АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Клініка. Інкубаційний період коливається від 2 до 10 діб, у середньому він складає 3-4 доби

Інкубаційний період коливається від 2 до 10 діб, у середньому він складає 3-4 доби. клінічні форми

Розрізняють локалізовані та генералізовані форми менінгококової хвороби. До локалізованих відносять здорове бактеріоносійство та гострий назофарингіт, до генералізованих – менінгококцемію (сепсис), менінгіт, менінгоенцефаліт. Можуть спостерігатись також рідкі клінічні форми інфекції – ендокардит, артрит, пневмонія, іридоцикліт, панофтальміт.

З клінічних форм найчастіше реєструється менінгококовий назофарингіт. Початок гострий. Хворі скаржаться на біль у голові, закладення носа, нежить. Задня стінка носоглотки гіперемічна, набрякла, лімфоїдні фолікули гіперплазовані. Збільшуються підщелепні та шийні лімфатичні вузли. Температура тіламоже залишатися нормальною, але здебільшого підвищується до 38 °С і вище. Гарячка триває лише 1-3 дні. Ніяких специфічних проявів менінгококовий назофарингіт немає. Хворі, як правило, почуваються задовільно і швидко одужують. Однак назофарингіт може бути продромом генералізованих форм хвороби.

Менінгококцемія розпочинається раптово. Гарячка досягає 38-39 °С. Одночасно виникають інші ознаки інтоксикації: загальна слабкість, біль голови та у м'язах спини, кінцівок, спрага, блідість. Через 4-6 год з'являється висипка, яка має такі особливості (мал.10): вона геморагічна; неправильної форми і різних розмірів, частіше у вигляді зірочок; висипань багато, переважно на сідницях, стегнах, гомілках, тулубі; забарвлення елементів висипки різноманітне, що зв'язано з підсипаннями; у центрі висипного елемента з'являється некроз шкіри (мал.11,12) і в подальшому відторгаються некротичні маси. Геморагічна висипка може поєднуватись з розеольозною і розеольозно-папульозною

Мал.10. Екзантема при менінгококцемії

Мал.11. Некроз пальців рук

Мал.12. Зона некрозу ноги

Для менінгококцемії характерні також інші геморагічні прояви: крововиливи в склери, кон'юнктиви, слизову оболонку носоглотки; маткові, носові, шлункові кровотечі. Ураження серцево-судинної системи проявляються глухістю серцевих тонів, тахікардією, аритмією, гіпотонією.

Часто уражаються суглоби, переважно дрібні. Наслідки артриту, як правило, сприятливі. Зрідка виникає іридоцикліт зі зміною кольору райдужноїоболонки на іржавий.

Гарячка переміжного типу. Спостерігаються виражена інтоксикація, помірний ціаноз, тахікардія, гіпотонія. Шкіра суха, язик покритий нальотом. Можуть з'явитися корчі, розлади свідомості, вогнищеві ураження нервової системи.

Дуже тяжкий перебіг має блискавичний варіант менінгококцемії, так звана швидкоплинна пурпура, або синдром Уотерхауза–Фрідеріксена, що є результатом крововиливів у наднирники. Він характеризується бурхливим початком: стрімко підвищується температура тіла (яка через короткий проміжок часу змінюється гіпотермією), з'являються озноб, біль голови, блювота. Вже в перші години на шкірі та слизових оболонках виникає геморагічна висипка. Вона стає рясною, з'являються значні крововиливи в шкіру. Можливі носові, маткові та шлункові кровотечі. На кінцівках, а потім на тулубі виникають багряно-синюшні плями. Наростає серцево-судинна недостатність (ціаноз, ниткоподібний пульс, різка гіпотонія аж до колапсу), задишка, порушення ритму дихання. Розвивається інфекційно-токсичний шок. Хворі втрачають свідомість, з'являються рухове збудження, корчі. Різко виражені менінгеальні явища, загальна гіперестезія. Без замісної гормонотерапії хвороба швидко закінчується смертю.

Менінгококовий менінгіт також розпочинається раптово: підвищується температура тіла, з'являються дуже сильний біль голови та блювання (яке не пов’язане з їжею і не приносить полегшення) без нудоти. У деяких хворих бувають поліморфна еритематозна або короподібна висипка, помірні явища ринофарингіту, які швидко зникають. Далі виникають корчі, частіше в малих дітей. Типова поза хворого – він лежить на боці з відкинутою назад головою і приведеними до живота колінами (поза «лягавого собаки») (мал.13). Ін'єкція судин склер, обличчя червоне; у половини хворих довкола носових отворів, на губах, вушних раковинах – герпетична висипка з крововиливами. Пульс частий, артеріальний тиск знижується. Тони серця ослаблені, в легенях – сухі, іноді вологі хрипи.

Мал.13. Типова поза хворого при менінгіті

Найхарактерніші зміни спостерігаються з боку нервової системи: гіперестезія, світлобоязнь, ригідність потиличних м'язів, симптоми Керніга, Брудзинського, Гійєна. У немовлят часто виявляють симптом «підвішування» Лесажа, напруження і випинання тім'ячка, пірамідні патологічні знаки. У тяжких випадках хворі втрачають свідомість.

Причиною смерті найчастіше є гостре набухання і набряк головного мозку.

Дата добавления: 2015-09-03 | Просмотры: 517 | Нарушение авторских прав