АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

ОХОРОНА ПРАЦІ Й НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА

4.1 Загальні питання охорони праці

Завдання охорони праці - максимальне зменшення числа шкідливих і небезпечних чинників, створення комфорту.

В процесі трудової діяльності на людину впливають небезпечні і шкідливі виробничі фактори.

Небезпечний виробничий фактор – такий фактор, вплив якого на працюючого в певних умовах призводить до травми або іншого раптового різкого погіршення здоров'я.

Шкідливим виробничим фактором називається такий фактор, вплив якого на працюючого в певних умовах призводить до захворювання або зниження працездатності.

Небезпечні та шкідливі виробничі фактори підрозділяються по природі дії на [12]:

– фізичні фактори;

– біологічні фактори;

– психофізіологічні;

– хімічні фактори.

4.2 .Промислова санітарія

4.2.1 Мікроклімат

У виробничих приміщеннях мікроклімат визначається дією на організм людини температури, вологості і швидкості руху повітря в приміщенні. Ці параметри впливають на людину, його самопочуття і працездатність.

Робота у дошкільному закладі не передбачає великих, енерговитрати не перевищують 120 ккал/год, тому ця робота віднесена до категорії тяжкості - легка 1а ГОСТУ 12.1.005-88 [13]. Оптимальні значення параметрів метеорологічних умов для даної категорії роботи на постійному робочому місці наведені у табл..4.1.

Таблиця 4.1 Оптимальні значення параметрів метеорологічних умов для даної категорії роботи на постійному робочому місці

Для підтримки нормальних умов роботи в приміщенні для холодного періоду є опалювання і вентиляція.

Для роботи в теплий період необхідно, щоб в приміщенні було очищене від грязі і різних мікроорганізмів повітря, що досягається кондиціонуванням (згідно СНІП 2.04.05 -91) [14].

4.2.2 Освітлення

Раціональне виробниче освітлення має попереджати розвиток зорового і загального стомлення, забезпечувати психологічний комфорт при виконанні тих чи інших видів зорових робіт, сприяти збереженню працездатності, поліпшенню яко сті продукції, що випускається, зниженню виробничого травматизму, а також підвищенню безпеки праці. Збільшення освітленості з 100 до 1000 лк при напруженій зоровій роботі підвищує продуктивність праці на 10–20%, зменшує кількість браку на 20% та знижує число нещасних випадків на 30%. Основна задача освітлення на виробництві – створення найсприятливіших умов праці щодо зору.

Залежно від природи джерела світлової енергії розрізняють три види освітлення: природне, штучне і суміщене.

Природне освітлення – освітлення приміщень світлом неба (прямим чи відбитим), що проникає крізь світлові прорізи в зовнішніх захисних конструкціях. Це біологічно найбільш цінний вид освітлення, до якого максимально пристосоване око людини. Його дія визначається високою інтенсивністю світлового потоку і сприятливим спектральним складом, що поєднує рівномірний розподіл енергії в зоні видимого, ультрафіолетового й інфрачервоного видів випромінювань. Природне освітлення є чинником, що визначає не тільки рівень освітленості й умови видимості, а ще й позитивно психофізіологічно впливає на людину завдяки безпосередньому зв’язку з навколишнім світом через світлові прорізи.

За будівельними нормами і правилами «ДБН В.2.5-28-2006. Природне і штучне освітлення» [15] необхідно, щоб усі виробничі, підсобні, складські та допоміжні приміщення були забезпечені денним світлом (для приміщень із постійним перебуванням людей).

Таблиця 4.2 – Норми штучного та природного освітлення виробничих приміщень.

Штучне освітлення промислових підприємств здійснюється штучними джерелами світла. На цей час розроблені освітлювальні установки, які за яскравістю, характером, спектром випромінюваного світла наближаються до природного спектра, що дає змогу доповнювати штучним «денним» світлом недостатність природного світла.

За функціональним призначенням штучне освітлення поділяється на робоче, аварійне, безпеки і евакуаційне, охоронне і чергове. За способом розташування джерел світла – на загальне, місцеве і комбіноване.

4.2.3 Електромагнітні випромінювання

Із курсу фізики відомо, що навколо будь-якого об’єкта, яким протікає постійний чи змінний струм, існує електромагнітне поле (ЕМП). Можна вважати, що в електроустановках електричне поле виникає за наявності напруги на струмопровідних частинах, а магнітне – при проходженні струму в проводах.Ступінь і характер впливу ЕМП на організм людини залежать: від інтенсивності випромінювання; частоти коливань; площі поверхні тіла, що опромінюється; індивідуальних особливостей організму; режиму опромінення (безперервний чи переривчастий); тривалості впливу; комбінованої дії інших факторів виробничого середовища.

Унаслідок поглинання людиною енергії ЕМП відбувається нагрівання тканин організму тим більше, чим вищою є напруженість поля і довшим час впливу. Зайва теплота відводиться до деякої межі шляхом збільшення навантаження на механізм терморегуляції. Однак починаючи зі значення інтенсивності випромінювання Iпор = 10 мВт/см2 (100 Вт/м2), яка називається тепловим порогом, організм не справляється з відведенням теплоти, і температура тіла підвищується.

При загальному опроміненні підвищення температури тіла більше ніж на 1°C неприпустиме. Може спостерігатися також локальненагрівання тканин. Перегрівання особливо шкідливим є для тканин зі слаборозвиненою судинною системою (очі, мозок, нирки, шлунок, жовчний і сечовий міхури), а систематичний або тривалий вплив ЕМП призводить до різних нервових і серцево-судинних розладів – головного болю, підвищеної стомлюваності, порушення сну, зміни кров’яного тиску, уповільнення пульсу, болю в ділянці серця й аритмії, випадання волосся, ламкості нігтів і т.д.

Допустимі рівні ЕМП на робочих місцях при роботі з джерелами електромагнітних випромінювань (ЕМВ) установлюються відповідного вимог ГОСТу 12.1.006-84 ССБТ «Электромагнитные поля радиочастот. Допустимые уровни на рабочих местах и требования к проведению контроля на рабочих местах» [16], що поширюється на діапазони частот 60 кГц – 300 ГГц.

Найбільш поширені методи захисту від ЕМВ:

1)Зменшення потужності випромінювання в джерелі.

2) Захист відстанню.

3) Архітектурно- планувальні рішення.

4) Екранування джерел випромінювання та робочих місць (відбивальні і поглинальні).

5) Установлення раціональних режимів роботи.

6) Застосування індивідуальних засобів захисту (халати, куртки з каптуром, комбінезони, тощо).

7) Організаційні заходи (дозиметричний контроль, медогляд).

4.2.4 Шум та вібрація

У виробничих умовах різноманітні машини, апарати та інструменти, є джереламии шуму, вібрації.

Шум і вібрація - це механічні коливаня, що розповсюджуються в газоподібному і твердої середовищах. Шум і вібрація різняться між собою частотою коливань.

Шум - безладне сполучення різних по силі і частоті звуків; здатний надавати несприятливу дію на організм. Джерелом шуму є будь-який процес, що викликає місцеву зміну тиску або механічні коливання в жорстких, водянистих або газоподібних середовищах. Джерелами шуму можуть бути движки, насоси, компресори, турбіни, пневматичні та електричні інструменти, молоти, долота, верстати, центрифуги, бункери та інші установки, що мають пересуваються деталі. Не рахуючи того, за останні роки у зв'язку зі значимим розвитком міського транспорту зросла інтенсивність шуму й у побуті, тому як несприятливий фактор він придбав величезне соціальне значення.

Вплив шуму на організм людини.Реакція людини на шум різна. Деякі люди терпимі до шуму, у інших він викликає роздратування, прагнення піти від джерела шуму. Психологічна оцінка шуму в основному базується на понятті сприйняття, причому велике значення має внутрішня налаштування до джерела шуму. Вона визначає, чи буде шум сприйматися як заважає. Часто шум, відтворений самою людиною, не турбує його, в той час як невеликий шум, викликаний сусідами або яким-небудь іншим джерелом, надає сильний подразнюючий ефект.

Методи і засоби захисту від шуму:

Одним із напрямків боротьби з шумом є розробка державних стандартів на засоби пересування, інженерне обладнання, побутові прилади, в основу яких покладені гігієнічні вимоги щодо забезпечення акустичного комфорту. ГОСТ 19358-85 «Зовнішній і внутрішній шум автотранспортних засобів. Допустимі рівні і методи вимірювань» [17], встановлює шумові характеристики, методи їх вимірювання та допустимі рівні шуму автомобілів (мотоциклів) всіх зразків, прийнятих на державні, міжвідомчі, відомчі та періодичні контрольні випробування. В якості основної характеристики зовнішнього шуму прийнято рівень звуку, який не повинен перевищувати для легкових автомобілів і автобусів 85-92 дБ, мотоциклів - 80-86 дБ. Для внутрішнього шуму наведені орієнтовні значення допустимих рівнів звукового тиску в октавних смугах частот: рівні звуку складають для легкових автомобілів 80 дБ, кабін або робочих місць водіїв вантажних автомобілів, автобусів - 85 дБ, пасажирських приміщень автобусів - 75-80 дБ

4.3 Техніка безпеки

4.3.1 Особливості дії електричного струму на організм людини

Електричні прилади, установки, обладнання, з якими людина має справу, становлять для неї велику небезпеку.

Особливістю дії електричного струму на організм людини є те, що струм, проходячи через людину, діє не тільки в місцях контактів і на шляху протікання через організм, а й викликає рефлекторні порушення нормальної діяльності окремих органів (серцево-судинної системи, системи дихання). Інша особливість - це можливість одержання електротравм без безпосереднього контакту із струмопровідними частинами - при переміщенні по землі поблизу ушкодженої електроустановки (у випадку замикання на землю), ураження через електричну дугу.

Електричний струм, проходячи через тіло людини, зумовлює перетворення поглинутої організмом електричної енергії в інші види і спричиняє термічну, електролітичну, механічну і біологічну дію.

Найбільш складною є біологічна дія, яка притаманна тільки живим організмам. Термічний і електролітичний вплив властиві будь-яким провідникам.

Термічний вплив електричного струму характеризується нагріванням тканин аж до опіків. Статистика свідчить, що більше половини всіх електротравм становлять опіки. Вони важко піддаються лікуванню, тому що глибоко проникають у тканини організму. В електроустановках напругою до 1 кВ найчастіше спостерігаються опіки контактного виду при дотиканні тіла до струмопровідних частин.

Внаслідок дії електричного струму або електричної дуги виникає електротравма. Електротравми умовно поділяють на загальні і місцеві. До місцевих травм належать опіки, електричні знаки, електрометалізація шкіри, механічні пошкодження, а також електрофтальмія (запалення очей внаслідок впливу ультрафіолетових променів електричної дуги).

Розрізняють три ступені впливу струму при проходженні через організм людини (змінний струм):

- відчутний струм - початок болісних відчуттів (до 0-1,5 мА);

- невідпускний струм - судоми і біль, важке дихання (10-15 мА);

- фібриляційний струм - фібриляція серця при тривалості діє струму 2-3 с, параліч дихання (90-100 мА).

Змінний струм небезпечніший за постійний. При струмі 20-25 мА пальці судомно стискають узятий в руку предмет, який опинився під напругою, м'язи передпліччя паралізуються і людина не може звільнитися від дії струму. У багатьох паралізуються голосові зв'язки: вони не можуть покликати на допомогу.

4.3.2 Захист персоналу від впливу електричного поля

Фактори впливу електричного поля на людину.

Електричне поле у ВРП напругою 330 кВ і вище впливає на людину. Розрізняють наступні види впливу:

1) безпосередній (біологічний) вплив, що проявляється при тривалому й систематичному перебуванні в електричному полі, напруженість якого перевищує припустимі значення;

2) вплив електричних розрядів (імпульсного струму), що виникають при дотику людини до заземлених частин устаткування й конструкціям, а також до ізольованих від землі корпусів машин і механізмів;

3) вплив струму, що проходить через людину, яка перебуває в контакті з ізольованими від землі об'єктами (струму стікання).

Ступінь безпосереднього впливу електричного поля на людину залежить від напруженості поля й тривалості перебування в ньому.

Ступінь впливу імпульсного струму на людину залежить від заряду на його тілі або від заряду на ізольованому об'єкті й зростає зі збільшенням напруженості електричного поля. Розряди при роботі на висоті можуть стати причиною мимовільного руху людини і привести до нещасного випадку через падіння з висоти.

Ступінь впливу струму стікання залежить від величини цього струму, що визначається:

1) напруженістю електричного поля в місці встановлення ізольованого від землі об'єкта, до якого доторкається людина;

2) ємністю об'єкта щодо струмоведучих частин і землі;

3) опором заземлення об'єкта.

Припустима тривалість перебування персоналу без засобів захисту протягом доби або будь-якого відрізка часу тривалістю 24 години у електричному полі різної напруженості за умовою виключення безпосереднього впливу поля, приведена в таблиці 4.3

Таблиця 4.3

Продовження таблицы 4.3

Припустима напруженість електричного поля за умовою виключення впливу імпульсного струму й струму стікання становить 5 кВ/м.

Будь-які роботи без застосування засобів захисту й без обмеження по характеру й тривалості можуть виконуватися в місцях, у яких напруженість електричного поля дорівнює або менше 5 кВ/м.

Простір, у якому напруженість електричного поля перевищує 5 кВ/м, називається зоною впливу електричного поля. У зоні впливу необхідно застосовувати захисні заходи.

Простір, що поблизу перебуваючих в електричному полі будинків і споруджень, а також заземлених металоконструкцій, фундаментів під устаткування, силових трансформаторів і великогабаритних об'єктів, у якому напруженість електричного поля не перевищує 5 кВ/м, називається зоною екранування. У зоні екранування захисні заходи можуть не застосовуватися.

Напруженість електричного поля, а також кордони зони впливу й зони екранування визначають:

у діючих електроустановках - за результатами вимірів в цих установках;

при проектуванні - за результатами вимірів в електроустановках з аналогічними конструктивно - компонуючими рішеннями, а у випадку відсутності аналога - за результатами розрахунку, які повинні бути перевірені експериментально в умовах експлуатації.

Напруженість електричного поля визначається:

при роботах без підйому на встаткування й конструкції - на висоті 1,8 м від рівня землі;

при роботах на встаткуванні або конструкціях - по всій висоті росту людини й на відстані 0,5 м від деталей, вузлів і частин устаткування, на яких виконуються роботи.

Визначальним є найбільше значення напруженості електричного поля.

4.4 Пожежна безпека

Пожежонебезпечною зоною називається простір всередині і поза приміщення, в межах якого постійно або періодично обертаються горючі речовини і в якому вони можуть перебувати при нормальному технологічному процесі або при його порушенні. [18]

Розрізняють 4 класи пожежонебезпечних зон:

1) П-I – перетворюються горючі рідини з температурою спалаху вище 61°С. Зони класу П-I розташовані в приміщеннях, в яких обертаються горючі рідини, що виключають утворення вибухонебезпечної суміші, при займанні якої розвивається розрахунковий надмірний тиск вибуху в приміщенні, що перевищує 5 кПа.

2) П-II - виділяється горючий пил або волокна з НКПВ більше 65 г/м. Зони класу П-II розташовані в приміщеннях, в яких виділяються горючі пил або волокна, що виключають утворення вибухонебезпечної суміші, при займанні якої розрахунковий надмірний тиск вибуху в приміщенні перевищує 5 кПа.

3) П-ІІА- містяться тверді горючі речовини. Зони класу П-ІІА розташовані в приміщеннях, в яких обертаються тверді горючі речовини.

4) П-III - розташовані поза приміщеннями, що містять горючі матеріали. Зони класу П-III розташовані поза приміщення зон, в яких перетворюються горючі рідини або тверді горючі речовини.

Зони в приміщеннях і зони зовнішніх установок в межах до 5 м по горизонталі і вертикалі від апаратів, в яких постійно або періодично обертаються горючі речовини, але технологічний процес ведеться з використанням відкритого вогню, розпечених частин, або технологічні апарати мають поверхні, нагріту до температури самозапалювання горючих парів, пилів і волокон, не відносяться по їх електроустаткуванню до пожежонебезпечних. Клас середовища в приміщеннях або середовища зовнішніх установок за межами зазначеної зони слід визначати залежно від технологічних процесів, застосовуваних у цьому середовищі.

Зони в приміщеннях і зони зовнішніх установок, у яких тверді, рідкі й газоподібні горючі речовини спалюються в якості палива або утилізуються шляхом спалювання, не відносяться по їх електроустаткуванню до пожежонебезпечних.

Зони в приміщеннях витяжних вентиляторів, а також у приміщеннях приточних вентиляторів (якщо приточні системи працюють із застосуванням рециркуляції повітря), що обслуговують приміщення з пожежонебезпечними зонами класу П-II, відносяться також до пожежонебезпечних зон класу П-II.

При розміщенні в приміщеннях і зовнішніх установках одиничного пожежонебезпечного обладнання, коли спеціальні заходи проти розповсюдження пожежі не передбачені, зона в межах до 3 м по горизонталі і вертикалі від цього обладнання є вогненебезпечною.

На електричній підстанції можливі три основні механізми виникнення пожежі маслонаповненних трансформаторів, які, коротко, полягають у наступному.

1) В результаті короткого замикання в трансформаторі може виникнути електрична дуга з великим струмом в межах рівним струму короткого замикання системи (наприклад, при пошкодженні ізоляції між лінійним відводом і землею (в системі з заземленою нейтраллю) або між лінійними відводами різних фаз). Під впливом високої температури дуги на трансформаторне масло утворюється велика кількість розпечених горючих газів, що створюють високий надлишковий тиск в баку трансформатора. Якщо швидкодії захистів на відключення трансформатора недостатньо, а механічна міцність бака невисока, то може статися розрив бака і самозаймання розжарених газів внаслідок зіткнення з киснем повітря.

2) Електричний пробой ізоляції конденсаторних вводів призводить до такої ж послідовності подій. Електрична дуга між струмоведучою трубою вводу і заземленим фланцем створює швидкий підйом тиску всередині вводу. У разі розриву нижньої фарфорової покришки подальші події не відрізняються від описаних у першому випадку. При розриві верхньої покришки гаряче масло виливається на кришку трансформатора. Висока температура палаючого масла може призвести до пошкодження порцеляни інших вводів, ущільнень радіаторів та інших охолоджуючих пристроїв і подальшому розвитку пожежі. Розрив верхньої покришки вводу може призвести до викиду окремих шматків фарфорової покришки на значну відстань, що представляє небезпеку для персоналу підстанції.

3) У разі встановлення перемикача в окремому відсіку ймовірність виникнення загоряння при пошкодженні перемикача зростає внаслідок відносно малого обсягу відсіку, більш схильного до розриву. Наприклад, зриву кришки. Це відноситься, головним чином, до перемикачів, розташованим на лінійному кінці обмотки СН в автотрансформаторі з регулюванням напруги в лінії СН. У цьому випадку струм замикання на землю є струмом короткого замикання системи.

Для запобігання вибуху чи загорання трансформаторів на них встановлюеться запобіжний клапан, а також вони обладнуються пристроями пожежогасіння. Вони встановлюються на більшості трансформаторів середньої та великої потужності. Призначення клапану - знизити тиск у баці, що виникає в результаті короткого замикання в трансформаторі, і тим самим запобігти розрив бака. Однак, як показує досвід, у деяких випадках спрацьовування клапана не запобігає розриву бака, а іноді спрацювання справного клапана не відбувається взагалі, хоча розрив бака стався. Це означає, що градієнт тиску в місці установки клапана і час спрацьовування клапана занадто великі. Також на ПС встановлюються допоміжні засоби пожежогасіння: пісок, вогнегасники тощо.

До організаційних мір відносяться: навчання персоналу правилам пожежної безпеки; наявність необхідних інструкцій і плакатів, плану евакуації пер­соналу у випадку пожежі.

4.5 Захист навколишнього середовища

Охорона навколишнього природного середовища, раціональне використання природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки життєдіяльності людини - невід'ємна умова сталого економічного та соціального розвитку України. З цією метою Україна здійснює на своїй території екологічну політику, спрямовану на збереження безпечного для існування живої і неживої природи навколишнього середовища, захисту життя і здоров'я населення від негативного впливу, зумовленого забрудненням навколишнього природного середовища, досягнення гармонійної взаємодії суспільства і природи, охорону, раціональне використання і відтворення природних ресурсів.[19]

На електричній ПС основними джерелами забруднення навколишнього середовища є трансформатори. Трансформатори є джерелами фізичних, хімічних забруднень (теплових, електромагнітних і т.д.) для довкілля.

Електричне поле, створюване трансформатором, справляє негативний вплив на живі організми. На ізольоване від землі провідникове об'ємне тіло наводиться потенціал, що залежить від співвідношення ємності тіла на землю і на провод високовольтних ліній. Чим менше ємність на землю (чим тонше, наприклад, підошва взуття), тим більше наведений потенціал, який може становити декілька кВ і навіть досягати 10 кВ. При наближенні тіла до заземленого прольоту відбувається іскровий розряд, що супроводжується звуковим ефектом (потріскування) з протіканням імпульсу струму через тіло. У цих умовах максимум імпульсу струму через людину може досягати 100-200 млА. Такі імпульси струму безпечні для здоров'я людини, але можуть призвести до другорядних травм внаслідок переляку і мимовільного руху.

Останнім часом увага приділяється шуму. Значний шумовий вплив на навколишнє середовище виробляють розподільчі пристрої (РП). Основним джерелом шуму в РП є силові трансформатори і повітряні вимикачі (в процесі відключення лунає сильний хлопок). Рівень шуму створюваний трансформаторами збільшується при збільшенні маси магнітопровода. У зв'язку з цим, при збільшенні потужності трансформаторів створюваний ними шум збільшується.

Як ізолятор у трансформаторах застосовується трансформаторне масло, яке має шкідливий вплив на навколишнє середовище. Це мінеральне масло, яке містить поліхлорбифеніл. Поліхлорбифеніл відноситься до отруйних синтетичних органічних сполук - це хлорований вуглеводень.

При неправильній експлуатації, а також в аварійних режимах при контакті з високими температурами, виділяється хлорорганічне з'єднання з низькою температурою кипіння. Відбувається виділення хлору, який впливає на всі живі організми. Поліхлорбифеніл може засвоюється організмом і взаємодіяти з деякими ферментами і іншими системами. Організм може виявитися нездатним розкладати їх або включити в метаболізм іншим шляхом, тобто вони небіодеградуючі. В результаті вони порушують його функціонування. При вдиханні людиною парів масла відбувається сильне отруєння, паралізує дихання. При розтіканні трансформаторного масла і попаданні його на ґрунтовий шар відбувається його забруднення. Тому майданчик під трансформаторами засипають щебнем, який звязує, вбирає і захищає грунт від попадання масла.

Серед різних фізичних факторів навколишнього середовища, які можуть впливати на людину і навколишнє середовище, велику небезпеку представляють електромагнітні поля неіонізуючої природи, особливо які відносяться до радіохвиль. Тут неприйнятний замкнутий цикл виробництва без викиду забруднюючого чинника в навколишнє середовище, оскільки використовується унікальна здатність радіохвиль поширюватися на далекі відстані. Неминучість впливу електромагнітного випромінювання (ЭМВ) на населення і живу природу стало даниною сучасному технічному прогресу.

Дата добавления: 2015-09-18 | Просмотры: 942 | Нарушение авторских прав