АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Класифікація антибіотиків за спектром протимікробної дії

І. Антибіотики, що діють на грампозитивні бактерії:

1. Природні пеніциліни:

- короткої дії; бензилпеніциліну натрієва сіль, бензилпеніциліну калієва сіль;

- депо-препарати: біцилін – 1, біцилін- 5.

2. Напівсинтетичні пеніциліни: оксациліну натрієва сіль.

3. Макроліти: еритроміцин, спіраміцин (роваміцин), рокситроміцин (рулід), азитроміцин

(сумамед).

ІІ. Антибіотики, що діють на грамнегативні бактерії: полі міксин.

ІІІ. Антибіотики широкого спектру дії:

1. Напівсинтетичні пеніциліни: ампіциліну тригідрат, ампіокс, карбеніцилін, амоксіцилін.

2. Цефалоспорини: цефалексин, цефазолін, цефтріаксон, цефотаксим.

3. Тетрацикліни:

- природні: тетрациклін, окситетрациклін;

- напівсинтетичні: метациклін (рондоміцин), доксициклін (вібраміцин).

ІV. Протигрибкові антибіотики: ністатин, леворин, амфотерицин В, гризеофульвін,

пімафуцин.

За типом протимікробної дії антибіотики поділяють на бактерицидні (пеніцилін, цефалоспорини, полі міксини) та бактеріостатичні (тетрацикліни, левоміцетин, макроліти). Така класифікація має практичне значення під час вибору тактики лікування. ПРИ легкому і середньому ступенях перебігу інфекційних захворювань призначають антибіотики бактеріостатичної дії. ЇХ застосовують більш тривалими курсами. ПРИ тяжких інфекціях у ослаблених захисних силах організму у хворих призначають антибіотики бактерицидного типу дії.

ПЕНІЦИЛІНИ

Пеніцилін продукує плісняві гриби роду Penicillinum. Історія відкриття пеніцилінів пов’язана з іменами О. Флемінга та Е.Б. Чейна, яким в 1945 р. за відкриття пеніциліну присуджено Нобелівську премію в галузі медицини.

Для пеніцилінів характерне:

- бактерицидна дія;

- спектр дії: коки, клостридії, бацили сибірки, дифтерійна паличка, спірохети;

- низька токсичність;

- широкий спектр терапевтичної дії;

- препарати дешеві та доступні.

Механізм дії: порушення утворення клітинної оболонки бактерії, що призводить до

розладу її життєдіяльності, припинення поділу, руйнування та повної загибелі.

Бензилпеніциліну натрієва сіль – кислотонестійкий препарат. Руйнується під дією β- лактамаз кишок. Вводять в/м, в\в, ендолюмбально та в різні порожнини організму. Перед введенням розчиняють в розчинниках. Препарат добре проникає в слизові оболонки, нирки, серце, стінку кишок, плевральну та синовіальну порожнини, погано проходить крізь ГЕБ. Тривалість дії – від 3 до 4 год. Виводиться нирками.

Бензилпеніциліну калієва сіль має такі ж властивості, але, на відміну від натрієвої солі, її вводять тільки в/м.

Біцилін – 1 вводять в\м 1 раз на тиж., а біцилін – 5 - один раз на 4 тиж.

Оксациліну натрієва сіль – кислотостійкий препарат, стійкий до дії β- лактамаз і ефективний при захворюваннях, зумовлених пеніцилінорезистентнимимікроорганізмами. Препарат швидко всмоктується; терапевтична дія триває 4 – 6 год. і виводиться нирками.

Ампіцилін – кислотостійкий препарат, не стійкий до дії β- лактамаз, має широкий спектр протимікробної дії. Швидко всмоктується в кров, проникає в тканини і рідини організму, крім спинномозкової рідини. Виділяється нирками (25 – 35 %) і у великій кількості – жовчю.

Карбеніцилін – препарат, що має широкий спектр протимікробної дії, найбільш ефективний при інфекціях, спричинених грам негативними бактеріями та синьо гнійною паличкою, не стійкий до дії β- лактамаз, кислотостійки 9але не всмоктується з травного каналу, тому вводять в/м або в/в).

Амоксицилін – напівсинтетичний пеніцилін, що має біодоступність понад 90 %, не потребує дотримання режиму дозування (таблетки можна ковтати, розжовувати, розчиняти), зменшує загрозу дисбактеріозу.

Пеніциліни застосовують при:

- сепсисі, флегмонах, абсцесах;

- захворюваннях верхніх дихальних шляхів;

- ангіні, скарлатині, отиті;

- сифілісі, гонореї;

- менінгіті;

- інфекції сечовивідних шляхів;

- ревматизмі (біциліни).

Пеніциліни є малотоксичними антибіотиками з широким спектром терапевтичної дії,

тому їх можна вводити у великих дозах. ПРИ їх застосуванні спостерігають такі побічні ефекти:

- алергічні реакції, свербіж, висипка, анафілактичний шок;

- дисбактеріоз;

- при високих дозах – нейротоксичні ефекти (марення, судоми, маячення);

- діарея;

- суперінфекція.

Дата добавления: 2015-12-16 | Просмотры: 664 | Нарушение авторских прав