АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Загальна характеристика.

ВІННИЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМ. М.І.ПИРОГОВА

КАФЕДРА ХІРУРГІЇ №2

ЗАВ. КАФЕДРОЮ: ПРОФ. ГОДЛЕВСЬКИЙ А.І.

ЗАВ. КУРСОМ: ДОЦ. ЛІХІЦЬКИЙ О.М.

«АНАТОМО-ФІЗІОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ЩЕЛЕПНО-ЛИЦЕВОЇ ДІЛЯНКИ»

ВИКОНАВ:

СТУДЕНТ V КУРСУ 3-А ГРУПИ

МЕД. ФАКУЛЬТЕТУ №1

СЕНЬКО А.І.

ВІННИЦЯ 2011

ЗМІСТ

1. КІСТКОВИЙ АПАРАТ

2. СКРОНЕВО-НИЖНЬОЩЕЛЕПНИЙ СУГЛОБ

3. М'ЯЗОВИЙ АПАРАТ

4. ЗУБИ

5. ПАРОДОНТ

6. СЛИЗОВА ОБОЛОНКА РОТА

7. СЕКРЕТОРНІ ОРГАНИ ЩЕЛЕПНО-ЛИЦЕВОЇ ДІЛЯНКИ

8. КРОВО- І ЛІМФООБІГ В ОРГАНАХ ЩЕЛЕПНО-ЛИЦЕВОЇ ДІЛЯНКИ

9. ІННЕРВАЦІЯ ОРГАНІВ ЩЕЛЕПНО-ЛИЦЕВОЇ ДІЛЯНКИ

1. КІСТКОВИЙ АПАРАТ

Загальна характеристика.

Кістковий апарат щелепно-лицьової області складають 15 кісток, з яких 6 є парними (верхні щелепи, виличні, піднебінні, слізні, носові кістки і нижні носові раковини), а 3 - непарними (сошник, нижня щелепа і під'язикова кістка). Кістками, які беруть участь в утворенні кістяка особи і визначають його форму, є верхня і нижня щелепи, вилична кістка. Навколо двох верхніх щелеп групуються інші кістки особи: піднебінні, носові, слізні, нижні носові раковини, виличні кістки, леміш і нижня щелепа. Всі кістки особи, крім нижньої щелепи і під'язикової кістки, з'єднані між собою і з мозковим черепом швами. Під'язикова кістка з'єднана з основою черепа за допомогою довгих зв'язок.

Нижню щелепу зі скроневою кісткою утворює суглоб. Вона є єдиною рухомий кісткою лицьового скелета. На ній фіксоване велике число м'язів, внаслідок чого нижня щелепа знаходиться під постійним функціональним впливом. Цією ж обставиною пояснюється складність її будови. Зовнішня і внутрішня поверхні нижньої щелепи рясніють нерівностями, вдавленнями, походження яких обумовлено дією м'язів, що до неї прикріплюються.

Верхня щелепа на противагу нижньої позбавлена ​​точок прикріплення жувальних м'язів. М'язи, розташовані на її поверхні, відносяться до мімічних. Тому верхня щелепа не відчуває функціонального напруження, що виходить від м'язів. Однак вона знаходиться під постійним функціональним впливом нижньої щелепи, сприймаючи від неї тиск через харчової грудку або безпосередньо через зуби. На перший погляд, верхня щелепа здається більш крихкою в порівнянні з нижньою. Це уявлення складається завдяки наявності в ній таких повітроносних порожнин, як верхньощелепна (гайморова) пазуха і порожнина носа.

Незважаючи на це, вона здатна надавати великий опір як стискування, так і розриву. Це пояснюється наявністю в ній потовщень компактного речовини кістки, розташованих так, що напруга, що виникає при відкушуванні їжі, рівномірно розподіляється по щелепі, а потім передається й на інші кістки, з'єднані з нею.

Дата добавления: 2015-12-15 | Просмотры: 602 | Нарушение авторских прав