АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Завершення хвороби.

Характер перебігу хвороби: гострий, підгострий, хронічний.

Ремісія (лат. remissio – зменшення, ослаблення) – тимчасове зникнення або ослаблення ознак хвороби.

Загострення (рецидив) (лат. recidious – відновлюваючий) – поява ознак хвороби після тимчасового їх зникнення або ослаблення.

Наслідки хвороби: видужання повне, неповне (залишаються морфологічні зміни); патологічні стани; смерть.

Патологічний стан – відносно стійке відхилення від норми, яке має біологічно негативне значення для організму.

Ускладнення ( лат. complicatiop ) – приєднання до основного захворювання патологічного процесу, який не є обов’язковий, але виник внаслідок даної хвороби.

Смерть – зупинка життя, яке характеризується втратою всіх функцій.

Агонія – процес поступового вмирання, яке характеризується зниженням артеріального тиску, затьмареною свідомістю, зменшенням тонусу м’язів, мимовільною дефекацією і сечовиділенням, набряком легень, клокочучим диханням, агональним диханням, згасанням рефлексів.

Клінічна смерть – зупинка дихання і кровообігу на протязі 5-6 хв із збереженням обміну речовин в мозку, з можливим відновленням життєдіяльності.

Біологічна смерть – незворотні, несумісні з життям зміни, які характеризуються зупинкою метаболізму в мозку.

Ознаки біологічної смерті: “кошаче око”, помутніння рогівки, зниження температури тіла, трупне висихання, трупні плями, закляклість, трупне розплавлення.

Методи оживлення: непрямий масаж серця, штучне дихання, електрична дефібриляція, інтенсивна терапія, апарат штучного дихання, апарат штучного кровообігу, штучна нирка.

Постреанімаційні розлади: аноксична енцефалопатія, серцево-легеневий синдром, печінково-нирковий синдром, шлунково-кишковий синдром. В основі розладів довготривале кисневе голодування, внаслідок зупинки дихання і кровообігу, яке приводить до дистрофії та некрозу тканин.

Етіологія (грец. aitia- причина) – наука про причини і умови виникнення і розвитку хвороби, патологічного процесу.

Причини – етіологічні фактори, які спричиняють захворювання.

Умови виникнення – фактори, які сприяють реалізації причин.

“Чинники ризику здоров’я” – багаточисельні фактори при тривалій дії на організм, підвищують можливість виникнення хвороби, особливо при спільній їх дії.

Патогенез (грец. pathos –страждання, genesis - походження) – вчення про механізм виникнення, перебігу і закінчення хвороби або патологічного процесу.

Основна ланка патогенезу – найважливіша зміна, що лежить в основі наступних ланок патогенезу і передує їм, без якої хвороба або патологічний процес не розвивається.

“ Хибне коло” патогенезу – замкнуте коло причинно-наслідкових відношень, в якому будь-який наслідок стає причиною нових змін, які посилюють первинні порушення, що призводять до погіршення перебігу і кінця хвороби.

Патологічний процес – закономірна послідовність явищ, які виникають в організмі при дії патогенного фактора і включає порушення нормального перебігу життєвих процесів і захисно-пристосувальних реакцій.

Патологічна реакція – неадекватна і біологічно недоцільна відповідь організму або його окремих систем на дію звичайних та незвичайних подразників.

Дата добавления: 2015-12-16 | Просмотры: 772 | Нарушение авторских прав