Семіотика ураження сечовивідної системи. Основні синдроми ураження (сечовий,гіпертензійний, синдром дизуричних розладів)
Прийнято вважати, що ураження сечовивідних шляхів відноситься до рідкісних проявів опосередкованих IgE алергічних реакцій, хоча гістологічно в сечовивідної системі виявлені ті ж структурні елементи, що і в шлунково-кишкової та дихальної системах, а саме гладком'язових шар, кровоносні судини і слизову оболонку. Питання про ураженнях сечовивідних шляхів при алергії приділено недостатньо уваги в літературі; наявні на цю тему публікації вельми нечисленні. Поряд з цим багато досліджень присвячені вивченню ролі нирок у реакціях підвищеної чутливості (тип II), що включають антитканевые антитіла; мова йде про синдром Гудпасчера. Ще більше уваги приділяють ролі підвищеної чутливості III типу, що включає відкладення імунних комплексів, у розвитку захворювань нирок; найбільш яскравим прикладом такого роду патології є ураження нирок при системному червоному вовчаку. Детальне обговорення механізмів і проявів реакцій підвищеної чутливості, що лежать в основі захворювань сечової системи, що не входить в нашу задачу. Однак ми вважаємо важливим підкреслити можливість розвитку всіх 4 типів алергічних реакцій при захворюваннях сечової системи. Підвищена чутливість до коров'ячого молока може проявлятися ураженням різних відділів цієї системи, а механізми порушень відрізняються великою різноманітністю.
Етіологія
В етіології ІСС переважає Escherichia coli (90% серед всіх уропатогенів), грампозитивні мікроорганізми становлять 5-7%. Аномалії розвитку сечової системи створюють передумови для колонізації сечової системи висхідним шляхом. Дисбактеріози, закрепи уможливлюють гематогенний шлях потрапляння інфекції. Дисфункції сечового міхура сприяють повторним ІСС.
Наявність міхурово-сечовідного рефлюксу як у поєднанні з інфекційним агентом, так і без нього (наприклад, у внутрішньоутробному періоді), може призводити до розвитку обструктивної нефропатії, появи рубців і осередків склерозу ниркової тканини.
Об’єм та форми роботи лікаря-педіатра.
1. Лікувально –діагностична робота.
2. Профілактична робота.
3. Противоепідемічна робота
4. Санітарно – просвітницька робота.
5. Робота з медичною документацією.
6. Організаційна робота.
Об’єм роботи залежить від місця роботи (поліклініка чи лікарня), а також від
специфіки виконуваної роботи (наприклад дільничий лікар - педіатр. на 1 ставку повинен
обслуговувати 800 дітей, лікар стаціонару - від 16 до 30 дітей, в залежності від
відділення).
Робота дільничного педіатра
Дата добавления: 2015-12-16 | Просмотры: 463 | Нарушение авторских прав
|