Анемія є поширеним патологічним станом, а частота, з якою вона зустрічається в популяції значно варіює в залежності від віку, статі, належності до певної етнічної групи та супутніх захворювань. Поширеність анемії серед дітей складає 6-9%, але поступово зростає відповідно до збільшення віку і складає у дорослих осіб до 65 років - 11 % та у осіб у віці 85 років і більше - близько 20%.
У жінок анемія зустрічається частіше, ніж у чоловіків. Близько 12% жінок у репродуктивному віці (17-49 років) хворіють на анемію, в той час як серед чоловіків відповідного віку анемія складає лише 2%.
За даними американських дослідників відомо, що серед чорношкірого населення анемія зустрічається у майже у 3 рази частіше (27%), ніж у представників білої раси (9%).
Супутні захворювання значно підвищують ризик виникнення анемії. В першу чергу, це стосується осіб з онкологічними захворюваннями, що отримують хіміотерапію. При цьому, частота виникнення анемії залежить від типу пухлини та мієлосупресивних властивостей режиму хіміотерапії. Зокрема, у пацієнтів, які отримують хіміотерапію з приводу лімфоми, виразна анемія зустрічається у 75% випадків, а у пацієнтів, що отримують хіміотерапію з приводу раку молочних заліз - лише у 10% випадків. Слід додати, що у 60% осіб з хронічними захворюваннями нирок розвивається анемія.
У зв’язку зі значною поширеністю, тривалістю перебігу, а також з суттєвими витратами на лікування анемія вважається актуальною медико-соціальною проблемою.
Навчальні цілі:
Ø Дати визначення синдрому анемії та окремим формам анемій (залізодефіцитна, В12-дефіцитна, фолієводефіцитна, гемолітична, гіпопластична, постгеморагічна)
Ø ознайомитись з етіологією та патогенезом різних клінічних форм анемій;
Ø ознайомитись з сучасними класифікаціями анемій;
Ø навчитись розпізнавати основні симптоми та синдроми анемій;
Ø ознайомитись з методами дослідження, які застосовуються для діагностики анемій; показаннями та протипоказаннями щодо їх проведення; методиками їх виконання; діагностичною цінністю кожного з них;
Ø навчитись самостійно трактувати результати проведених досліджень;
Ø навчитись розпізнавати окремі типи анемій;
Ø навчитись призначати лікування при анеміях.
Що повинен знати студент?
Ø основні етіологічні фактори та патогенетичні механізми розвитку анемій
Ø основні клінічні синдроми при анеміях;
Ø скарги та дані фізикального обстеження при анеміях;
Ø методи фізикального обстеження хворих на анемію;
Ø діагностичне значення визначення гематокриту, клінічного аналізу крові та мієлограми
Ø діагностичне значення результатів визначення феррітину, заліза, вітаміну В12, фолієвої кислоти;
Ø визначення залізозв’язуючих властивостей крові;
Ø десфераловий тест, методика проведення та клінічна оцінка результатів;
Ø тест Кумбса, методика проведення та клінічна оцінка результатів;
Ø тест Хема, методика проведення та клінічна оцінка результатів;
Ø діагностичне значення стернальної пункції при анеміях, показання, протипоказання;
Ø перелік додаткових інструментальних досліджень, які застосовуються для визначення джерела крововтрати та здійснення диференційної діагностики;
Ø ускладнення при анеміях;
Ø особливості ведення хворих на анемію;
Ø особливості лікування анемій (корекція способу життя, лікувальне харчування, медикаментозна терапія, гемотрансфузіонна терапія);
Ø профілактичні заходи для запобігання виникнення анемій.