АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Мал. 1. Схема системи кровообігу

Лекція №3

Фізіологія кровоносних судин

Кровообіг - це рух крові по замкнутій системі кровоносних судин, що забезпечує обмін речовин між тканинами і зовнішнім середовищем, бере участь у регуляції функцій організму та підтриманні гомеостазу. Система кровообігу водночас із нервовою системою поєднує різні функціональні системи в цілісний організм.

Будова органів кровообігу

Система кровообігу складається із серця та кровоносних судин і являє собою замкнуту систему. Кровоносні судини представлені артеріями, що несуть кров від серця, венами, по яких кров тече до серця, і мікроциркуляторним руслом, яке розташоване між артеріями й венами (мал. 1).

Голова та руки

Мал. 1. Схема системи кровообігу

Мале, або легеневе, коло кровообігу служить для насичення крові киснем і виділення із організму СО₂. Починається у правому шлуночку серця легеневим стовбуром, що ділиться на праву і ліву легеневі артерії, які в легенях розділяються на артерії відповідно до бронхіального дерева і далі переходять у капіляри. У цих капілярах, які обплітають альвеоли ле­генів, кров віддає вуглекислоту і збагачується киснем, а потім надходить у вени, що несуть уже артеріальну кров. При виході із кожної легені вони формують по дві легеневі вени, які впадають у ліве передсердя. Із лівого передсердя збагачена киснем кров надходить до лівого шлуночка, де почи­нається велике коло кровообігу.

Велике коло кровообігу служить для постачання усім органам і ткани­нам кисню та поживних речовин. Починається з лівого шлуночка серця аортою, яка ділиться на артерії, що поступово розгалужуються і перехо­дять у тканинах у судини мікроциркуляторного русла. Потім кров надхо­дить у вени, що зливаються у два великих стовбури - верхню і нижню по­рожнисті вени, які впадають у праве передсердя, де і закінчується велике коло кровообігу.

Доповненням до великого кола є третє (серцеве) коло кровообігу. Воно починається вінцевими (коронарними) артеріями серця і закінчуєть­ся венами серця. Вени зливаються у вінцевий синус, який впадає у праве передсердя. Найдрібніші вени відкриваються безпосередньо в порожнину правого передсердя і шлуночка.

Серце - порожнистий м'язовий орган, розташований асиметрично в се­редньому середостінні. Значна частина його зміщена вліво від серединної лінії. Серце має чотири камери: два передсердя (ліве і праве) і два шлуноч­ки (лівий і правий). Між передсердями і шлуночками розташовані передсердно-шлуночкові (атріовентрикулярні) перегородки. У них наявні передсердно-шлуночкові отвори, по краях яких розташовані клапани, утво­рені складками ендокарда. В основі клапанів знаходиться щільна волок­ниста сполучна тканина: правий складається з трьох стулок, а лівий - з двох (або мітральний клапан). До вільних країв стулок клапана прикріплюються сухожильні нитки, які своїми протилежними кінцями приєднані до верхівок сосочкових м 'язів, що виступають із стінки шлуноч­ка. Сухожильні нитки і сосочкові м'язи не дозволяють вивертатися стул­кам клапана в передсердя під час скорочення шлуночка.

Серце людини має груднинно-реберну (передню), діафрагмальну (ниж­ню) та легеневі поверхні. Основа серця утворена передсердями, висхідною частиною аорти, легеневим стовбуром, порожнистими венами та повернута догори, назад і направо. Верхівка серця сформована лівим шлуночком.

З правого шлуночка виходить легеневий стовбур, на початку якого розміщений клапан легеневого стовбура, який складається з передньої, правої і лівої півмісяцевих заслінок.

З лівого шлуночка кров викидається в отвір аорти, де розміщений кла­пан аорти, який складається із трьох півмісяцевих заслінок.

Стінка серця утворена трьома оболонками: зовнішньою (епікардом), середньою (міокардом) і внутрішньою (ендокардом). Серце лежить всере­дині фіброзного мішка - перикарда. Між перикардом та епікардом є неве­лика кількість серозної рідини, яка полегшує рухи серця.

Ендокард вкриває зсередини камери і клапани серця, папілярні м'язи, сухожильні нитки.

Міокард, або серцевий м'яз, складається із серцевої м'язової тканини і прошарків пухкої сполучної тканини із судинами та нервами. Серцева м'язова тканина за будовою є посмугованою.

Структурною одиницею міокарда є кардіоміоцит. Між сусідніми кардіоміоцитами наявні контакти у вигляді плоских вставних дисків-нексусів, що беруть участь у передачі збудження від клітини до клітини. Існує два види кардіоміоцитів: типові скоротливі м'язові клітини та атипові кардіоміоцити, із яких збудована провідна система серця. Міокард перед­сердь і шлуночків роз'єднаний, тобто це фактично два окремі м'язи, які і скорочуються окремо.

Зовнішня оболонка серця, або епікард, є вісцеральним листком пери­карда. Епікард побудований із тонкої пластинки сполучної тканини, зро­щеної з міокардом і вкритої мезотелієм.

Дата добавления: 2015-12-15 | Просмотры: 496 | Нарушение авторских прав