АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Поняття про аглютиногени, аглютиніни, аглютинацію

Прочитайте:
  1. II. Дайте визначення поняттям.
  2. Головні поняття фармакокінетики.
  3. Дайте визначення поняття “бактеріальний токсикоз”.
  4. Дайте поняття визначенню еметропія
  5. ЗАГАЛЬНЕ ПОНЯТТЯ ПРО КІСТЯК. ЗАГАЛЬНИЙ ПЕРЕГЛЯД ЙОГО ВІДДІЛЮ. СУГЛОБИ» ТИПИ СУГЛОБІВ
  6. Збір анамнезу у дитини та її батьків. Оцінка загального стану хворої дитини. Поняття:діагноз, симптом, синдром.
  7. Критерії і методи оцінки зовнішнього дихання. Поняття про рестриктивний і обструктивний типи порушень вентиляції.
  8. Критичні періоди розвитку дитини. Поняття про акселерацію та ретардацію.
  9. М'ЯЗОВА СИСТЕМА ЛЮДИНИ. її ВІДДІЛИ І ФУНКЦІЇ. ЗАГАЛЬНЕ ПОНЯТТЯ ПРО М'ЯЗИ
  10. Методи генетики. Поняття про менделевську генетику. Закономірності спадковості. Взаємодія генів. Зчеплене успадкування ознак. Хромосомна теорія спадковості.

Аглютиногени (гемаглютиногени) - специфічні антигени, які знаходяться на мембрані еритроцитів. За хімічною природою це глікопротеїди або гліколіпіди. У крові кожної людини міститься індивідуальний набір специфічних еритроцитарних аглютиногенів. Сьогодні їх відомо близько 400. Тридцять з яких трапляються досить часто і можуть бути причиною сильних реакцій при переливанні крові.

Аглютиніни (ізогемаглютиніни) - специфічні розчинені в плазмі крові антитіла, які належать до фракції гамма-глобулінів.

Аглютинація - склеювання еритроцитів, яке відбувається в результаті реакції антиген-антитіло. Як правило, аглютинація супроводжується гемолізом еритроцитів. Аглютинація відбувається при зустрічі однойменних аглютиногенів і аглютинінів. Вважають, що аглютинін має 2 активних центри, тому може зв'язати 2 еритроцити, утворивши з ними місток (рис.7).

 

 
 

 


 

Рисунок 8

Система АВО

У 1901 році австрієць К. Ландштейнер і у 1903 році чех Я. Янський виявили на поверхні еритроцитів аглютиногени А і В та пояснили явище аглютинації.

Поділ крові на групи в системі АВО грунтується на наявності на поверхні еритроцитів аглютиногенів А і В. Проти цих аглютиногенів протягом першого року життя в крові утворюються аглютиніни α і β. Аглютиніни утворюються до тих аглютиногенів, яких немає в еритроцитах (якщо еритроцити містять аглютиноген А, утворюється аглютинін β, якщо В, - α). Титр аглютинінів максимальний у 10-14 років, а потім поступово зменшується. Аглютиніни відносять переважно до імуноглобулінів M (ІgM) (в меншій мірі - до JgG). Це високомолекулярні імуноглобуліни. ІgM є типовими гемолізинами (при їх взаємодії з відповідними антигенами на мембрані еритроцитів утворюються сполуки, які руйнують еритроцити).

Якщо трапляються однойменні аглютиногени і аглютиніни: А з α, В з β, відбувається аглютинація, яка закінчується гемолізом еритроцитів. Лізис еритроцитів здійснюється за участю системи комплементу і протеолітичних ферментів. Накопичення зруйнованих еритроцитів призводить до закупорення капілярів й інших ускладнень, які можуть закінчитися смертю. Тому в природних умовах у крові людини не можуть знаходитися відповідні один одному антигени і антитіла, оскільки б це призводило до аглютинації власних еритроцитів.

У системі АВО виділяють 4 групи крові:

 

Група крові Аглютиногени (еритроцит)   Аглютиніни (плазма)  
І(О) αβ
ІІ (А) А β
ІІІ (В) В α
ІV (АВ) АВ

 


Дата добавления: 2015-12-15 | Просмотры: 1344 | Нарушение авторских прав







При использовании материала ссылка на сайт medlec.org обязательна! (0.002 сек.)