АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Які існують вимоги пожежної безпеки щодо обладнання АЗС засобами протипожежного захисту

Для протипожежного захисту АЗС повинні передбачатись:

застосування пересувної пожежної техніки;

зовнішній протипожежний водопровід та/або водойми (резервуари);

установки пожежної сигналізації;

установки пожежогасіння (автоматичні, автономні);

системи оповіщення про пожежу та керування евакуацією людей;

первинні засоби пожежогасіння.

Вогнегасники, установки пожежної сигналізації та пожежогасіння повинні мати сертифікати відповідності.

Влаштування протипожежного водопостачання для зовнішнього пожежогасіння АЗС повинно здійснюватись згідно з вимогами СНиП 2.04.02-84 «Водоснабжение. Наружные сети и сооружения».

Зовнішнє пожежогасіння АЗС повинно бути від водойми (пожежного резервуара) або не менш ніж від 2 пожежних гідрантів.

Водойми (пожежний резервуар), гідранти повинні розташовуватися на відстані не більше 200 м від АЗС, але не ближче 35 м від резервуарів палива та паливороздавальних колонок.

Загальна місткість водоймищ (пожежних резервуарів) повинна становити:

для АЗС рідкого моторного палива, АГНКС та АГЗП-стаціонарних - не менше 100 м3;

для АГЗС та БП АЗС - не менше 200 м3.

Максимальний час відновлення об'єму води для зовнішнього пожежогасіння повинен бути не більше 24 годин.

Витрати води на зовнішнє пожежогасіння АЗС визначаються розрахунком як сумарні витрати води на пожежогасіння будинків та споруд і на охолодження наземних резервуарів для палива. Витрати води на пожежогасіння будинків АЗС визначаються згідно з вимогами СНиП 2.04.02-84 (для будинків сервісного обслуговування водіїв і пасажирів, а також будинків для персоналу АЗС - як для громадських будинків, а для будинків сервісного обслуговування транспортних засобів - як для виробничих будинків), але не менше 10 л/с. Загальні витрати води на охолодження наземних резервуарів палива повинні прийматись не менше 15 л/с.

Розрахункова тривалість гасіння пожежі на АЗС та подавання води на охолодження наземних резервуарів повинна прийматись не менше 60 хв.

Витрати води на зовнішнє пожежогасіння БП АЗС крім цього повинні включати витрати води на охолодження АЦ, наземно розташованого обладнання з СВГ. Інтенсивність подавання води на охолодження АЦ і наземно розташованого обладнання з СВГ слід приймати:

для поверхні АЦ - 0,1 л/с на 1 м2 поверхні, що захищається;

для місць розташування технологічного обладнання, у т.ч. ємкості, штуцери і запобіжні клапани, вузли запірної арматури, трубопроводи та обладнання насосної - 0,5 л/с на 1 м2 поверхні, що захищається.

За умови розміщення поза межами населених пунктів та забезпечення пересувними установками порошкового пожежогасіння з масою заряду вогнегасного порошку не менше 240 кг, зовнішнє протипожежне водопостачання може не передбачатись:

на АЗС рідкого моторного палива, де застосовуються підземні резервуари та відсутні приміщення сервісного обслуговування;

на АГНКС, де відсутні приміщення сервісного обслуговування;

на АГЗС (АГЗП-стаціонарних, АГЗП-тимчасових), розташованих від прилеглих будинків та споруд на відстані понад 300 м.

Види, кількість і порядок розміщення первинних засобів пожежогасіння повинні передбачитись відповідно до Правил пожежної безпеки в Україні (НАПБ А.01.001-2004) та Типових норм належності вогнегасників (НАПБ Б.03.001-2004).

Усі приміщення АЗС, крім приміщень категорії Д та приміщень з мокрим процесом (санітарні вузли, душові, приміщення для миття автомобілів тощо), повинні бути обладнані автоматичними установками пожежної сигналізації.

Приміщення категорії В площею понад 20 м2, торгівельні зали та складські приміщення з наявністю легкозаймистих і горючих речовин незалежно від площі, приміщення постів технічного обслуговування площею понад 100 м2, а також приміщення БП АЗС, АГЗС об'ємом 500 м3 та більше, у яких розміщується обладнання для перекачування скрапленого вуглеводневого газу, яке входить до складу технологічної системи АЗС, повинні бути обладнані автоматичними установками пожежогасіння.

Для обладнаня цих приміщень дозволяється застосовувати автономні установки пожежогасіння. При цьому, варто враховувати, що:

якщо автономна установка пожежогасіння не забезпечує подавання сигналу про пожежу, то обладнані нею приміщення додатково обладнуються автоматичною пожежною сигналізацією;

площа або об’єм захищуваних приміщень не повинні перевищувати значень показників «захищувана площа» або «захищуваний об'єм» відповідної установки.

ПРК повинні оснащуватися автономними установками пожежогасіння або пересувними вогнегасниками.

Суміщені в одному корпусі ПРК рідкого моторного палива та СВГ повинні оснащуватися автономними установками пожежогасіння та пересувними вогнегасниками.

За наявності технічної можливості, яка уточнюється підрозділами Державної пожежної охорони, сигнали від приймально-контрольних приладів автоматичних установок пожежної сигналізації та пожежогасіння повинні виводитися на пульти централізованого пожежного спостереження.

У разі спрацювання установки пожежної сигналізації у приміщенні АЗС повинні бути забезпечені в автоматичному режимі:

подавання сигналу про пожежу у приміщення операторської з цілодобовим перебуванням у ньому персоналу АЗС;

припинення операцій з наповнення резервуарів паливом;

перекриття запірної арматури на трубопроводах подавання СВГ до резервуара та парів СВГ у вільний простір АЦ;

відключення всіх ПРК, компресорного та насосного обладнання;

подавання сигналу на пульт централізованого пожежного спостереження Державної пожежної охорони.

Дата добавления: 2015-02-05 | Просмотры: 1890 | Нарушение авторских прав