АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Засвоєння технології виготовлення рідких лікарських форм.

Розчини – це однорідна гомогенна рідина, одержують розчини в результаті повного розчинення лікарських речовин (твердих, рідких або газоподібних) у розчинниках. Розчинниками може бути вода, спирт, олія, і залежно від розчинників розрізняють водні, спиртові і олійні розчини.

Розчини використовують для зовнішнього і внутрішнього застосування, а також для парентерального введення – підшкірно, внутрішньом’язово, внутрішньовенно. Останні мають бути стерильними або відпускатись в

ампулах, які виготовляють на фармацевтичних заводах.

При виготовленні розчинів для зовнішнього застосування вирішальне значення має його концентрація. В мірний посуд наливають кількість розчинника, в якому розчиняють відважену лікарську речовину. Потім доливають решту розчинника для одержання розчину необхідної концентрації. Розчин фільтрують через шар гігроскопічної вати або фільтрувальний папір у склянку, яку закривають, обгорнутим кружечком паперу.

При виписуванні рецептів на прості розчини вказують їх концентрацію і кількість.

Розчини для ін’єкцій – це рідкі форми ліків, призначені для введення в тканини організму за допомогою шприца. Вони повинні бути прозорими, чистими, стійкими, стерильними.

В аптеках ін’єкційні розчини готують у склянках, які видають герметично закритими. Є декілька методів стерилізації таких розчинів: кип’ятіння у водяній бані протягом 30...60хв. залежно від об’єму розчину; нагрівання гарячим повітрям у сушильній шафі при температурі 180ºС протягом 20...60 хв. або при температурі 200ºС протягом 10...30 хв, або одноразове нагрівання текучою парою у стерилізаторі або автоклаві при температурі 100ºС 30...45 хв; або методом тиндалізація – нагрівання на водяній бані при температурі 60...65ºС протягом 1 год. 5 днів підряд або при температурі 70...80ºС 3 дні. Розчини лікарських речовин, які при стерилізації розкладаються і втрачають фармакологічну дію або утворюють токсичні продукти, готують асептично. Для цього у воді для ін’єкції розчиняють ті лікарські речовини, які не розкладаються під дією високої температури, і одержаний розчин стерилізують. Після цього в асептичних умовах розчиняють відважену лікарську речовину, яку не можна стерилізувати, і видають, не проводячи повторної стерилізації.

Для асептичного виготовлення усі інструменти, посуд, прилади, формоутворювальні речовини та ліки повинні бути стерильними.

Міксури – рідка лікарська форма для внутрішнього введення, яку одержують розчиненням або змішуванням лікарських речовин у рідинах. Рідкою основою для мікстури може бути вода, рослинні олії, спирт, настої, відвари, слизи, настойки. Мікстури містять 3 і більше інгредієнтів. Інгредієнтами можуть бути тверді та рідкі лікарські форми.

Мікстури бувають прозорими, каламутними, опалесцентними, а також з осадом. призначають їх всередину.

Виписують мікстури, як правило, у розгорнутій формі, тобто в рецепті перераховують усі інградієнти, зазначаючи їх кількість.

Слизь – густа рідина, одержана з рослин, що містять слизові речовини: насіння льону, крохмаль, алтейний корінь або із речовин, що є слизами за природою, - аравійська камедь та ін.

Застосовують слизі здебільшого як обволікаючі засоби з лікарськими речовинами, що мають подразнювальну дію. Вводять їх через рот або у формі клізми через пряму кишку, рідше зовні. Широко застосовують слизь з

крохмалю і насіння льону.

Для виготовлення крохмального слизу беруть одну частину крохмалю, змішують з чотирма частинами холодної води, потім одержану суміш повільно виливають у киплячу воду (45 частин), постійно помішуючи, і кип’ятять протягом 3...5 хв.

Слизь насіння льону одержують кип’ятінням (або збовтуванням) у склянці (колбі) протягом 15 хв однієї частини насіння і 30 частин води.

Настої і відвари. Настоями і відварами називають рідкі лікарські форм, що є водними витяжками з рослинної лікарської сировини діючих початків.

Настої частіше виготовляють з ніжних частин лікарських рослин (листків, квітів, трав). Рідше готують їх з грубих частин рослин. Це доцільніше робити тоді, коли рослинний матеріал містить леткі сполуки (ефірні олії) або коли речовини легко руйнуються при тривалому нагріванні. Так, з кореневища з корінням валеріани готують настої, а не відвари.

Відвари звичайно виготовляють з насіння, кори, кореневищ і коріння, зрідка з листків.

Настої та відвари призначаються для внутрішнього і рідше для зовнішнього застосування, їх виписують на 3...4 дні при зберіганні в прохолодному місці. Дозують настої і відвари ложками, склянками, пляшками. Виписують їх частіше в скороченій формі з зазначенням кількості лікарської сировини і загальної кількості настою чи відвару. Після назви лікарської форми обов’язково зазначають частини рослин, назву рослин, кількість лікарської сировини в грамах і загальну кількість настою або відвару в мілілітрах чи грамах.

При виготовленні настоїв і відварів користуються трьома співвідношеннями: 1: 10 (1частина рослинної сировини і 10 частин води) – для звичайних рослин; 1: 30 – для трави горицвіту, конвалії, кореневищ валеріани; 1: 100 - 400 – для сильнодіючих і отруйних рослин (трава термопсису, листя наперстянки).

Виготовлення настоїв і відварів. Для виготовлення настоїв і відварів зважену кількість висушених і грубо подрібнених частин рослини висипають у раніше підігріту протягом 15 хв на водяній бані колбу, вливають кип’ячену воду, закривають кришкою і ставлять в інфундирний апарат або на киплячу водяну баню: настої на 15 хв., відвари на 30 хв. Після цього відвари знімають і проціджують у гарячому стані, а настої – після повного охолодження.

Відпускають настої і відвари тільки свіжовиготовленими. При цьому на склянках повинні бути етикетки з надписами “Зберігати у прохолодному місці”, “Перед вживанням взбовтувати”.

Емульсія – це рідка лікарська форма, що являє собою дисперсногетерогенну систему, в якій нерозчинні у водій рідини (жирні олії, бальзами) знаходяться у водному середовищі в завислому стані (у вигляді дрібних крапель).

За способом виготовлення розрізняють емульсії олійні і насіннєві.

Олійні емульсії виготовляють з рідких олій: рицинової, льняної, соняшникової.

Щоб з олії і води утворилась емульсія, потрібно емульгувати олію, тобто розділити її на найдрібніші краплини. З цією метою олії змішують з спеціальними речовинами – емульгаторами (камедь, желатину, желатозу, яєчний жовток) з розрахунку дві частини олії, одна частина емульгатора і 17 частин води.

Виписують олійні емульсії в скороченій і розгорнутій формах.

Насіннєві емульсії одержують розтиранням у фарфоровій ступці з водою насіння, що містить жирну олію (льону, коноплів) та слизові речовини білкової природи, які мають емульгуючі властивості. Тому при виготовленні справжніх емульсій емульгатори не використовують. Співвідношення насіннєвих емульсій 1: 10.

Олійні емульсії виготовляють шляхом ретельного розтирання в сухій фарфоровій ступці необхідної кількості олії з половинною кількістю емульгатора до одержання однорідної сметаноподібної маси і появи характерних звуків потріскування. Після цього при постійному розтироанні поступово доливають необхідну кількість води до утворення молоко – подібної рідини. До емульсій нерідко додають порошки, настойки, сиропи.

Дата добавления: 2015-12-15 | Просмотры: 1013 | Нарушение авторских прав