АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Види робіт, що пов'язані зі шкідливою дією біологічних чинників на організм

І група: роботи, пов'язані зі шкідливою дією мікроорганізмів та продуктів їх життєдіяльності:

• роботи з виробництва біологічних препаратів, основою або продуцентами яких є мікроорганізми, біологічні рідини, тканини і органи, а також культури кліток і тканин;

• роботи з використання біологічних препаратів для профілактики, лікування, діагностики та вирішення інших цілей в медицині, ветеринарії і сільському господарстві;

• роботи з локалізації і ліквідації вогнищ інфекційних хвороб;

• роботи з використання культур мікроорганізмів в науково-дослідних, навчальних і лікувально-профілактичних установах;

• роботи, що вимагають контакту з ґрунтом і водою;

• роботи з лікування і догляду за людьми і тваринами (хворими і носіями);

• роботи з дослідження біоносійних матеріалів від людей і тварин, а також трупного матеріалу в діагностичних і науково-дослідних цілях.

II група: роботи, пов'язані з небезпекою шкідливої дії тварин (домашніх, диких і лабораторних) та продуктів їх життєдіяльності:

• роботи з обслуговування тварин в сільському господарстві і під час виробництва біологічних препаратів, продуцентами яких вони служать;

• роботи з обслуговування тварин у віваріях науково-дослідних і практичних установ;

• мисливські і риболовецькі промисли;

• забій тварин;

• переробка сировини тваринного походження;

• обслуговування і дресирування тварин в зоологічних садах і цирках.

III група: роботи, що пов'язані з небезпекою шкідливої дії рослин (культурних і дикорослих):

• роботи з вирощування рослин у сільському, лісовому і міському господарствах;

• роботи зі збирання і переробки рослинної сировини;

• лісогосподарські роботи і роботи по заготівлі лісу;

• роботи з виробництва лікарських препаратів і алергенів з рослин;

• роботи з виробництва кормів.

Всі компоненти, що входять до структури біологічного чинника, доцільно розділити на дві основні трупи:

І група - натуральні природні компоненти, тобто елементи природних процесів, здатні за певних умов відігравати роль біологічного чинника:

• збудники, переносники і носії інфекційних захворювань людей;

• збудники інфекційних захворювань тварин;

• збудники інфекційних захворювань птиці;

• природні відходи тваринного світу;

• пилок при цвітінні рослин;

• синьо-зелені водорості;

• цвілі предмети.

ІІ група - індустріальні або техногенні компоненти, до числа яких відносять гігієнічно значущі чинники (мікроорганізми, готові продукти, пил рослинного походження тощо), що властиві для:

· • промислово-тваринницьких комплексів;

· виробництва і використання мікробіологічних засобів захисту рослин;

· виробництва і використання антибіотичних засобів;

· виробництва і використання білково-вітамінних концентратів;

· виробництва і використання стимуляторів зростання;

· • споруд з очищення стічних вод;

· • виробництва сіна, льону, бавовни та зерна;

· • виробництва вакцин і сироваток;

· • виробництва фізіологічно-активних препаратів.

Безумовно, питома вага різних компонентів є неоднаковою. Провідні місця в теперішній час займають мікробіотехнологія, а також тваринництво, переведене на промислову основу.

Сучасні тваринницькі комплекси відрізняються високою концентрацією поголів'я худоби, новою технологією виробництва та розміщенням тварин без підстилку, що призводить до утворення великої кількості (до 3-5 тис. м³/добу) висококонцентрованих стоків, небезпечних в санітарно-епідеміологічному відношенні, зважаючи на вміст в них патогенних мікроорганізмів, яєць і личинок гельмінтів, а також інших компонентів біологічного походження: консервантів, антибіотиків, недоокислених продуктів (альдегідів, кетонів тощо) і комплексу органічних речовин.

За ступенем забруднення органічними речовинами, рівнем бактеріального обсіменіння (в тому числі мікроорганізмами, патогенними для людини), за вмістом гельмінтів і найпростіших відходи тваринницьких комплексів значно перевершують господарчо-побутові стічні води і стоки підприємств.

В ході ферментативних процесів бродіння у гної разом з окисленими продуктами з'являються водень, альдегіди, спирти, складні ефіри, жирні кислоти тощо. В анаеробних умовах під час гниття білкових речовин утворюються пептони, аміак, сірководень, сірчистий амоній, меркаптани, фенол, індол, скатол та інші речовини, що мають вельми неприємні запахи.

Неприємні запахи, окрім відчуття відрази, викликають головний біль, нудоту та поверхневе дихання, яке призводить до зменшення легеневої вентиляції, і, як наслідок, до зниження окислювальних процесів в організмі.

Натурні дослідження доводять, що тваринницькі комплекси є масивними джерелами забруднення атмосферного повітря. Так, валовий викид забруднень в атмосферне повітря лише з організованих джерел (системи вентиляції) комплексу великої рогатої худоби на 10 тис. голів за аміаком складає 57 кг/добу, а за органічними речовинами - 2148 кг/добу. Крім того, з систем вентиляції в атмосферне повітря щодоби викидається до 1310 млрд. мікроорганізмів.

У стоках тваринницьких комплексів містяться сальмонели, ентеропатогенні кишкові палички, протей, синьогнійна паличка тощо.

Відходи тваринництва також можуть бути потенційними носіями збудників ряду зоонозних інфекційних захворювань: бруцельозу, лептоспірозу, туберкульозу, ящуру тощо. Не знезаражені стоки можуть містити в 1 л від декількох десятків до декількох десятків тисяч життєздатних яєць гельмінтів і цист найпростіших. В основному це яйця аскарид і волосоголовців а також цисти балантидій.

У зв'язку з цим, утилізація неочищених або недостатньо очищених тваринницьких стоків призводить до небезпечного забруднення ґрунту, ґрунтових і поверхневих вод, що суттєво посилюється більшим виживанням у гної мікроорганізмів — збудників інфекційних захворювань і яєць гельмінтів. Так, в рідкому гної яйця гельмінтів зберігають життєздатність понад 1 рік, сальмонели - 160 діб, бруцели - 170 діб, мікобактерії туберкульозу – 460 діб.

Таким чином, гній, потрапляючи в грунт та водні об'єкти, стає надзвичайно потужним джерелом поширення інфекцій і інвазій для людей і тварин. Використання в тваринницьких комплексах антибіотиків і кормових дріжджів може призводити до розвитку у працівників мікозів. Крім того, біологічні забрудники тваринного походження (шерсть, лупа і екскременти тварин) є сильними алергенами і які здатні викликати у тваринників цілий ряд алергозів.

Дата добавления: 2015-12-16 | Просмотры: 498 | Нарушение авторских прав