які відокремлюються кігтьовим жолобом. На проксимальному кінці виділіть суглобову поверхню для середньої фаланги, а ззаду – згинальний горб для закріплення глибокого згинача пальців.

Наприкінці запам’ятайте, що із проксимальною та дистальною фалангами пальців пов’язані сезамоподібні кістки – ossa sesamoidea. Причому, проксимальні сезамоподібні кістки – ossa sesamoidea proximalis – по дві на проксимальній фаланзі кожного пальця, а дистальні – ossa sesamoidea distalis – по одній на дистальній фаланзі кожного пальця. Таким чином, зважаючи на кількість пальців проксимальних сезамоподібних кісток у великої рогатої худоби – чотири, в коня – дві, в свині – вісім, у собаки – десять. Дистальних сезамоподібних кісток у великої рогатої худоби – дві, в коня – одна і називається човником, у свині – чотири, в собаки – немає. Також відзначте, що сезамоподібні кістки мають суглобові поверхні для з’єднання з п’ястковими (плесновими) кістками (проксимальні) або з дистальною фалангою (дистальні).

Питання для самоконтролю:

1. З яких ланок складається автоподій грудної і тазової кінцівок?

2. Які кістки входять до складу базиподію грудної й тазової кінцівок?

3. Які кістки входять до складу метаподію грудної й тазової кінцівок?

4. Які кістки входять до складу акроподію кисті та стопи?

5. Назвіть загальні закономірності будови кісток зап’ястка.

6. Чим відрізняється будова кісток зап’ястка великої рогатої худоби, коня, свині та собаки?

7. Назвіть загальні закономірності будови кісток заплесна.

8. Чим відрізняється будова кісток заплесна великої рогатої худоби, коня, свині та собаки?

9. Назвіть характерні особливості будови кісток п’ястка.

10. Чим відрізняються кістки п’ястка великої рогатої худоби, коня, свині та собаки?

11. Назвіть характерні особливості будови кісток плесна.

12. Чим відрізняються кістки плесна великої рогатої худоби, коня, свині та собаки?

13. Назвіть характерні особливості будови кісток проксимальної та середньої фаланг.

14. Назвіть характерні особливості будови копитової кістки.

15. Назвіть характерні особливості будови ратичної кістки.

16. Назвіть характерні особливості будови кігтьової кістки.

17. Назвіть видові особливості будови пальців у великої рогатої худоби, коня, свині, собаки.

18. Чим відрізняються проксимальні сезамоподібні кістки великої рогатої худоби, коня, свині та собаки?

19. Чим відрізняються дистальні сезамоподібні кістки великої рогатої худоби, коня, свині та собаки?

Рекомендована література

1. Анатомія свійських тварин: Підручник / С.К. Рудик, Ю.О. Павловський, Б.В. Криштофорова та ін.; За ред. С.К. Рудика. – К.: Аграрна освіта, 2001. – 575 с.

2. Анатомія свійських тварин: Практикум / За ред. С.К. Рудика. – К.: Агропромвидав України, 2000. – 248 с.

3. Анатомия домашних животных / И.В. Хрусталева, Н.В. Михайлов, Я.И. Шнейберг и др.; Под ред. И.В. Хрусталевой. – М.: Колос, 1994. – 704 с.

4. Акаевский А.И. Анатомия домашних животных. – М.: Колос, 1962. – 582 с.

5. Климов А.Ф. Анатомия домашних животных. – М.: Гос. изд. с.-х. лит., 1950. – Т.1. – 560 с.

Дата добавления: 2015-12-15 | Просмотры: 550 | Нарушение авторских прав