АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Завдання 3. Спірографія.

Для графічної реєстрації показників зовнішнього дихання використовують спірограф. Елементарна спірограма має такий вигляд:

Рис. 12.1 Спірограма (схема).

РОВд – резервний об’єм вдиху, ДО – дихальний об’єм, - життєва ємність легенів, РОВид – резервний об’єм видиху.

Готують спірограф до роботи згідно інструкції. Мундштук cпipoграфа протирають змоченою спиртом ватою. Для виключення носового дихання досліджуваному на ніс накладають спеціальний зажим, після чого він спокійно дихає у спірограф. Включають стрічкопротяжний механізм спірографа та лічильник часу.

Після реєстрації звичайних дихальних рухів досліджуваному пропонують виконати: а) після спокійного видиху - максимально можливий додатковий видих (з метою визначення РОВид); б) після спокійного вдиху - максимально можливий додатковий вдих (з метою визначення РОВд); в) після максимального вдиху максимально можливий видих для визначення ЖЄЛ.

Для визначення всіх зазначених об'ємів на cпiporpaмi відмічають висоту зубців, що відповідають конкретному параметру в мм i розрахунок проводять за формулою:

N₁ = N₀ x k,

де N₁ - значення показника в мл, N₀ - висота зубця показника, що визначається в мм, k - калібровочний коефіцієнт, що визначається за паспортом спірографа.

Наприклад: за спірограмою встановили, що висота зубців, які відповідають величині ДО, складає 15 мм. Калібровочний коефіцієнт (k), приміром, дорівнює 40 мл/мм (це свідчить про те, що зміщення кривої на 1 мм відповідає 40 мл об'єму). Тоді ДО=15мм х 40мл/мм=600мл.

Аналогічним чином визначають всі інші параметри.

Частоту дихання (ЧД) визначають підраховуючи на спірограмі кількість дихальних pyxiв за 1 хв.

Для визначення максимальної вентиляції легенів (МВЛ) досліджуваному пропонують дихати в дихальну систему спірографа з максимальною глибиною та частотою протягом 1 хв. Величину МВЛ визначають за шкалою спірографа.

Записати спірограму та визначити МВЛ в стані спокою i після фізичного навантаження. Оформити протокол досліду, розрахувати показники ЗО, Ф3Є, РВ, АВЛ, КВЛ, ЖП, як це вказано в завданні 1. Записати одержані результати до таблиці (табл. 12.2). Порівняти дані, одержані у стані спокою та після фізичного навантаження. Зробити висновки.

Таблиця 12.2 Показники зовнішнього дихання при різній функціональній активності організму.

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ

1. Назвіть i охарактеризуйте показники, що використовуються для оцінки зовнішнього дихання.

2. Як виміряти ЖЄЛ, ДО, РОВд, РОВид?

3. Поясніть залежність показників зовнішнього дихання від положення тіла i функціонального стану організму.

4. Як визначити частоту дихання за спірограмою?

5. Методика визначення МВЛ та фізіологічна суть показника.

6. Особливості показників зовнішнього дихання у спортсменів.

Лабораторна робота № 14

Тема: Регуляція дихання.

Мета: Вивчити тривалість затримки дихання i проаналізувати механізми регуляції, що забезпечують затримку дихання різної тривалості у людини.

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОПІДГОТОВКИ

1. Нервова та гуморальна регуляція дихання.

2. Сучасне уявлення про структуру дихального центру, його локалізацію та зв'язок з дихальною мускулатурою.

3. Залежність діяльності дихального центру i вентиляції легенів від напруги СО₂ в крові.

4. Шляхи впливу CO₂ i нестачі О₂ на діяльність дихального центру.

5. Механізм виникнення першого вдиху новонародженого.

6. Захисні рефлекси дихального апарату, їхній механізм.

7. Особливості дихання в умовах високогір’я, фізичного навантаження.

8. Гіпоксія та гіпербарична оксігенезація.

Матеріали та обладнання: секундомір.

МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ РОБОТИ

Визначити тривалість затримки дихання при різних пробах:

1. Проба Штанге з максимальною затримкою дихання на вдиху. Після нормального вдиху i видиху зробити глибокий вдих i на його висоті затримати дихання, затуливши собі носа. Повторити пробу 3-4 рази. Записати результати, обчислити середнє значення. В нормі тривалість затримки дихання на глибокому вдиху дорівнює не менше 30 сек (оптимальна глибина вдиху 75-80% від ЖСЛ).

2. Проба Генча з максимальною затримкою дихання на видиху проводиться в положенні лежачи. Зробити видих, затримати дихання. Повторити пробу 3-4 рази. Записати результати. В нормі затримка дихання на глибокому видиху становить не менше 25 сек.

3. Проба з затримкою дихання після глибокого вдиху, зробленого після гіпервентиляції. Після 20 сек форсованого дихання (дихати максимально глибоко i часто) зробити глибокий вдих i затримати дихання. Записати результати.

4. Проба з затримкою дихання після вдихання повітря з підвищеним вмістом СО₂. Досліджуваний дихає протягом 1 хв повітрям із дзвона спірометра (робота виконується на спірографі з виключеним поглиначем СО₂). Після цього визначити тривалість затримки дихання на вдиху. Записати результати.

5. Вплив фізичної роботи на тривалість затримки дихання. Досліджуваний виконує дозовану ходьбу (44 м протягом 30 сек). Визначають тривалість затримки дихання на глибокому вдиху. В нормі тривалість затримки дихання після дозованого фізичного навантаження має складати не менше 17 сек.

На основі даних, одержаних при виконанні п. 1 і 2, побудувати графік, що свідчить про залежність тривалості затримки дихання від номера вимірювання. З'ясувати, як довго триває покращення результатів.

Оформити протокол досліду. Результати проб занести до таблиці (табл. 11.1). Пояснити одержані результати, проаналізувати механізми регуляції дихання. Зробити висновки.

Таблиця 14.1 Результати дослідів із затримкою дихання.

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ

1.Поясніть механізм регуляції дихання.

2.Поясніть відмінності у тривалості затримки дихання на вдиху, видиху, після гіпервентиляції, після вдихання повітря з підвищеним вмістом СО₂.

Лабораторна робота № 15

Семінарське заняття № 3. "Фізіологія дихання".

Мета: З'ясувати ефективність засвоєння теоретичного матеріалу та практичних навичок з теми.

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОПІДГОТОВКИ

1.Загальна характеристика дихальної системи. Функції дихання.

2.Механізм вдиху.

3.Механізм видиху.

4.Вентиляційні об'єми легенів.

5.Метода дослідження зовнішнього дихання.

6.Шкідливий простір та його фізіологічна роль. Склад вдихуваного, видихуваного та альвеолярного повітря.

7.Газообмін у легенях та тканинах.

8.Транспорт газів кров'ю. Киснева ємність крові.

9.Дихальний центр та його структура.

10.Роль хемо- та механорецепторів в регуляції дихання.

11.Адаптивні зміни дихання в умовах високогір'я, при підвищеному барометричному тиску.

12.Особливості дихання при м’язовій роботі.

Лабораторна робота № 16

Тема: Дослідження рівня основного обміну у людини.

Мета: Навчитись обчислювати основний обмін у людини та його відхилення за формулою Ріда.

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОПІДГОТОВКИ

1. Обмін речовин та енергії як основна функція живого організму.

2. Анаболізм та катаболізм; їx значення та взаємозв'язок.

3. Метода вивчення обміну речовин та енергії.

4. Основний обмін та фактори, що на нього впливають.

5. Дихальний та калоричний коефіцієнти, їх значення в дослідженні обміну речовин та енергії.

6. Калоричний еквівалент кисню.

МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ РОБОТИ

Дата добавления: 2015-12-15 | Просмотры: 864 | Нарушение авторских прав