АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Розладу кровообігу

Розлади кровообігу включають:

- гіперемію: артеріальну (місцева й загальна) і венозну (місцева й загальна);

- стаз;

- ішемію;

- кровотечу;

- інфаркт;

- тромбоз;

- емболію.

Гіперемія - надлишковий зміст крові в тканинах, що може бути проявом як загальних, так і місцевих розладів кровообігу. За походженням гіперемію розділяють на артеріальну й венозну.

Загальна артеріальна гіперемія супроводжується збільшенням обсягу циркулюючої крові й зустрічається рідко.

Найчастіше артеріальна гіперемія проявляється як місцевий патологічний процес, що розвивається в певній області, коли до неї по артеріях притікає більше крові, чим у нормі, а відтік крові по венах відбувається нормально. Звичайно вона виникає у зв'язку з розширенням дрібних судин (артеріол і капілярів) і сприяє посиленій діяльності органа, підвищуючи в ньому обмін.

Розрізняють наступні види артеріальної гіперемії:

□ ангіоневротична (нейропаралітична) - спостерігається як наслідок подразнення судинорозширювальних або паралічу судинозвужувальних нервів;

□ колатеральна - виникає у зв’язку з утрудненням кровотока по магістральному артеріальному стовбурі (у цих випадках кров спрямовується по колате­ральним судинах);

□ постанемічна - розвивається в тих випадках, коли фактор, що веде до здавлення артерій (пухлина, скупчення жид­кості в порожнині й ін.) і недокрів'ю тка­ні, швидко усувається,

□ вакатна - з'являється у зв'язку зі зменшенням барометричного давле­ния; вона може бути загальною, наприклад у водолазів і кесонних робітників при б­истрому підйомі з області підвищеного тиску, часто сполучається з газовою ем­болією, тромбозом судин і крововиливом (див. нижче); місцева вакатна гі­перемія з'являється на шкірі під дією - медичних банок, що створюють над певною її ділянкою розріджений простір;

□ запальна - прояв запалення, в основі чого лежить повнокров'я дрібних артерій і капілярів.

Венозна гіперемія виникає в тих випадках, коли при нормальному припливі крові в органи її відтік по венах недостатній. Венозне повнокров'я називають також застійним або синюхою, ціанозом (від «суапоз» - «синій»), тому що шкіра при ньому здобуває синюватий відтінок і на дотик холодніше навколишніх частин тіла. Як і артеріальна гіперемія, венозне повнокров'я може бути загальним і місцевим.

Причинами загального венозного повнокров'я є головним чином розладу діяльності серцево-судинної системи, що виникає у зв'язку з патологічними змінами в серці, судинах або органах дихання. Загальне венозне повнокров'я свідчить про серцеву декомпенсацію, наростання якої може привести до смерті хворого.

Причинами місцевого венозного повнокров'я можуть бути як утруднення відтоку крові в яких-небудь венозних шляхах внаслідок здавлення їх із зовні (пов'язками, пухлинами, рубцевою тканиною), так і звуження просвіту вени на ґрунті запального розростання внутрішньої оболонки або утворення тромбу.

Стаз - зупинка кровотока в окремих капілярах, дрібних артеріях івенах. При стазі рух крові в дрібних судинах припиняється, судини виявляються розширеними й густо наповнені еритроцитами, які при цьому дуже часто склеюються в безперервну масу.

Ішемія - патологічний процес, при якому в якому-небудь органі й тканині зміст крові в порівнянні з нормою зменшується.

Розрізняють наступні види місцевої ішемії:

□ ангіоспастична - виникає на ґрунті спазму судин внаслідок збудження судинозвужувальних нервів;

□ обтураційна - є резуль­татом закупорки просвіту артерії тром­бом або емболем, розростання з'єднувальної тканини в просвіті артерії при запаленні її стінки або ж звуження просвіту артерії атеросклеротичною бляшкою;

□ компресійна - розвивається при здавленні артерії пухлиною, випотом, жгутом і т.п.

Значення й наслідки ішемії різні й залежать від особливостей причини й тривалості її дії, характеру органа, у якому вона виникла, а також від того, наскільки можливий розвиток колатерального кровообігу.

Кровотеча - вихід крові із судини в навколишнє середовище або в порожнині тіла.

Накопичення крові в тканинах або порожнині тіла, викликане кровотечею, називається крововиливом.

У тих випадках, коли кров при кровотечі виливає назовні, говорять про зовнішню кровотечу, якщо ж кров виливає в тканині або порожнині тіла - про внутрішню кровотечу.

По джерелу, з якого відбуваються кровотечі, їх ділять на серцеві,артеріальному, венозному, капілярному й паренхіматозну (в останньому випадку мова йде про ушкодження паренхіматозних органів - печінки, селезінки, нирок; у подібних випадках установити джерело кровотечі не вдається, оскільки з усією поверхні розрізу випливає змішана кров).

По величині й поширеності в тканинах розрізняють наступні види крововиливів:

□ крапкові крововиливи - петехії;

□ синець - плоский крововилив, що поширюється під якою-небудь­
поверхнею;

□ гематома - порожнина, заповнена кров'ю, що вилилася, яка
розсунула навколишні тканини;

□ геморагічна інфільтрація - дифузне поширення крові між тканевими елементами, яка помітно не руйнує тканини.

Причиною кровотечі завжди буває порушення нормального стану судинної стінки - її розрив, роз'єднання або порушення проникності.

Розрив судини може бути наслідком травми (порізи, уколи, забиті місця, размозжения, вогнепальні поранення кулями, осколками снарядів і т.п.).

Роз'їдання судинної стінки відбувається при якому-небудь виразковому процесі, запаленні, проростанні судини пухлиною.

Диапедезна кровотеча характеризується порушенням проникності судинної стінки без помітних порушень її цілісності. Ці кровотечі відбуваються винятково із дрібних судин: артеріол, капілярів і венул.

Виходи кровотечі залежать від того, куди кров виливається, з якою швидкістю й у якому обсязі.

Інфаркт - вогнище некрозу (омертвіння) тканини органа, що виникає внаслідок припинення припливу артеріальної крові.

Основні причини інфаркту - закриття просвіту артерії тромбом або емболом, а також її тривалий спазм. Інфаркти звичайно розвиваються в органах, судинна мережа яких побудована таким чином, що при закупорці артерій наявні анастомози із сусідніми артеріями виявляються недостатніми, щоб в умовах патології забезпечити колатеральний кровообіг. До таких органів ставляться серце, нирки, селезінка, легені, головний мозок, сітківка ока, кишковик.

Інфаркти класифікують у такий спосіб.

□ Ішемічний (білий) інфаркт виникає, коли при закритті просвіту артерій рефлекторно наступає спазм судин, що витісняє кров з обла­сти, що втратилася припливу крові і перешкоджує її зворотньому надходженню по капілярних анастомозах, а також ве­нам (частіше буває в селезінці).

□ Геморагічний (червоний) інфаркт характеризується тим, що при його утворенні в органі є значний венозний застій і рясна мережа анастомозів (легені, кишковик). В області інфаркту розвивається стаз (зупинка крові) із крововиливом внаслідок некрозу судинних стінок.

□ Ішемічний з геморагічним поясом інфаркт спостерігається в тих випадках, коли в ділянках органа, що безпосередньо прилягають до області ішемічного інфаркту, рефлекторний спазм судин швидко перемінюється розширенням і переповненням кров'ю капілярів з розвитком явищ престазу й стазу, які супроводжуються виходом еритроцитів у тканині (серце, нирки).

Результат інфарктів залежить від локалізації, розмірів, типу некрозу, реактивних властивостей організму й наявності в інфаркті патогенних мікроорганізмів.

Тромбоз - процес прижиттєвого виділення із крові щільних мас і осадження цих мас на стінці судини або в порожнинах серця. Маси, що утворилися, називаються тромбом.

Тромби бувають наступних типів:

□ білий - складається із тромбоцитів, фібрину й лейкоцитів; утвориться повільно при швидкому токовищі крові (частіше в артеріях);

□ червоний - крім тромбоцитів, фібрину й лейкоцитів містить велику кількість еритроцитів; утворюється швидко при повільному токовищі крові (звичайно у венах);

□ змішаний – зустрічається найбільш часто; має шарувату будову й строкатий вид; містить елементи як білого, так і червоного тромбу.

Тромб може локалізуватися в будь-якій ділянці серцево-судинної системи.

Стосовно просвіту судини він може бути пристіночним і обтуруючим (закупорка).

Умови утворення тромбів:

- порушення цілості судинної стінки;

- уповільнення й порушення токовища крові (завихрення);

- порушення регуляції згортаю­чої і протизгортаючої систем зміні складу крові.

Виходами тромбозу можуть бути:

- асептичне розплавлювання;

- септичне розплавлювання;

- організація (проростання тромбу сполученою тканиною);

- реканалізація (вся маса тромбу за­міщується сполученою тканиною, у якої з'являються щілини й канали);

□ васкуляризація (із судинної стінки в тромб вростають нові кровонос­ні судини, а вистелені ендотелієм щілини й канали перетворюються в судини, стримуючі кров);

□ відрив тромбу (тромбоемболія);

□ петрифікація (кальцінування).

Тромбоз, що зупиняє або попереджує кровотечу з ушкодженої судини, - позитивне для організму явище. Однак тромби, що закупорюють просвіт артеріальної судини, викликають припинення кровотока, знекровлювання тканини (ішемію) і розвиток у ній некрозу (омертвіння).

Емболія - циркуляція в крові яких-небудь часток, що не зустрічаються в нормальних умовах і закупорка ними судин. Такі частки називаються эмболами.

Залежно від напрямку виділяють наступні види емболії:

- по токовищу крові;

- проти токовища крові (ретроградна);

- парадоксальна (при наявності дефе­ктів у міжшлунковій або межпередсердній перегородках).

По роду матеріалу емболи можуть бути:

□ тканинами;

□ сторонніми предметами;

□ тромбами;

□ жиром;

□ повітрям;

□ газом;

□ колоніями мікробів;

□ пухлинними клітинами.

Емболії можуть приводити до швидкої смерті, генералізації гнійних процесів, інфарктам органів. Доведено важливу роль емболії в процесі метастазування злоякісних пухлин.

Порушення обміну речовин у тканинах

Життєдіяльність будь-якої тканини здійснюється в результаті безупинного, обміну речовин. Якщо відбувається посилення діяльності тканин, обмін збільшується, якщо їх діяльність знижується, він слабшає.

Під впливом різних причин регуляція обміну речовин у тканинах може змінюватися, що веде до порушень їхньої трофіки (живлення).

Порушення тканевого метаболізму, яке супроводжується змінами життєдіяльності тканин і сполучається з якісними зрушеннями їхнього хімічного складу, звуться дистрофією або дегенерацією.

Некроз

Некроз (омертвіння, «місцева смерть») - загибель клітин і тканин у живому організмі.

Дата добавления: 2015-12-15 | Просмотры: 703 | Нарушение авторских прав