АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

ЦИВІЛЬНИЙ ЗАХИСТ

Цивільний захист - це функція держави, спрямована на захист населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій шляхом запобігання таким ситуаціям, ліквідації їх наслідків і надання допомоги постраждалим у мирний час та в особливий період. [20].

У даному розділі дипломної роботи розглядається питання: «Ліквідація наслідків пожеж. Дії населення при пожежах».

Актуальність теми полягає в тому, що за останній рік в Україні було реєстровано 47 668 пожарів, внаслідок чого загинуло 3781 людина. Та завдало збитків на 428 млн грн.. Щоб запобігти цьому та врятувати людей необхідно проводити рятівні та інші невідкладні роботи. А саме: гасіння пожеж та порятунок з завалів та палаючих будинків.

Пожежа — це стихійне поширення горіння, яке виявляється в нищівній дії вогню, що вийшов з-під контролю людини.

Горіння включає три необхідні інгредієнти: паливо, тепло і кисень — так званий пожежний трикутник. Пожежа виникає тільки тоді, коли вони всі наявні. Достатньо видалити один з них — і пожежа погасне. Цього можна досягти двома способами: охолодженням вогню (видалення тепла), як правило за допомогою води, позбавленням вогню палива, припинення доступу кисню.

Розрізняють два види горіння: гомогенне і гетерогенне. Гомогенне горіння виникає тоді, коли горюча речовина перебуває в газоподібному стані або переходить в нього у час палахування. Гетерогенне горіння виникає, коли реакція проходить між рідиною і твердою горючою речовиною і газоподібним окислювачем. Зовнішніми ознаками гомогенного горіння є полум'я, гетерогенного — розжарення.

У районі пожежі відбуваються суттєві зміни атмосфери: підвищується вміст токсичних газів, головним чином окису вуглецю, і зменшується кількість кисню, що веде до отруєння і задухи незалежно від дії теплового випромінювання. Саме тому токсичні гази і дим є причиною ураження близько 50 % людей, у більшості зі смертельними випадками.

Гази і дим можуть швидко поширюватися по всій будівлі й призводити до загибелі людей на ранній стадії пожежі. Люди втрачають свідомість і настає смерть від вдихання токсичних газів ще до того, як вогонь досягне їх або коли вони дізнаються, що виникла пожежа.

У населених пунктах пожежі виникають при порушенні правил поводження з вогнем, через несправності электромережі, опалюваних систем, від вогню лісових, торфових і польових пожеж. Пожежі в населених пунктах і на території розміщення господарських будівель, об'єктів часто є наслідком руйнувань та пошкоджень інженерних і технологічних систем, споруд виробничого й технологічного обладнання, електромережі й машин, які перебувають під напругою, печей і опалюваних систем, місткостей з легкоза-палювальними речовинами. Щоб обмежити поширення пожеж у населених пунктах, звести їх до мінімуму, на територіях господарських комплексів необхідно завчасно вжити відповідних пожежно-профілактичних заходів. За призначенням вони поділяються на три групи:

1) пожежно-профілактичні заходи, які зменшують імовірність виникнення пожеж. Це вогнезахисне обмазування, заміна горючих покрівель на негорючі, просочування дерев'яних конструкцій для підвищення їх вогнетривкості, застосування при будівництві вогнетривких конструкцій і матеріалів та ін.;

2) пожежно-профілактичні заходи, які запобігають загоранню і пожежам від вторинних причин: електромереж, газопроводів, побутових електроприладів;

3) пожежно-профілактичні заходи, які забезпечують успішну роботу підрозділів протипожежної служби і формувань цивільного захисту в осередку ураження. Сюди належать організація і влаштування необхідних розривів між будівлями і спорудами, водойм, під'їздів до них та ін.

Основні способи гасіння пожежі: захльостування або закидання ґрунтом кромки пожежі; улаштування загороджувальних і мінералізованих каналів і смуг; гасіння пожежі водою або розчинами вогнегасних хімікатів, відпал (пуск зустрічного вогню).

Гасіння пожежі водою — ефективний метод боротьби з вогнем. При випаровуванні вода поглинає велику кількість тепла і зона горіння охолоджується. Для подачі води можна використовувати поливально-мийні, пожежні машини і мотопомпи. Щоб вода швидше просочувала горючий матеріал, в неї додають невелику кількість змочувачів.

Більш ефективні, ніж вода, розчини вогнегасних і хімічних речовин. Для їх випаровування потрібно більше тепла, ніж для випаровування води, і охолоджувальна їх властивість сильніша.

Відомо, що 90 % пожеж виникають з вини людей і тільки 7 – 8 % – від блискавок. Основними видами пожеж як стихійних лих, що охоплюють широкі терени в декілька сотень, тисяч і навіть мільйонів гектарів, є ландшафтні пожежі – лісові та степові. Лісові пожежі за інтенсивністю горіння поділяють на слабкі, середні й сильні, а за характером горіння – на низові та верхові пожежі. Останні поділяються на швидкі та стійкі лісові пожежі.

Лісові низові пожежі – характеризуються горінням лісової підстилки, надґрунтового покриву та підліску без захвату крон дерев. Швидкість руху фронту низової пожежі складає від 0,3 до 1 м/хв. При слабкій пожежі висота полум’я досягає 1–2 м, максимальна температура на кромці дорівнює 900 ºС.

Лісові верхові пожежі розвиваються, як правило, з низових та характеризуються горінням крон дерев. При побіжній верховій пожежі полум’я розповсюджується головним чином з крони на крону з великою швидкістю, яка досягає 8 – 25 км/год. При стійкій верховій пожежі полум’ям охоплені не тільки крони, але й стовбури дерев.

Підземні пожежі виникають як продовження низових або верхових пожеж і розповсюджуються у торф’яному шарі на глибині 50 см і більше. Горіння йде повільно, майже без доступу повітря, із швидкістю 0,1 – 0,5 м/хв. При цьому відбувається виділення великої кількості диму й утворення вигорілих пустот (прогарів). Через це до осередку пожежі слід наближатися з великою обережністю, постійно прощупувати ґрунт жердиною або щупом.

Степові або польові пожежі виникають на відкритій місцевості при наявності сухої трави або стиглих хлібів. Вони носять сезонний характер і частіше бувають влітку в міру достигання трав чи хлібів, рідше навесні й практично відсутні взимку. Швидкість їх розповсюдження може досягати 20 – 30 км/год.

Основними способами боротьби з лісовими низовими пожежами є: захльостування кромки вогню (засипання її землею, заливання водою або хімікатами), створювання загороджувальних смуг, пуск зустрічного вогню, тобто відпал. Відпал частіше використовується при великих пожежах і нестачі сил та засобів для гасіння пожежі. Він починається з опорної смуги – річки, дороги, просіки, на краю якої створюють вал із матеріалів, що добре горять. Коли почне відчуватися тяга повітря в бік пожежі, вал підпалюють. Ширина смуги, яку підпалюють, повинна бути не менше 10 – 20 м, а при сильній низовій пожежі – 100 метрів.

Гасіння верхової лісової пожежі здійснювати складніше. Її гасять шляхом створення загороджувальних смуг, використовуючи відпал і воду. При цьому ширина загороджувальної смуги повинна бути не меншою за висоту дерев, а смуга відпалу перед фронтом верхової пожежі – не менше 150 – 200 м.Степові пожежі гасять тими ж способами, що й лісові.

Гасіння підземних пожеж здійснюється в основному двома способами. При першому навколо пожежі на відстані 8 – 10 метрів від кромки риють канаву глибиною до ґрунтових вод або мінералізованого шару та заповнюють її водою.

Другий спосіб полягає у створенні навколо пожежі смуги, яка насичена розчинами хімікатів. Для цього за допомогою мотопомп, які оснащені спеціальними стволами-списами довжиною до 2 метрів, у шар торфу нагнітають водний розчин хімічно активних речовин-змочувачів – сульфанол, пральний порошок тощо, які у сотні разів прискорюють процес проникання вологи у торф. Нагнітання здійснюють на відстані 5 – 8 м від передбачуваної кромки підземної пожежі та через 25 – 30 см один від одного.

При гасінні пожеж особливий склад формувань потерпає від диму, а також чадного газу. Тому при високій концентрації цієї речовини – більш ніж 0,02 мг/л, що визначається за допомогою газосигналізатора, роботи проводяться в ізолюючих протигазах. Після ліквідації пожежі її догашують. Догашування проводять від периферії до центру пожежі, звертаючи увагу на головну частину пожежі, де горіння нерідко відновлюється. При догашуванні підсилюють загороджувальні смуги, завалюють сухостій, спалюють усі цілі горючі матеріали на кромці пожежі й поряд з нею, ліквідують осередки тління. На ділянці залишають патрульних у кількості, яка є достатньою для огляду периметру всієї пожежі та ліквідації горіння у разі її поновлення.

На території України найчастіше пожежонебезпечні умови складаються в степовій, поліській та лісостеповій зонах. Лісовий фонд України майже на 50 % складається з хвойних лісів, з яких 60 % займають молодняки.

У середньому за рік, залежно від погодних умов, виникає близько 3,5 тисяч пожеж, які знищують понад 5 тисяч гектарів лісу. У 1998 році зареєстровано 78 лісових та торфяних пожеж. Найбільшу пожежну небезпеку являють північний та східний регіони, де щорічно виникає в середньому відповідно 37 і 40 відсотків усіх лісових пожеж.

Евакуація людей із районів пожежі в населеному пункті й у лісах — головне завдання протипожежних формувань. Під час рятувальних робіт командири протипожежних формувань організовують розвідку, оцінюють обстановку і розподіляють по об'єктах особовий склад і технічні засоби, організують взаємодію з іншими формуваннями, які рятують людей. Дані про кількість людей, які перебувають в осередку пожежі й потребують допомоги, одержують від начальників о б'єктів, спостерігачів та інших достовірних джерел.

У приміщеннях, де немає вогню, але заповнених димом, якщо там перебувають люди, потрібно відкрити вікна і двері для провітрювання. Щоб відкрити вікно або вибити шибку, драбину ставлять збоку вікна, оберігаючи себе від опіків. Не треба бити по середині вікна, бо при цьому утворюються великі гості уламки. Бити треба по склу біля краю рами. Вибивши скло на одному-двох нижніх рядах рами, можна вибити шибки з верхніх рядів. Тоді через нижню частину віконної рами починається приплив чистого повітря, а через верхню частину буде виходити дим. В окремих випадках, щоб випустити дим, з підвітряної сторонни будівлі зривають окремі конструкції або перебивають у них отвори.

Таким чином, населення має бути готовим у будь-який час вжити заходів щодо захисту себе і своїх близьких у разі виникнення загрози пожежі. Дотримання цих рекомендацій допоможе уникнути подальшого розповсюдження вогню,та зберегти життя собі та оточуючим себе людям. [21]

Дата добавления: 2015-09-18 | Просмотры: 720 | Нарушение авторских прав