Значення електролітів
Основним значенням електролітів плазми крові є створення осмотичного тиску. Росм=7,5 атм (0,3 осмоля, 745 кПа, 5600 мм рт. ст.). Величина осмотичного тиску визначається кількістю розчинених частинок, а не їх розмірами. На 96% осмотичний тиск зумовлений іонами Na+ і СІ-, тому що молекулярна маса NaCl мала і на одну одиницю маси цієї речовини припадає багато молекул.
Розчини, осмотичний тиск яких такий самий, як і у плазмі крові, називаються ізотонічними (наприклад, 0,9% розчин NaCl, розчин Рінгера, Рінгера-Лока, Тіроде, 5% розчин глюкози, гемодез). Розчини з більшим, ніж у плазмі, осмотичним тиском називаються гіпертонічними, а з меншим - гіпотонічними.
У гіпертонічному розчині вода виходить з клітин, клітини ущільнюються, порушується їх нормальний тургор. Це явище називається плазмолізом. У клініці його використовують при підрахунку еритроцитів: кров розводять 4% розчином NaCl, еритроцити ущільнюються і їх легше рахувати.
У гіпотонічному розчині вода заходить у клітини, клітини набухають, виникає клітинний набряк і … руйнування клітин, яке називається гемолізом. В обох випадках життєдіяльність клітин порушується або навіть унеможливлюється (рис.3).
Рисунок 3
Вимоги до кровозамінників:
1 Ізотонічність. Осмотичний тиск кровозамінників має дорівнювати р осм плазми. 0,9% розчин NaCl є найпростішим кровозамінником.
2 Збалансований вміст неорганічних солей.
3 Ізоонкотичність. Великі молекули повільно виводяться із русла крові, сприяють більш тривалому відновленню ОЦК. Це - реополіглюкін, гемодез, полідез.
4 рН має дорівнювати рН плазми.
5 Стерильність.
6 Нетоксичність.
Класифікація кровозамінників:
1-ша група — протишокові (гемодинамічні):
низькомолекулярні декстрани — реополіглюкін;
середньомолекулярні декстрани — поліглюкін;
препарати желатини — желатиноль.
2-га група — дезінтоксикаційні:
низькомолекулярний полівінілпіролідон — гемодез;
низькомолекулярний полівініловий спирт — полідез.
3-тя група — препарати для парентерального харчування:
білкові гідролізати — гідролізат казеїну,
амінопептид,амінокровін, амінозол, гідролізин;
розчини амінокислот — поліамін, маріамін, фріамін тощо;
жирові емульсії — інтраліпід, ліпофундин;
цукри і багатоатомні спирти — глюкоза, сорбітол, фруктоза.
4-та група — регулятори водно-сольового і кислотно-основного стану: сольові розчини — ізотонічний розчин натрію хлориду, розчин Рінгера, лактосол, розчин натрію гідрокарбонату, розчин трисаміну тощо.
Дата добавления: 2015-12-15 | Просмотры: 625 | Нарушение авторских прав
|