АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Фізіологія статевої діяльності самок

Статева діяльність самок проявляється після досягнення ними статевої зрілості. При цьому у статевозрілих самок періодично повторюються статеві цикли – комплекс морфофізіологічних і біологічних змін в організмі самок, пов’язаних з розмноженням.

Статевий цикл у самок сільськогосподарських тварин поділяється на дві основні стадії: перша стадія – статева охота і тічка, друга – міжтічковий період, або статевий спокій. Тривалість статевого циклу та його стадій у різних видів тварин неоднакова: у кобил і свиней – 20-21 день, у корів – 19-21, в овець – 17 днів.

Кожний статевий цикл протікає стадійно і супроводжується морфологічними й фізіологічними змінами в яєчниках, матці, піхві, а також у характері поведінки самки.

Спаровування та осіменіння. Спаровування – це складний рефлекторний акт, у якому беруть участь як умовні, так і безумовні рефлекси. Спаровування здійснюється при наявності таких рефлексів у самки й самця: наближення, обнімального, ерекції, парувального, еякуляції і овуляції.

Під час спаровування в корів, овець і кіз сперма потрапляє в піхву – це піхвовий тип осіменіння, а в кобил і свиней – у матку – це матковий тип осіменіння. Внаслідок скорочення м’язових оболонок статевих органів самки і здатності сперматозоонів до самостійного руху вони переміщуються по них і потрапляють в яйцепроводи, де можуть зустрітися з яйцеклітинами. Стимулює скорочення м’язів цих органів гормон задньої частки гіпофіза окситоцин.

Після осіменіння сперматозоони досягають верхньої третини яйцепроводу в корів через 2-4-хв, у овець – через 6, у свиней – через 10 – 15 хв, у кобил – у перші ж секунди після спаровування.

Запліднення – це складний біологічний процес проникнення сперматозоона в цитоплазму яйцеклітини, злиття ядер та утворення нової клітини – зиготи, з якої починається розвиток нового організму.

Зустріч і злиття сперматозоона та яйцеклітини відбуваються в верхній третині яйцепроводу. Утворена тут зигота потім надходить у матку, де з неї розвивається зародок (ембріон), а потім плід. Спочатку сперматозоони, що проникли в яйцепровід, оточують яйцеклітину, виділяють фермент, за допомогою якого оболонки яйцеклітини руйнуються. Потім у цитоплазму клітини проникає тільки один сперматозоон, при цьому хвіст у нього відпадає, а головка, де міститься ядро, збільшується до розмірів ядра яйцеклітини.

Вагітність і розвиток плода. Вагітність – це особливий період у житті самки, коли в її організмі відбувається сукупність фізіологічних змін, пов’язаних з розвитком зародка і плода в її матці. У корів вагітність називається тільністю, у кобил – жеребністю, у овець – кітністю, у свиней – поросністю.

Після запліднення утворена зигота мітотично ділиться (стадія дроблення), при цьому утворюються клітини – бластомери, з яких складається зародок – морула. В морулі розрізняють два шари клітин: зовнішні світлі клітини утворюють трофобласт, який забезпечує живлення зародка; внутрішні темні клітини утворюють ембріобласт, з якого в подальшому розвивається сам зародок. Потім ембріобласт перетворюється в зародковий диск, з якого утворюються зародкові листки: зовнішній – ектодерма, внутрішній – ентодерма і середній – мезодерма. Із зародкових листків формуються тканини й органи плода. Одночасно з розвитком плода з’являються зародкові (навколоплідні) оболонки: водна (амніон), сечова (алантоїс) і судинна (хоріон). Зовнішня судинна оболонка має на своїй поверхні численні вирости – ворсинки, в які вростають кровоносні судини плода. Ці ворсинки занурюються у спеціальні заглибини слизової оболонки матки. Так утворюється плацента, крізь яку відбувається живлення плода й виділення з його організму продуктів обміну речовин.

Залежно від заглиблення ворсинок хоріона в слизову оболонку матки розрізняють такі типи плацент: епітеліохоріальна (у коня та свині) – ворсинки хоріона контактують з епітелієм слизової оболонки матки; десмохоріальна (у жуйних тварин) – ворсинки заглиблюються в сполучну тканину слизової оболонки матки; ендотеліохоріальна (у хижаків) – ворсинки стикаються з кровоносними судинами слизової оболонки матки; гемохоріальна (у гризунів і приматів) – ворсинки хоріона безпосередньо омиваються кров’ю материнського організму.

Залежно від розподілу ворсинок на поверхні хоріона розрізняють ще такі типи плацент: дифузне (у коня та свині) – ворсинки рівномірно розміщені по всьому хоріону; котиледонна, або часточкова (у жуйних), - ворсинки розміщені в певних місцях, де є підвищення на слизовій оболонці матки, їх називають карункулами, а на хоріоні – котиледонами; пояскоподібна (у хижаків) і дискоїдальна (у гризунів і приматів).

У тварин різних видів тривалість вагітності різна: у кобил 11 міс. (340 днів), у ВРХ – 9 міс. (285 днів), у овець і кіз – 5 міс. (150 днів), у свиней – 4 міс. (114 днів), у собак – 2 міс. (62 дні).

Живлення зародка і плода. На перших етапах свого розвитку зародок живиться шляхом осмосу і дифузії, одержуючи необхідні поживні речовини з жовтка яйцеклітини і з секрету маткових залоз. Пізніше живлення плода відбувається крізь плаценту, коли у плода з’являється плацентарне коло кровообігу. У новонароджених пупкові артерії і вени перериваються, запустівають і з часом перетворюються в сухожильні тяжі. З першим вдихом новонародженого починає функціонувати мале коло кровообігу, плацентарний кровообіг припиняється.

Роди – це фізіологічний процес, що завершує вагітність самки і характеризується народженням живого плода.

Роди у кобил і свиноматок протікають досить швидко, оскільки плацента у них легко і швидко відокремлюється від слизової оболонки матки. У жуйних тварин плацента відокремлюється важко, й роди триваліші. Після родів із матки видаляються плідні оболонки – послід. Після цього матка поступово приходить в норму, в організмі самки відбувається нейрогуморальна перебудова, відновлюється статевий цикл, самка знову здатна до запліднення.

Особливості будови та фізіології органів розмноження птахів

Органи розмноження самок птиці складаються з лівого яєчника і яйцепроводу, правий яєчник і яйцепровід недорозвинені. Яєчник розміщений в поперековій ділянці біля лівої нирки. У птиці, яка несеться, яєчник має вигляд грона і в ньому налічується 1,5-2 тис. яйцеклітин. У міру росту і дозрівання яйцеклітин нагромаджується жовток, який потрібний для живлення майбутнього зародка. Після дозрівання яйцеклітини фолікул лопається і вона виходить за його межі – у лійку яйцепроводу. Це процес овуляції. На місці розірваного фолікула жовте тіло у птиці не утворюється, тому овуляція не затримується і яйцекладка триває.

Я й ц е п р о в і д має вигляд трубки, де відбувається процес запліднення яйцеклітини і формування яйця. Загальна довжина яйцепроводу у курки, що несеться, 10-20 см. Він складається з п’яти різних у морфологічному і функціональному відношенні відділів: лійки, білкового відділу, перешийка, матки і піхви.

Лійка – розширена частина яйцепроводу, де яйцеклітина у вигляді жовтого шару перебуває близько 20 хв. тут яйцеклітина запліднюється сперматозооном, утворюється зигота, з якої починає розвиватися зародок. У ділянці шийки лійки жовток із зиготою вкривається тонким шаром білка, який називається градинковим, і пересувається далі – у білковий відділ.

Білковий відділ яйцепроводу має в слизовій оболонці дуже розвинені залози, що продукують білок. Тут яйце затримується 2,5-3 год. За цей час навколо жовтка формується білкова оболонка.

Перешийок – вузька частина яйцепроводу, де за рахунок секрету залоз слизової оболонки утворюються зовнішня і внутрішня підшкаралупові оболонки яйця, а зигота ділиться і утворюється зародок – бластодиск. У перешийку яйце знаходиться 1-1,5 год.

Матка – мішкоподібне розширення яйцепроводу, де яйце перебуває 19-20 год. В її слизовій оболонці є залози, що виділяють секрет, з якого утворюється шкаралупа яйця. У матці відбувається подальший розвиток зародка – утворюється бластула, а потім – гаструла. Після утворення шкаралупи у деяких птиць відкладається на її поверхні пігмент у вигляді плям, смуг і квіток, що надає забарвлення яйцю.

Піхва – кінцевий відділ яйцепроводу, де за рахунок секреції залоз слизової оболонки шкаралупа зовні покривається блискучою надшкаралуповою плівкою. Сильні скорочення м’язів піхви забезпечують виведення яйця з піхви в клоаку і назовні. Процес формування і просування яйця в яйцепроводі триває в середньому 23-24 год.

Отже, у знесеному яйці на одному з полюсів жовтка розміщується зародок у вигляді білої плями з двома зародковими листками. Процес його розвитку, який розпочався в організмі самки, у знесеному яйці під впливом зовнішньої температури тимчасово припиняється. Розвиток зародка знову відновлюється, як тільки яйце потрапляє в умови з певною температурою і вологістю. Такі умови створюються в інкубаторах і під квочкою.

Високопродуктивні породи курей за рік відкладають понад 300 яєць. При цьому вони несуть яйця багато днів підряд – це цикл яйцекладки, потім настає перерва 2-5 днів, після чого відкладання яєць поновлюється. Несучість птиці залежить від виду, породи, віку, фізіологічного стану, годівлі, умов утримання та інших факторів.

Органи розмноження самця складаються з двох сім’яників з придатками і двох сім’япроводів, які відкриваються в клоаку. Орган парування – статевий член є лише в качурів та гусаків і являє собою виріст стінки клоаки. Сім’яники розміщені в черевній порожнині біля нирок і мають овальну форму, лівий сім’яник більший, ніж правий. Придаток сім’яника довгастий і розвинений слабко.

Сім’япроводи починаються від придатків, розміщуються поряд з сечоводами і відкриваються в клоаку. У півнів і качурів сім’япроводи при вході в клоаку мають невелике розширення, в якому зберігається сім’я. Процес росту і розвитку сперматозоонів (сперматогенез) відбувається в звитих канальцях сім’яника. Під час парування еякулят самця надходить в яйцепровід самки, де сперматозоони зберігають життєздатність у курей до 20-30 днів. В одному мл. еякуляту міститься у півня 1,5-2,5, у гусаків – 0,35-1,2 млрд. сперматозоонів.

Тривалість ембріонального розвитку становить у курей 21 день, у качок 27-28, в індичок 28 днів, у гусок 30-32 дні.

ЗАПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

1. В чому полягає функція системи органів розмноження?

2. З яких органів складається система органів розмноження самців?

3. Що являють собою сім’яники, де вони розміщені, яку мають форму і будову?

4. Що являє собою придаток сім’яника і де він розміщений?

5. Що таке сім’япровід, де він починається і де закінчується?

6. Що таке сім’яний канатик і що входить в його будову?

7. Що таке сечостатевий канал, які частини в ньому розрізняють і яку вони мають будову?

8. Які додаткові залози є в чоловічому статевому апараті і де вони розміщені?

9. Що називають сім’яниковим мішком і мошонкою?

10. З яких органів складається система органів розмноження самок?

11. Що являють собою яєчники, де вони розміщені і яку мають будову?

12. Що являє собою яйцепровід, яку функцію виконує, де розміщений і яку має будову?

13. Яку функцію виконує матка, де вона розміщена і яку має будову?

14. Що таке вагітність і роди?

15. Яка особливість органів розмноження у птахів?

СИСТЕМА КРОВО - І ЛІМФООБІГУ

План теми

1. Загальні відомості про систему крово- і лімфообігу.

2. Будова серця, його топографія та функціональне значення.

3. Види кровоносних судин, їх будова. Кола кровообігу.

4. Склад крові, її значення та використання.

5. Будова і значення системи лімфообігу.

6. Будова та значення кровотворних органів.

7. Процес крово- і лімфообігу.

Рекомендована література

1. В.І. Бойко, М.В. Лисенко “Анатомія і фізіологія сільськогосподарських тварин” ст. 161-162.

2. И.М. Фокин «Анатомия мясопромышленных животных» ст. 106-108, 108-112, 112-115, 115-118, 119, 119-120.

Дата добавления: 2015-12-16 | Просмотры: 746 | Нарушение авторских прав