АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология
|
Приклади екогенетичних патологічних реакцій
Фактори зовнішнього
середовища
| Генетична схильність
| Захворювання
| УФ-промені
| Дефекти ферментів репарації ДНК
| Рак шкіри
| Пил
| Дефіцит антитрипсину
| Емфізема легенів
| Харчові агенти
|
|
| Кінські боби
| Дефіцит Г6ФДГ
| Фавізм
| Сіль
| Дефект К-Nа насоса
| Гіпертонія
| Молоко
| Дефіцит лактази
| Непереносність лактози
| Жири
| Гіперхолестеринемія
| Атеросклероз
| Шоколад
| Зниження активності моно-
| Мігрень
|
| аміноксидази
|
| Алкоголь
| Атипова алкогольдегідро-геназа
| Алкоголізм
| Недостатність α1-антитрипсину. Класичним прикладом екогенетичної реакції є реакція на забруднення атмосферного повітря при недостатності осі-антитрипсину, що є інгібітором протеїназ. При навіть незначних пошкодженнях легеневої тканини, виникаючих при курінні і вдиханні запорошеного повітря, протеолітичні ферменти починають руйнувати пошкоджені ділянки. У нормі одразу ж включається синтез інгібітора протеїназ, який нейтралізує дію протеолітичних ферментів і зупиняє руйнування легеневої тканини. При мутантному генотипі інгібітори протеїназ не синтезуються, протеолітичні ферменти повністю руйнують пошкоджені ділянки, що призводить до емфіземи легенів.
Локус сімейства генів антитрипсину представлений генами альфа-1-антитрипсину і альфа-1-антихімотрипсину (ААТ). Нині відомо більше 100 генних алель-них варіантів ААТ. Генетичні варіанти білка відрізняються за антитрипсиновою активністю, електрофоретичною рухливістю і, як правило, функціонально менш активні (алелі М, S,Z). Неактивність білка («нульовий алель») найчастіше обумовлена рецесивним алелем Z. У європейській популяції частота гомозигот за цим алелем становить 0,05 %, гетерозигот — 4,5 %. Рецесивні гомозиготи за цим алелем схильні до розвитку хронічних запальних процесів і емфіземи легенів (у 30 разів частіше, ніж у середньому в популяції). Гетерозиготи практично здорові, але при високому рівні забруднення вдихуваного повітря у них швидко розвиваються хронічні бронхо-легеневі і професійні захворювання. Аналіз системи антитрипсину рекомендований у хворих з хронічними обструктивними захворюваннями легенів, емфіземою, бронхіальною астмою, при професійних оглядах і відборах на роботу на відповідні виробництва.
Поліморфізм ферменту параоксанази. Екогенетичні реакції можуть бути пов'язані з особливостями метаболізму хімічних агентів, які надходять ззовні. Так, широко використовуваний інсектицид паратіонін перетворюється в печінці на параоксон, який далі окислюється параоксоназою сироватки. У європейців спостерігається чіткий розподіл на осіб з високим і низьким рівнем активності цього ферменту. Рецесивний алель, який кодує низьку активність ферменту, зустрічається в популяції з частотою 0,7. Гомозиготи за низькою активністю мають більш високий ризик отруїтися паратіоніном.
Екогенетичні патологічні реакції у носіїв генів цистинозу і анемії Фанконі. Гетерозиготні носії цистинозу і анемії Фанконі можуть бути схильні до токсичної дії металів (свинець, ртуть, кадмій). Підвищений, але такий, що не доходить до токсичного, рівень свинцю може бути причиною гіперреактивної поведінки у дітей із спадковою схильністю.
Поліморфізм генів метаболізму канцероген ів. Принципи екогенетики справедливі і для потенційно канцерогенних речовин. Канцерогенна дія хімічних агентів виявляється частіше у людей з певними особливостями метаболізму. Так, наприклад, полі-циклічні вуглеводні, яких багато в сигаретному димі, під дією ферменту арилгідроксилази перетворюються на більш канцерогенні активні епоксиди. До 30 % хворих з раком легенів належать до групи з високим вмістом ферменту (гомозиготи), тоді як у загальній популяції ця ознака зустрічається дуже рідко. Фермент GSТМ1 бере участь в кон'югації глутатіону з електрофільними сполуками, включаючи такий канцероген, як бензпирен. Нульовий алель глутатіон-S-трансферази (GSТМ1) асоціюється з підвищеною частотою аденокарциноми легенів.
Екогенетичні реакції на продукти харчування. Найяскравішим прикладом генетичних розбіжностей в реакції на харчові продукти є гіполактазія у дорослих. У всіх дітей в кишечнику є фермент лактаза, необхідний для всмоктування лактози. У більшості людей кишкова лактаза зникає після припинення харчування грудним молоком. Існує мутація, при якій здатність всмоктувати лактозу зберігається. Ця мутація має селективну перевагу в сільськогосподарських районах, де молоко є звичайним продуктом харчування (Центральна і Північна Європа, скотарські популяції Африки і Азії).
При вживанні в їжу молока або інших продуктів, які містять лактозу, люди не здатні до її засвоєння, страждають на метеоризм, кишкові розлади.
Мігрень може спричинятися "катехоламінами сиру у осіб із зниженою кон'югацією тираміну.
При низькій активності моноаміноксидази мігрень може провокувати шоколад.
Специфічна реакція на малі дози алкоголю у вигляді негайного почервоніння обличчя, тахікардії, печіння в шлунку, м'язової слабкості часто спостерігається у осіб в монголоїдних популяціях і пов'язана з відсутністю ізоформи-1 печінкового ферменту алко-гольдегідрогенази, що розщеплює спирт.
Дата добавления: 2015-12-16 | Просмотры: 533 | Нарушение авторских прав
|