АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология
|
Рекомендації Комітету міністрів Ради Європи державам стосовно правового захисту осіб , що страждають від психічних розладів, примусово госпіталізованих як пацієнти
4. Принципи захисту осіб з психічними захворюваннями та поліпшення психіатричної допомоги (Резолюція Генеральної Асамблеї ООН 46/109 1992 р.)
5. Гельсінська декларація щодо психічного здоров’я, прийнята на Європейській конференції ВООЗ у м. Гельсінкі (Фінляндія) 12-15 січня 2005 р., визначає основні напрями реформування систем охорони психічного здоров’я країн Європи. Європейський план дій у галузі охорони психічного здоров’я – це зобов’язання урядів країн регіону діяти у 12 головних напрямах відповідно до Гельсінської декларації. Зокрема, він визначає низку конкретних заходів, спрямованих на поліпшення психічного благополуччя дитячого населення. Окремо в Європейському плані висвітлені принципи забезпечення справедливого та адекватного фінансування галузі охорони психічного здоров’я дітей. 6. Прикладом успішного міжнародного співробітництва в рамках програми «Психічне здоров’я» ВООЗ стало прийняття 5 вересня 2008 р. Меранської декларації, яка конкретизувала шляхи реформування національних систем охорони психічного здоров’я в нових незалежних державах. 7. Ще одним важливим міжнародним документом стала Флорентійська декларація, прийнята на ХIII Європейському конгресі товариств дитячої та підліткової психіатрії 25-29 серпня 2007 р., у якій, зокрема, наголошується на необхідності: · деінституціалізації системи охорони психічного здоров’я дітей і відмови від форм допомоги, які передбачають соціальну ізоляцію дитини від суспільства; · надання психіатричної допомоги дітям за місцем їх проживання силами мультидисциплінарних команд, до яких мають бути інтегровані вузькі спеціалісти; · створення системи первинної та вторинної профілактики на засадах доказової медицини; · створення загальноєвропейського фармакологічного формуляра для системи охорони психічного здоров’я дітей; · планування першочергових конкретних дій, спрямованих на розв’язання низки проблем: підліткові самогубства, немедичне застосування психоактивних речовин, порушення харчової поведінки (метаболічний синдром та анорексія), академічні та поведінкові проблеми при затримках формування шкільних навичок та мовленнєвих функцій і розладах із дефіцитом уваги та гіперактивністю, розлади загального розвитку (аутизм), розумова відсталість, посттравматичні психічні розлади (у біженців і вимушених переселенців), пов’язані з насильством.
За рішенням Всесвітньої федерації психічного здоровя при підтримці Всесвітньої організації охорони здоровя щорічно, починаючи з 1992 року 10 жовтня відмічається Всесвітній день психічного здоровя. Слід зазначити,що ВООЗ відносить Україну до країн, які досі не мають власних програм охорони психічного здоров’я своїх громадян. Однак робоча група МОЗ спільно з фахівцями ВООЗ наразі розробляють проект цієї програми.
Крім того протягом 2008 р. МОЗ спільно з Асоціацією психіатрів України розробило пропозиції щодо внесення багатьох важливих змін до Закону України «Про психіатричну допомогу» (2000). На черзі – створення єдиного статистичного реєстру розладів психіки, удосконалення критеріїв акредитації закладів психіатричної служби, оновлення клінічних протоколів відповідно до останніх досягнень доказової медицини. На жаль, коштів, які виділяються на медикаментозне забезпечення вітчизняної психіатрії, не вистачає для виконання вже наявних стандартів лікування.
До сьогодні в Україні були вжиті деякі заходи, спрямовані на поліпшення ситуації у сфері охорони психічного здоров’я населення. Однак до цього часу більшість із перерахованих проблем потребують негайного реагування та вирішення на рівні держави.
табл.1
ОСНОВНІ ПОКАЗНИКИ ПСИХІЧНОЇ ЗАХВОРЮВАНОСТІ НАСЕЛЕННЯ
Назва показника
| Змістова характеристика
| Спосіб обчислення
| 1. Захворюваність на психічні хвороби
| Частота психічних захворювань, виявлених вперше в житті
| кількість психічних хвороб виявлених у хворих вперше в житті x 100000
середню чисельність населення
| 2. Поширеність психічних хвороб
| Частота психічних хвороб серед населення
| кількість всіх психічних хвороб виявлених у поточному році x 100000
середня чисельність населення
| 3. Показники 1, 2 в розрізі: форм психі- чних хвороб, статі, віку, територій
| Розповсюдженість психічних хвороб в окремих групах населення
| спосіб 1, 2 відносно відповідної групи населення
| 4. Частка окремих груп психічних хво- роб у складі вперше виявленних або всіх психічних захворю-
Вань
| Структура захворюваності
| кількість вперше виявлених хвороб
певної групи x 100%
загальна кількість вперше виявлених хвороб
| 5. Середньорічна зайнятість ліжка
| Скільки в середньому днів зайняте одне ліжко напротязі року
|
кількість проведених хворими ліжко-днів
середньорічна кількість ліжок
| 6. Середня тривалість перебування хворого в стаціонарі
| Скільки в середньому днів лікувався один хворий в стаціонарі
| кількість проведених хворими ліжко-днів
кількість хворих, які вибули зі стаціонару (виписані + померлі)
| 7. Обіг ліжка
| Скільки в середньому хворих перебувало на одному ліжку
| кількість хворих, які вибули зі стаціонару (виписані + померлі)
середньорічна кількість ліжок
|
VІ. План та організаційна структура заняття
Дата добавления: 2015-09-18 | Просмотры: 650 | Нарушение авторских прав
1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 |
|