АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Теорія старіння

Організм старіє внаслідок накопичення пошкодження, які не відновлюються (теорія накопичення). В основі старіння лежить порушення захисної функції сполучної тканини (теорія Богомольця). Генетична теорія пояснює запрограмуванням процесів старіння в генах.

Прихильники сучасної теорії старіння вважають, що в основі старіння лежить процес порушення генів, які синтезують білки пошкодження (білки старіння). Помилки генів, а також порушення регуляторної функції гіпоталамусу приводить до нагромадження невідновних пошкоджень. В.В.Фролькіс – видвинув адаптаційно-регуляторну теорію вікових змін (стрес-синдром). При старінні виникає стрес-адаптаційний синдром, який і веде до порушення генів, порушення регуляції всього організму.

Прояви старіння:

На рівні клітин порушується властивості клітинних мембран. Вони слабо або спотворено реагують на регуляторні властивості організму. Знижується синтез білків, ферментів, гормонів, клітинних рецепторів, з’являється дефектні білки. Зменшується кількість мітохондрій, слабшає біологічне окислення, менше утворюється енергії.

Внаслідок даних змін зменшується кількість клітин та здатність їх до розмноження, перш за все зменшується кількість нервових клітин.

Порушується обмін речовин. В крові збільшується холестерин, тригліцерин, ліпопротеїн низької густини, вільні жирні кислоти. Це сприяє розвитку атеросклерозу.

На рівні систем. Перш за все порушуються регуляторні системи організму (нервова і ендокринна). В нервовій системі: зменшується кількість нейронів, слабшає утворення медіаторів, сповільнюється проходження імпульсів. Внаслідок - послаблюється пам’ять, згасає інтелект, обмежуються творчі, соціальні можливості.

Зниження функції гіпоталамуса приводить до ендокринних розладів. Зменшується синтез гормонів, знижується чутливість клітин до їх дії, порушується узгодження між ними.

Зміна в системі кровообігу.

В серці спостерігається склеротичні зміни, вогнищева атрофія і дистрофія м’язових волокон, дилятація (розширення) порожнин. Це приводить до зниження скорочення м’язів, зменшення ударного об’єму крові і серцевого викиду, сповільнюється швидкість кровотоку.

У артеріях розвивається ущільнення внутрішньої оболонки, атрофія м’язового шару і зниження еластичності судинної стінки. Зростає периферичний опір судин, підвищується артеріальний тиск. Венозний тиск, за рахунок падіння тонусу вен, знижується.

В системі мікроциркуляції зменшується кількість капіляр, потовщується базальна мембрана, знижується проникливість. Такі зміни приводять до порушення обміну газів між тканинами і кров’ю.

В органах дихання зменшується альвеолярна вентиляція, дифузія газів та кровообіг в системі мікроциркуляції легень. Альвеолярна вентиляція знижується за рахунок дегенеративно дистрофічних змін кістково-м’язового скелету грудної клітки (остеохондроз хребта, кальциноз реберних хрящів); порушення проходження повітря через бронхи (атрофія м’язів та втрата еластичності бронхів, скупчення слизу в бронхах); зменшення легеневої поверхні (ущільнення калогену і втрата еластичності альвеол, ділянки ателектаза). Утруднюється дифузія газів через потовщення альвеолярної стінки. Внаслідок фіброзу артеріол і венул сповільнюється кровобіг у легенях. Виникає артеріальна гіпоксія.

Внаслідок зменшення секреторних клітин, атрофії м’язового шару травного каналу знижується секреторна, моторна функція шлунка, кишок, послаблюється перетравлення, зменшується маса печінки.

Нирки втрачають 50% нефронів, зменшується нирковий кровотік, клубочкова фільтрація і виділення шлаків.

Старіння імунної системи проявляється послабленням специфічної реактивності до чужорідних процесів.

Збільшується агрегативні властивості тромбоцитів і знижується фібрінолітична активність крові.

Зменшується кількість клітин, послаблення регуляторних механізмів при старінні приводять до зниження компенсаторно-пристосувальних реакцій, особливо при додатковому навантаженні.

Можливості старого організму значно нижчі, ніж дорослого.

Для старечого організму характерні хвороби атеросклероз, ішемічна хвороба серця, судинна патологія мозку, паркінсонізм, гіпертонічна хвороба, злоякісні пухлини, цукровий діабет, остеохондроз хребта, катаракта.

Клімакс (клімактеричний період) – це період згасання статевої функції, який виникає внаслідок зменшення функції гіпоталамуса і характеризується припиненням гормональної функції яєчників і менструації на фоні вікових змін організму. Фолікули, яєчники, матка зменшується. Клімакс у жінок починається у 45-47 років. Часто виникає клімактеричний синдром, який проявляється – приливами крові до голови і верхньої половини тулуба, тахікардією, зміною пульсу і артеріального тиску, болями у ділянці серця, оніміння кінцівок, холодним потом.

Клімакс у чоловіків настає в 45-60 років і не супроводжується клінічною симптоматикою.

Дата добавления: 2015-12-16 | Просмотры: 698 | Нарушение авторских прав