 |
|
АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология |
Гемолітична хвороба новонароджених. ЕтіологіяГемолітична хвороба новонароджених – спричинює гемоліз еритроцитів плода і немовляти, зумовлений несумісністю крові матері і плода за еритроцитарними антигенами. Основною причиною розвитку ГХН є несумісність крові матері і плода. Клініка: Набрякова форма є найбільш важкою, але вона рідко трапляється. Дитина народжується з вираженими набряками всіх тканин. У серозних порожнинах спостерігається накопичення рідини. Шкіра воскової блідості, можливі петехії. Печінка й селезінка завжди різко збільшені. Типовими ознаками є важка анемія зі зниженням рівня гемоглобіну до 40 г/л. Діти з набряковою формою нежиттєздатні, народжуються мертвими або помирають у перші години життя. Анемічна форма – найбільш доброякісна форма, що проявляється звичайно з кінця 1 – шого тижня життя блідістю шкіри і слизових оболонок, млявістю, зниженою активністю смоктання, помірним збільшенням печінки й селезінки. У периферичній крові виявляють анемію. Жовтянична форма трапляється найчастіше.Уже при народженні помітна жовтавість навколоплідних вод, пуповини. Раннім симптомом захворювання є жовтяниця, що виявляється в перші години або дні життя. Її інтенсивність зростає, через 2 - 3 доби шкіра набуває жовто – коричневого відтінку. З’являються іктеричність слизових оболонок, склер, збільшення печінки й селезінки. Стан дитини погіршується – відзначаються млявість, адинамія, гіпорефлексія, зригування, слабкість смоктання. У периферичній крові – анемія. Лікування: 1. Застосування препаратів, що зменшують гемоліз еритроцитів завдяки стабілізації мембран: АТФ, есенціале, вітамін Е. 2. Використання фенобарбіталу у поєднанні з кордіаміном, зиксорин. 3. Призначення речовин, що адсорбують білірубін у кишках і прискорюють його виведення з фекаліями (карболен, магнію сульфат, холестирамін). 4. Застосування препаратів, які поліпшують функції печінки: вітаміни В1, В15, аскорбінова кислота, калію оротат,АТФ, есенціале, алохол. 5. Використання засобів, що сприяють руйнуванню білірубіну та зменшенню його токсичності (фототерапія в поєднанні з інфузійною терапією). Найефективніший метод лікування – замінне переливання крові, яке проводиться в стерильних умовах. Дата добавления: 2015-02-06 | Просмотры: 1138 | Нарушение авторских прав |