АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Відмінність патологічних змін від фізіологічних при хворобі

Під час хвороби спостерігається безліч найрізноманітніших функціональних і морфологічних змін. Однак їхнє значення для перебігу патологічного процесу не однаково. Деякі із цих змін є фізіологічними пристосувальними реакціями, інші -патологічними. Чітко розрізнити пристосувальні реакції й патологічні зміни у хворого іноді дуже важко, тому що одні і ті ж зміни при різних захворюваннях можуть бути як пристосувальними, так і патологічними. Наприклад, збільшення числа еритроцитів при різних видах кисневої недостатності є важливою пристосувальною реакцією. Однак збільшення числа еритроцитів при хворобі, яку називають поліцитемією, є патологічною ознакою.

Головне й другорядне в розвитку хвороби

Різноманітні патологічні зміни мають нерівноцінне значення: одним належить винятково важлива роль у розвитку захворювання, інші є другорядними.

При багатьох складних хворобах установлення основної ланки патологічного процесу - справа досить важка. У міру наростання патологічного процесу важливе значення починають здобувати провідні патогенетичні фактори, розвиток яких пов'язаний з первісною причиною. Розглядаючи механізми різноманітних змін при хворобі, треба мати на увазі виникаючі при ній пристосувальні реакції і патологічні порушення. Пристосувальні реакції розвиваються в механізмах фізіологічної регуляції, тобто в основі їх лежить рефлекторний механізм, посилення функцій ряду ендокринних залоз. Ці зміни розвиваються з фізіологічних закономірностей.

Механізми патологічних змін більш різноманітні. Деякі порушення можуть виникнути при хворобі під впливом дії її причин безпосередньо на тканини. Ряд патологічних змін виникає внаслідок порушення функцій нервової системи й ендокринних залоз. Патологічний агент викликає зміни нейрогуморальної регуляції функцій, діючи на різні ланки нервової системи. При цьому можуть спостерігатися порушення функції органа, недостатня доставка живильного матеріалу й т.д.

Нерідко під впливом патогенного подразника виникають різні патологічні рефлекси. Останні звичайно спостерігаються при ушкодженні нервової системи й при цьому обмежують пристосовність організму, являючи собою біологічно негативну реакцію. Порушення діяльності нервової системи при патологічному процесі супроводжується й розладами гуморальної функції.

Видужання

Донедавна медики взагалі мали досить убогі відомості про механізми видужання. Питання терапевтичного впливу вирішувалися призначенням загальноприйнятих для того або іншого періоду розвитку медицини ліків. Захисно-пристосувальні реакції організму - головний фактор видужання. Саме завдяки їм підтримується здоров'я. Характер цих реакцій в умовах патології трохи видозмінюється, ускладнюється, але підвищується їхня мобілізація. Вирішальна роль мобілізації компенсаторних і захисно-пристосувальних реакцій організму належить ЦНС і вищій нервовій діяльності. Компенсаторні процеси безпосередньо пов'язані з роботою кори головного мозку. Велике значення в захисно-пристосувальних реакціях належить симпатичному відділу вегетативної нервової системи і його медіаторів - адреналіну і норадреналіну. Як дефіцит, гак і надлишок накопичення медіаторів може привести до серйозних порушень. Сьогодні адреналін уважається медіатором страху, хвилювання, переживання, а норадреналін - медіатором гніву, злості, сміливості.

У корковому шарі наднирників виробляються гормони, що як викликають запалення, так і перешкоджують розвитку запального процесу. Крім того, там виробляються ще анаболітичні і катаболічні гормони. При порушенні взаємини цих гормонів розвиваються побічні ефекти.

Залежно від характеру, захисно-пристосувальні реакції діляться на специфічні й неспецифічні. Із цими реакціями пов'язаний імунітет. Імунологія вивчає неспецифічні захисні механізми організму. Такі неспецифічні реакції численні й проявляють свою дію різним шляхом.

Шкіра механічним шляхом перешкоджає надходженню мікробів в організм. Чиста шкіра непрониклива для патогенних мікробів. Бактеріцидність шкіри залежить від виділення сальних залоз, реакції шкіри. Самоочисна функція забрудненої шкіри різко знижується.

Серед клітинних факторів неспецифічного захисту особливо важлива роль належить лімфоцитам і їхній фагоцитарній активності. Поряд з лейкоцитами (особливо їхнього різновиду - нейтрофілам і лімфоцитам) у фагоцитозі беруть участь клітини деяких органів (селезінки, печінки, кісткового мозку). Досить важлива роль для імунітету належить Т-лімфоцитам і В-лімфоцитам. Т-лімфоцити регулюють силу й характер імунної відповіді організму. В-лімфоцити є провісниками антитілопродуцуючих клітин.

Неспецифічний захист поряд із клітинним фактором характеризується також нагромадженням в організмі так званих гуморальних факторів (гумор - рідина). У слині - лізоцим. Інший гуморальний фактор - алексини (лат. алексо - захист) - протизапальний засіб сироваткикрові. До гуморальних факторів ставляться пропердини (лат. пердере - руйнувати), лизини (лат. лізис - розчиняю), лейкіни. Серед гуморальних факторів імунної відповіді важлива роль приділяється антитілам. Антитіла синтезуються з гамма-глобулінів сироватки крові в печінці, селезінці, кістковому мозку, лімфатичних вузлах. Механізми дії антитіл проти мікробів і токсинів різні. Деякі просто окисляють мікроби. Тому їх називають аглютинінами. Антитіла опсоніни, які змінюють поверхню мікробів, послабляють їхню стійкість до фагоцитів. Антитіла преципітини осаджують із розчину мікробні білки. Якщо антитіла знищують мікроби, то створюється антимікробний імунітет, а якщо діють проти мікробних отрут-антитоксичний імунітет.

У нерозривному зв'язку з гуморальними перебувають ендокринні фактори. При недостатній функції щитовидної залози або наднирок знижується опірність організму. Гіпофіз впливає на хід імунологічних реакцій.

Важливе місце в мобілізації неспецифічного захисту організму належить ЦНС і вищій нервовій діяльності. Перевага тонусу симпатичної системи стимулює фагоцитарну активність лейкоцитів і інші неспецифічні захисні механізми організму, тоді як підвищення тонусу парасимпатичного відділу їх пригнічує.

Людство здавна живе, керуючись древнім виреченням: "У здоровому тілі - здоровий дух". Але існує й зворотний афоризм "Здорове тіло є продукт здорового розуму".

Дата добавления: 2015-12-15 | Просмотры: 479 | Нарушение авторских прав