АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Функції середнього мозку

Рухові функції.

Сенсорні функції (наприклад зір).

Регулювання актів жування та ковтання (тривалості)

Забезпечення точних рухів рук (наприклад, при листі)

Довгастий мозок (цибулина) — нижня частина стовбура головного мозку, що безпосередньо переходить у спинний мозок і значною мірою зберегла його сегментарні риси будови.

У довгастому мозку розташовані ядра деяких із черепних нервів, зокрема язиково-глоткового, блукаючого, під'язикового. Цими нервами він пов'язаний з різними органами і тканинами організму, а низхідними і висхідними провідними

шляхами — з усіма відділами ЦНС. В цій ділянці головного мозку знаходиться частина ретикулярної формації, а також дихальний і серцево-судинний нервові центри і центри рефлексів чхання, кашлю, ковтання, гикання, блювання та смоктання.

Функції довгастого мозку:провідникові, рефлекторні та тонічні.На рівні довгастого мозку замикається велика кількість харчових (слиновидільний, жування, смоктання, ковтання) та захисних (кашлю, чхання, гикання, блювання) рефлексів, центри яких розташовані у ядрах черепних нервів.

в основі розвитку децеребраційної ригідності лежать вестибулоспінальні впливи, завдяки яким відбувається:
-посилення міотатичних тонічних рефлексів екстензорів;
-послаблення міотатичних тонічних рефлексів флексорів.
Шийні рефлекси положення – виникають у відповідь на зміну нормального положення голови відносно тулуба. При цьому подразнюються пропріорецептори шиї передача інформації в шийні сегменти спинного мозку по пропріоспінальним низхідним шляхам до мотонейронів спинного мозку перерозподіл м’язового тонусу, який змінює положення тулуба відповідно до положення голови:
- якщо голова нахиляється чи повертається в бік, то зі сторони нахилу збільшується тонус розгиначів, а з протилежної сторони – тонус згиначів.

14)Мозжечо к — отдел головного мозга позвоночных, отвечающий за координацию движений, регуляцию равновесия и мышечного тонуса. У человека располагается позади продолговатого мозга и варолиева моста, под затылочными долями полушарий головного мозга. Посредством трёх пар ножек мозжечок получает информацию из коры головного мозга, базальных ганглиев экстрапирамидной системы, ствола головного мозга и спинного мозга

Функции мозжечка сходны у различных биологических видов, включая человека. Это подтверждается их нарушением при повреждении мозжечка в эксперименте у животных и результатами клинических наблюдений при заболеваниях, поражающих мозжечок у человека. Мозжечок представляет собой мозговой центр, который имеет в высшей степени важное значение для координации и регуляции двигательной активности и поддержания позы. Мозжечок работает главным образом рефлекторно, поддерживая равновесие тела и его ориентацию в пространстве. Также он играет важную роль (особенно у млекопитающих) в локомоции (перемещении в пространстве)

Соответственно главными функциями мозжечка являются:

координация движений

регуляция равновесия

регуляция мышечного тонуса

мышечная память

Синдроми ураження мозочка характеризуються такими загальними ознаками:

• зниженням тонусу м'язів;

• відхиленням довільних рухів від гармонійної ідеальної лінії;

• порушенням автоматичних рухів.

15)Таламус -область головного мозга, отвечающая за перераспределение информации от органов чувств, за исключением обоняния, к коре головного мозга. Эта информация (импульсы) поступает в ядра таламуса. Сами ядра состоят из серого вещества, которое образовано нейронами. Каждое ядро представляет собой скопление нейронов. Ядра разделяет «белое вещество».

В таламусе можно выделить четыре основных ядра: группа нейронов перераспределяющая зрительную информацию; ядро перераспределяющее слуховую информацию; ядро перераспределяющее тактильную информацию и ядро перераспределяющее чувство равновесия и баланса.

Гипоталамус (лат. Hypothalamus) или подбугорье — отдел промежуточного мозга, расположенный ниже таламуса, или «зрительных бугров», за что и получил своё название.

Гипоталамус располагается спереди от ножек мозга и включает в себя ряд структур: расположенную спереди зрительную и обонятельную части.

Гипоталамус контролирует деятельности эндокринной системы человекачто его нейроны способны выделять нейроэндокринные трансмиттеры (либерины и статины), стимулирующие или угнетающие выработку гормонов гипофизом.

16. Базальні ядра (ганглії). Базальні ганглії - Комплекс підкіркових нейронних вузлів, розташованих в центральному білій речовині півкуль великого мозку. Базальні ганглії входять до складу переднього мозку, розташованого на кордоні між лобовими частками і над стовбуром мозку і включають в себе такі компоненти: чечевицеподібне ядро, хвостате ядро; огорожу; бліду кулю, шкаралупу, зовнішню капсулу; мигдалеподібне тіло.

Базальні ганглії, Як і мозочок, представляють іншу допоміжну рухову систему, яка функціонує зазвичай не сама по собі, а в тісному зв'язку з корою великого мозку і кортикоспінального системою рухового контролю. Дійсно, більшістьвхідних сигналів базальні ганглії отримують від кори великого мозку, а майже усі, хто виходив з цих гангліїв сигнали повертаються назад до кори.

Функції. Базальні ганглії забезпечують регуляцію рухових і вегетативних функцій, беруть участь у здійсненні інтеграційних процесів вищої нервової діяльності. Однією з головних функцій базальних гангліїв в руховому контролі є їх участь в регуляції виконання складних рухових програм разом з кортикоспінального системою, наприклад в русі при написанні букв.

Порушення в базальних ядрах призводить до моторних дисфункцій, таких як, сповільненість руху, зміни м'язового тонусу, мимовільні рухи, тремор. Ці порушення фіксуються при хвороби Паркінсона і хвороби Хантінгтона.

17. Сенсорні, асоціативні і моторні зони кори головного мозку, їх функції. Сенсорні зони кори. В кору великих півкуль поступають аферентні імпульси від всіх рецепторів організму. Ділянки кори, куди поступають імпульси, І.П. Павлов назвав центральними відділами аналізаторів, або ядерними зонами аналізаторів. Ці зони є первинними полями зв’язаними з органами відчуттів і органами руху на периферії. Вони здійснюють аналіз окремих подразнень, які поступають в кору від відповідних рецепторів. При пошкодженні первинних полів виникає так звана коркова сліпота, коркова глухота.

Асоціативні зони відіграють важливу роль в процесах аналізу та синтезу інформації, яка поступає в кору великих півкуль.Видалення асоціативних зон призводить до того, що у людини залишається здатність бачити предмети, чути звуки, але вона не впізнає їх, не пам’ятає їх значення.Важливою особливістю асоціативних зон у людини на відміну від сенсорних є те, що їх пошкодження веде лише до тимчасового порушення тих, чи інших функцій.

Моторні зони кори. Провідну роль в регуляції довільних рухів відіграє кора великих півкуль. В корі є нервові клітини, аксони яких йдуть до нервових центрів, що лежать нижче - до підкоркових центрів, мозкового стовбура, до спинного мозку. Це гігантські пірамідні клітини Беца. Для них характерна вертикальна орієнтація в товщі кори. Від тіла клітини вертикально вверх відходить найбільш товстий (верхівковий) дендрит, через який інформація від інших нейронів входить в клітину, а вертикально вниз відходить довгий аксон, який зв’язує клітини Беиа з центрами, що лежать нижче, в тому числі і зі спинним мозком. На дедритах пірамідної клітини нараховують від 2 до 5 тисяч синапсів. Це дає можливість координувати моторну функцію кори в залежності від різноманітних змін внутрішнього та зовнішнього середовища.

Електроенцефалографія (ЕЕГ) — метод графічної реєстрації біопотенціалів головного мозку, що дозволяє проаналізувати його фізіологічні зрілість і стан, наявність осередкових уражень, загальмозкових розладів і їхній характер.Полягає в реєстрації й аналізі сумарної біоелектричної активності головного мозку - електроенцефалограми (ЕЕГ). ЕЕГ може зніматися як зі скальпу, так і з глибоких структур мозку.

У залежності від частоти показників, що реєструються у ЕЕГ, виділяють такі основні ритми мозку: дельта-ритм (0,5- 4 Гц); тета-ритм (5-7 Гц); альфа-ритм (8-14 Гц) - основний ритм ЕЕГ, переважає в стані спокою; бета-ритм (15-35 Гц); гамма-ритм (вище 35 Гц).

Друга важлива характеристика електричних потенціалів мозку - амплітуда коливань, яка пов'язана з їхньою частотою. Так, в однієї тієї самої особи амплітуда високочастотних бета-хвиль може бути нижчою за амплітуду більш повільних альфа-хвиль майже в 10 разів.

Дата добавления: 2015-12-15 | Просмотры: 801 | Нарушение авторских прав