АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Способи сполучення кісток у скелеті людини, неперервні та перервні. Приклади.

Усі кістки скелета людини в певному порядку з'єднуються між собою. Розрізняють два основних види цих сполучень: Безперервне й перервне.

Безперервним називається таке сполучення, коли між двома (або більшою кількістю) суміжними кістками є прошарок сполучної тканини. У переривчастому сполученні між суміжними кістками завжди є різна за розмірами й формою щілиноподібна порожнина.

Обсяг рухів у безперервному з'єднанні, як правило, дуже малий, а в перервному — неоднаковий: у деяких з них рухи широкі, в інших — обмежені.

В еволюції хребетних і в ранньому ембріогенезі людини безперервні з'єднання кісток виникають раніше, ніж перервні.

Безперервні сполучення

Залежно від тканини, за допомогою якої кістки сполучаються, розрізняють три види безперервних з'єднань: фіброзне, хрящове, кісткове.

Волокнисте сполучення міцне, між кістками, які беруть в ньому участь, міститься волокниста сполучна тканина. До цього сполучення належить синдесмоз, шви та вклинення.

За структурою хрящового прошарку розрізняють синхондроз гіаліновий (реберні хрящі) і волокнистий (міжхребцеві диски тощо), за станом цих сполучень протягом життя — тимчасовий (епіфізарні хрящі) і постійний (хрящі рваних отворів черепа).

У тих випадках, коли хрящовий прошарок між кістками зберігається до певного віку (тимчасовий синхондроз) і заміщується кістковою тканиною, розвивається кісткове сполучення, або синостоз.

Переривні, або синовіальні, сполучення кісток називаються суглобами.

Суглоб складається з трьох елементів: суглобових поверхонь двох (і більше) кісток (одна, як правило, є головкою, друга — ямкою), суглобової порожнини та суглобової капсули.

Суглобові поверхні кісток у межах тертя однієї кістки об другу вкриті тонкою (0,2 — 0,5 мм) пластинкою хрящової гіалінової тканини. Суглобові поверхні за формою і розмірами дуже різноманітні. В одному суглобі вони можуть відповідати одна одній (конгруентні поверхні), в іншому — ні (інконгруентні поверхні).

Суглобова порожнина (cavitas articularis) (див. мал. 63, в) — це щілиноподібний замкнутий простір, обмежений поверхнями кісток, які утворюють суглоб, і суглобовою капсулою; заповнений синовіальною рідиною.

Всередині порожнини суглоба тиск від'ємний, що сприяє утриманню суглобових поверхонь у стані стикання.

Суглобова капсула охоплює суглобові кінці суміжних кісток.

Вона складається з двох шарів: зовнішнього — фіброзної перетинки або шару, що є продовженням окістя суміжних кісток, і внутрішнього — синовіальної перетинки, або шару, що вистеляє всю порожнину суглоба і виділяє синовіальну рідину (синовію). Синовіальна перетинка тонка, ніжна, прозора і місцями в деяких суглобах утворює синовіальні випинання, складки, ворсинки. Ці утвори збільшують вироблення синовії, а деякі з них (сумки) полегшують ковзання м'язів відносно кістки.

Крім того, в деяких суглобах є інші суглобові структури: суглобовий диск, що ділить порожнину суглоба на дві камери; суглобовий меніск, що часто розмежовує суглобову порожнину; суглобова губа, яка збільшує відповідність суглобових поверхонь; внутрішньо- та зовнішньокапсульні зв'язки, що зміцнюють суглоби; сесамоподібні кістки, розташовані в сухожилках деяких м'язів у місцях їх переходу через суглобову щілину та ін.

Дата добавления: 2015-12-16 | Просмотры: 866 | Нарушение авторских прав