АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Засвоєння технології виготовлення твердих лікарських форм.

Порошок – однорідна суха сипка лікарська форма для внутрішнього і зовнішнього застосування. У формі порошку можна виписати синтетичні препарати, продукти життєдіяльності мікроорганізмів (антибіотики), речовини рослинного і тваринного походження.

Виготовляють порошки подрібненням твердих лікарських речовин у ступці, після чого їх просівають через спеціальні сита (грубі, дрібні та найдрібніші).

Найдрібніші порошки використовують здебільшого зовні для нанесення на поверхні ран або слизові оболонки. Їм властива адсорбційна дія і вони не спричиняють механічного подразнення, дрібні порошки застосовують переважно всередину, а з грубих виготовляють інші форми.

Порошки бувають прості й складні. Простий порошок складається з однієї речовини, складний – з двох і більше речовин. Відпускають порошки не дозованими або дозованими.

Недозовані порошки відпускають загальною масою, з якої ложками чи іншими умовними засобами поділяють на окремі дози, застосовують їх як зовнішньо так і всередину. До складу таких порошків, як правило, не входять сильнодіючі й отруйні речовини.

Дозовані порошки відпускають окремими, точно визначеними дозами. Виписують і виготовляють їх дивізійним і диспензаційним способами. При виготовленні порошків дивізійним (роздрібненим) способом кожну речовину відважують з розрахунку на всю кількість порошків, прописаних у рецепті, і окремо розтирають їх у ступці. Потім їх змішують і розділяють на окремі порошки, маса яких може різнитися на 3...15%.

Болюс – це щільна лікарська форма консистенції розім’ятої м’якушки свіжого хліба для внутрішнього застосування великим тваринам. Форма болюсів яйцеподібна або циліндрична. Маса від 1 г до 20 г. Задають за допомогою болюсозадавача через рот або рукою на корінь язика. Для виготовлення болюсів беруть лікарські та формоутворні речовини. З формоутворних найчастіше використовують житнє або пшеничне борошно, білу глину, інколи зелене мило та воду.

Виготовляють болюси так. Спочатку відважують потрібну кількість лікарської речовини, висипають у ступку, додають до неї суху формотворну речовину і все змішують. Потім обережно доливають воду, знову все перемішують до однорідної маси потрібної консистенції і з неї викачують болюси. Болюсна маса не повинна кришитись і прилипати до ступки та пестика.

Виписують болюси дивізійним або диспензаційним способом.

Пілюлі – щільна дозована лікарська форма для внутрішнього застосування у вигляді кульок від 0,1 г до 0,5 г. Пілюлі складаються з лікарських і формотворних речовин. З формотворних речовин беруть порошки коренів алтею і кульбаби, а також воду, цукровий сироп, рідкі екстракти (полину, кульбаби), гліцерин.

Виготовлення пілюль в аптеках подібно до болюсів. Готові пілюлі обсипають порошком лікоподію або крохмалем і відпускають у коробках або паперових пакетах.

Застосовують пілюлі всередину дрібним тваринам. Виписують їх диспензаційним та дивізійним методом.

Збори – це сипка лікарська форма, яка включає суміш висушених і грубо подрібнених різних частин лікарських рослин (листків, коренів, насіння тощо). Виписують збори скорочено та розгорнуто. Якщо збір має офіцинальну назву (жовчогінний, сечогінний, відхаркувальний), то його виписують за скороченою формою.

Дата добавления: 2015-12-15 | Просмотры: 1018 | Нарушение авторских прав