АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Типи алергічних реакцій

Алергічна реакція негайного типу (АРНТ) розвивається клінічно через 15-20 хв (зв’язана з готовими антитілами) До них відносяться: анафілактичний шок, атопічна бронхіальна астма, поліноз, набряк Квінке, кропив’янка, сироваткова хвороба, гострий гломерулонефрит, реаматоїдний артрит, феномен Артюса.

Алергічна реакція сповільненого типу (АРСТ ) розвивається клінічно через декілька годин, діб (зв’язана з виробленням імунних лімфоцитів) До них відносяться: алергічний контактний дерматит, інфекційно-алергічна форма бронхіальної астми, реакції відторгнення трансплантата, інфекційні хвороби (туберкульоз, бруцельоз, сифіліс, мікози), аутоімунні реакції та захворювання.

Класифікація П.Джелі і Р.Кумбс 1963 р. з доповненням:

І тип – анафілактичний (реаліновий) – утворення антитіл з високою активністю (анафілактичний шок, атонічна бронхіальна астма, набряк Квінке, поліноз).

ІІ тип – цитотоксична – утворення антитіл, які фіксуються на клітинах меншенях, викликають їх загибель (гемолітична анемія, лейкопенія, тромбоцитопенія, тиреоідіт, міокардит, нефрит, гепатит і інш.).

ІІІ тип – імунокомплексний – утворення імунних комплексів в рідких середовищах з активацією комплементу (сироваткова хвороба, феномен Аттюса, гломерулонефрит, системний червоний вовчок, ревматоїдний артрит).

ІV тип – клітинно-опосередкований – утворення сенсибілізованих лімфоцитів та медіаторів алергії - лімфокінінів (аутоалергічні реакції, контактний дерматит, відторгнення трансплантату, при інфекційних та паразитарних інфекціях).

V тип – рецепторно-опосередкований – антигенами виступають медіатори, гормони, які або стимулюються (1) або пригнічуються (2) функції.

(1 – гіпертиреоз, 2 – міастенія, цукровий діабет).

Анафілаксія – алергічна реакція негайного типу, що виникає при парантеральному введенні алергену.

Феномен Артюса (сіднична реакція) – виникає у пацієнта при неодноразовому введенні в одне місце медикаментозних препаратів, проявляється гіперемією, свербіж, ущільнення, некрозом.

Анафілактичний шок – викликається лікувальними препаратами

(вакцини гормони, сироватки, антибіотики).

Характерно – порушення дихання (приступи бронхіальної астми), серцево-судинної системи (тахікардія, падіння артеріального тиску), внутрішніх органів (блювота, біль у животі, кров’янисті випорожнення). Хворі гинуть від серцево-судинної недостатності.

Десенсибілізація – зниження чутливості організму до антигенного подразника.

Специфічна – проводять шляхом парентерального введення (по схемі) того ж алергену, який викликає сенсибілізацію (для зменшення титру алергічних антитіл або утворення антигенблокуючих антитіл).

Неспецифічна – проводять шляхом введення антигістамінних препаратів, імунодепресантів, глюкокортикоїдів.

Тема: Розлад периферичного кровообігу і мікроциркуляції

До місцевих розладів кровообігу належать артеріальна та венозна гіперемія, ішемія, стаз, тромбоз, емболія.

Артеріальна гіперемія (повнокров’я) – це збільшення кровонаповнення органа чи тканини внаслідок посилення притоку крові через артеріальні судини при нормальному відтоку.

Види: патологічна, фізіологічна.

Патологічна: ангіоневротична-нейропаралітична (параліч судинозвужуючих нервів), нейротонічне (подразнення судинорозширюючих нервів), коллатеральна (розширення коллатеральних судин при закритті тромбом, емболом магістральних судин), після анемії (розширення судин після їх здавлення пухлиною, лігатурою, скупчення рідини в порожнині), вакантна (зменшення барометричного тиску у водолазів після швидкого підйому, медичні банки), запальна (при запаленні).

Ознаки: почервоніння, місцеве підвищення температури, розширення дрібних артерій (капілярів і вен), пульсація артерій, підвищення тургору, збільшення тиску в судинах, збільшення кількості капіляр.

Значення: позитивне – посилюється обмін речовин, вітамінів, лейкоцитів, антитіл; негативне – можливий розрив, крововилив, вихід із залози гормонів, розповсюдження інфекції.

Венозна гіперемія – збільшення кровонаповнення органа або тканини у зв’язку з утрудненням відтоку крові через вени, при нормальному притоку по артеріям.

Причини: серцева недостатність, тромбоз, емболія, стискання вен пухлиною, збільшення сусідніх органів, зменшення присмоктувальної сили грудної клітки (ексудативний плеврит, гемо- і пневмоторакс).

Ознаки: ціаноз (синюшність), зменшення місцевої температури, збільшення об’єму ділянки (набряк), сповільнення течії крові.

Значення: розвивається гіпоксія органів, можливість утворення тромбу, розростання грубої волокнистої сполучної тканини (бура індурація легень, селезінки, нирок, мускатна печінка з розвитком цирозу).

Ішемія (недокрів’я, місцева анемія) – зменшення кровопостачання органа чи тканини внаслідок недостатнього притоку артеріальної крові.

Причини: компресійні (стискання артерії пухлиною, рубцем, ексудатом, лігатурою, джгутом, стороннім тілом), обтураційні (закриття просвіту артерії тромбом, емболом, склеротичною бляшкою), ангіоспастичні (звуження артерії при травмі, холоду, ерготоксину, рефлекторно при патології внутрішніх органів, стресі, болі, гніві), перерозподіл крові від одних органів до інших.

Ознаки: блідість ділянки, зменшення її температури, об’єму, біль, парестезії, зниження швидкості крові, кров’яного тиску, кількість функціонуючих капілярів зменшена.

Значення: приводить до гіпоксії ділянки, розвитку дистрофії, інфаркту.

Стаз – зупинка руху крові в судинах мікроциркуляторного русла.

Види: справжній (дія холоду, тепла, лугів, кислот, солей, скіпідару, висипний тиф, феномен Артюса), ішемічний (при ішемії), венозний (при венозній гіперемії).

Ознаки: агрегація еритроцитів у вигляді монетних стовпчиків (сладж- феномен), які зупиняють рух крові, притому гемоліз та згортання крові не відбувається.

Значення: явище зворотнє, незворотній стаз приводить до некрозу.

Тромбоз – прижиттєве згортання крові або лімфи в просвіті судин або в порожнинах камер серця.

Фактори тромбоутворення – пошкодження судинної стінки, місцевий ангіоспазм, адгезія й агрегація тромбоцитів, сповільнення кровотоку, порушення балансу між згортальною, протизгортальною і фібринолітичною системою крові в бік першої з них.

Механізм тромбоутворення:

1) судинно-тромбоцитарна стадія;

2) плазменна (коагуляція) стадія.

Судинно-тромбоцитарна – агрегація тромбоцитів (скупчення), адгезія тромбоцитів (прилипання), аглютинація (склеювання) в результаті утворюється тромбоцитарна пробка.

Плазменна – викидання тканинного тромбопластину, під дією якого з протромбіну утворюється тромбін, тромбін діє на фібриноген утворюючи нерозчинний фібрин, ущільнення згустку (ретракція кров’яного згустку) і утворення тромбу.

Тромб складається з головки, тіла і хвоста. Тромби бувають: білі (переважають лейкоцити), червоні (переважають еритроцити), змішані, пристінковий, облітеруючий (закупорювальний).

Наслідки тромбозу – розчинення тромбу, організація (проростання сполучною тканиною), реканалізація (утворення в тромбі каналу), вапнування (відкладення солей кальція), інфаркти (в наслідок обтурації артерії), венозна гіперемія (в наслідок обтурації вени), тромбофлебії, тромбоемболії, загноєння тромба (септичний аутоліз).

Емболія – закупорка кровоносних або лімфатичних судин часточками (емболами), які в нормі у крові і лімфі не зустрічаються.

Дата добавления: 2015-12-16 | Просмотры: 658 | Нарушение авторских прав