АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Білковий склад плазми крові.

Прочитайте:
  1. A. Зменшення онкотичного тиску плазми крові
  2. D. Визначення енергетичної цінності та нутрієнтного складу добового раціону на підставі статистичної обробки меню-розкладок
  3. D. Це спосіб, при якому передню черевну стінку беруть двома руками в повздовжню складку, після чого просять роділлю потужитись
  4. II. Cтруктура та склад служби страхових експертів
  5. А. Збільшенням об'єму плазми
  6. Акт за якою формою складається при обліку нещасних випадків, під час виробничого травматизму?
  7. Будова, класифікація і хімічний склад кісток.
  8. В - продольные складки
  9. Варiанти клiнiчного перебiгу й ускладнення.

Вплив цього чинника був доведений у наступному досліді. Еритроцити хворого з прискореною ШОЕ поміщали в плазму крові такої самої групи здорової людини. Еритроцити хворого осідали з нормальною швидкістю. І, навпаки, еритроцитиздорової людини осідали в плазмі хворого з підвищеною швидкістю.

Різні білки впливають на ШОЕ по-різному. При збільшенні вмісту альбуміну ШОЕзменшується. При збільшенні вмістувисокомолекулярних білків глобулінів і фібриногену ШОЕ зростає. Ймовірно, високомолекулярні білки зменшують електричний заряд намембрані еритроцитів, пригнічують явище електровідштовхування клітинкрові. Внаслідок цього зростає здатність еритроцитів до агрегації і зростає ШОЕ. Концентрація глобулінів збільшується при запальних процесах, інфекційних захворюваннях, злоякісних новоутвореннях. Саме тому у таких хворих ШОЕ перебільшує норму.

Кількість фібриногену майже в 2 рази зростає у другій половині вагітності, тому перед пологами ШОЕ у жінки може досягати 40-50 мм/год.

2 Об’єм плазми.

При збільшеному об'ємі плазми гематокрит зменшується, зменшується в’язкість крові, і, як наслідок, ШОЕ зростає.

2-га група чинників – еритроцитарні, а саме:

1 Кількість еритроцитів в одиниці об’єму крові ( тобто гематокрит).

Чим більша кількість еритроцитів, тим більша в'язкість, тим менша ШОЕ.

Чим менша кількість еритроцитів, тим менша в'язкість, тим більша ШОЕ.

Саме з цієї причини спостерігається зростання ШОЕ при анемії.

2 Здатність еритроцитів до агрегації.

Зростання здатності еритроцитів утворювати агрегати призводить до зменшення в'язкості, оскільки опір тертю агрегатів менший, ніж опір окремих клітин, у зв'язку зі зниженням відношення поверхні до об'єму. Агрегати осідають швидше і ШОЕ збільшується. Зростання здатності еритроцитів до агрегації спостерігається при запальних процесах, злоякісних пухлинах.

3 Форма еритроцитів.

Зміна форми еритроцитів (наприклад, при серпоподібно-клітинній анемії) або її варіювання (наприклад, при перніціозній анемії) викликає пригнічення здатності еритроцитів до агрегації. Це викликає зростання в'язкості і, як наслідок, зменшення ШОЕ.

Крім названих чинників, на ШОЕ впливають і деякі інші. А саме, відомо, що стероїдні гормони (естрогени, глюкокортикоїди) і деякі лікарські речовини (саліцилати) підвищують ШОЕ. Швидкість осідання еритроцитів зростає при підвищенні вмісту холестерину в крові, при алкалозі, а зменшується при збільшенні вмісту жовчних пігментів і жовчних кислот в крові та при ацидозі.

 

 

Функціональні властивості складових частин еритроцита

Складовими частинами еритроцита є:

· мембрана;

· ферментні системи;

· гемоглобін (Нb).

 

Мембрана еритроцитів являє собою біліпідний шар, поєднаний з білками. У мембрані є бляшки, які заповнені глікопротеїдами й іншими білками, карбоксильні групи яких створюють на мембрані еритроцита негативний заряд, який називається дзетта-потенціалом. Товщина мембрани 10 мкм. Вона в 1 млн разів більш проникна для аніонів, ніж для катіонів. Легко проходять через мембрану аніони НСО3-, СІ-, а також О2, СО2, Н+ і ОH-, майже не проходять - Nа+ і К+.

На зовнішній поверхні мембрани розміщені сіалові кислоти, а також глікопротеїни,які мають антигенні властивості і визначають групу крові.

На внутрішній поверхні знаходяться гліколітичні ферменти, Na-К-АТФ-аза, глікопротеїни, гемоглобін.

 

Ферментні системи еритроцитів представлені:

· ферментною системою гліколізу;

· ферментною системою пентозного циклу;

· глютатіонпероксидазною ферментною системою.

Слід відзначити, що метаболізм еритроцитів відрізняється від метаболізму інших клітин.

По-перше,на відміну від інших клітин еритроцит використовує набагато менше енергії. Тому і утворюється АТФ в ньому у невеликій кількості. В еритроцитах практично відсутні мітохондрії, і АТФ синтезується за рахунок гліколізу.

По-друге,метаболізм еритроцитів перш за все спрямований на підтримку здатності еритроцита зворотно з'єднувати кисень, для чого необхідно відновлення іона заліза у складі гему.

Внаслідок спонтанного окиснення двовалентне залізо Fе2+ постійно переходить в тривалентне Fе3+. І для того, щоб відбувалося зв'язування кисню, Fе3+ має бути відновлений у Fе2+ за допомогою НАД*Н+.

Ферментна система гліколізу забезпечує еритроцит:

· аденозинтрифосфатом (АТФ);

· відновленим НАД*Н+, який необхідний для відновлення Fе 3+ у Fе2+;

· 2,3-дифосфогліцератом (2,3-ДФГ), який є важливим внутрішньоклітинним регулятором функцій гемоглобіну;

2,3-ДФГ регулює спорідненість гемоглобіну до кисню.

2,3-ДФГ з'єднаний з гемоглобіном, сприяє його дезоксигенації.

Ферментна система пентозного циклу забезпечує еритроцит НАДФ*Н+, який є компонентом антиоксидантної системи і потрібний для відновлення глютатіону.

Глютатіонпероксидазна система - це антиоксидантна система, яка захищає від окислення цілу низку ферментів еритроцита, які містять SН-групи.

 

Гемоглобін (Hb) - основна складова еритроцита.

На його частку припадає 90% сухого залишку клітини.

Поміщення гемоглобіну в середину спеціалізованих клітин є важливим еволюційним надбанням. Якби гемоглобін знаходився в крові у вільному стані, це призвело б до цілої низки порушень:

1 Велика кількість вільного Нb чинить токсичну дію на різні тканини (нейрони, нирки).

2 У руслі крові Нb швидко окиснюється в метгемоглобін, а в еритроциті є ферментні системи, які цьому запобігають.

3 Та кількість Нb, яка необхідна для транспорту достатньої кількості кисню, різко підвищувала б в'язкість.

4 Нb суттєво підвищував би онкотичний тиск плазми, що призводило б до зневоднення тканин.

5 Частина Нb фільтрувалася б через нирки і забивала пори ниркового фільтра.

 


Дата добавления: 2015-12-15 | Просмотры: 684 | Нарушение авторских прав







При использовании материала ссылка на сайт medlec.org обязательна! (0.004 сек.)