АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Історія розвитку вчення про інфекційні хвороби

Прочитайте:
  1. Cамостійне вивчення теми
  2. I. Створення конструктивної стратегії економічного розвитку, яка би включала реформування власності
  3. I. Створення конструктивної стратегії економічного розвитку, яка би включала реформування власності.
  4. II I . Історія теперішнього захворювання
  5. III.Історія даного захворювання.
  6. XII. Щоденник перебігу хвороби
  7. АВТОСОМНО-ДОМІНАНТНІ ХВОРОБИ
  8. Автосомно-рецесивні хвороби
  9. АВТОСОМНО-РЕЦЕСИВНІ ХВОРОБИ
  10. АНАМНЕЗ ХВОРОБИ (Anamnesis morbi)

ІНФЕКЦІЙНІ ХВОРОБИ

Серед багатьох захворювань людини особливе місце займають ті, що визвані різними мікроорганізмами. Ці хвороби передаються від людини до людини чи від заражених тварин, птахів, риб. Збудниками цих хвороб є бактерії та віруси. Такі захворювання з середини XIX ст. отримали назву інфекційних від латинського слова „infecire” – заражати.

Інфекційні хвороби зустрічаються

_________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Видатний лікар Древнього світу Гіппократ (близько 460 – 377 р. до нашої ери)

_________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

 

Ііталійський лікар Фракасторо (1478–1553)

_________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

 

Голландський натураліст Антоній ван Левенгук (1632—1723)

_________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

 

Винятково важливе практичне значення мали роботи англійського вченого Едуарда Дженнера (1749— 1823

_________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

 

Видатний вітчизняний лікар-епідеміолог Д. С. Самойлович (1744–1805)

_________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

 

Великі відкриття французького вченого Луі Пастера (1822–1895)

_________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

 

Хірург М.І Пірогов

_________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

 

В другій половині XIX століття були відкриті збудники таких інфекційних хвороб, як поворотний тиф (1873), сибірська виразка (1876), черевний тиф (1880), туберкульоз (1882), сап, (1882), чуму (1894) і ін.

Роботи видатного німецького мікробіолога Р. Коха (1843—1910)

_________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

У 1856 р. із групи «гарячкових хвороб» були виділений черевний тиф з чіткою характеристикою цих зовсім самостійних захворювань. З 1865 р. стали визнавати окремою формою інфекційного захворювання і поворотний тиф. Усі ці хвороби одержали відображення в клінічних лекціях С. П. Боткіна.

Завдяки роботам І.І. Мечникова (1845–1916) з 80-х років XIX століття стали застосовувати лабораторні методи дослідження.

 

КЛАСИФІКАЦІЯ ІНФЕКЦІЙНИХ ХВОРОБ

 

Найбільше зручно розподіляти окремі інфекційні хвороби по їхніх епідеміологічних ознаках. Це дозволяє характеризувати шляхи передачі інфекції і зв'язаний з ним механізм зараження людини.

Збудники інфекційних хвороб можуть проникати в організм людини різними шляхами:

_________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

_________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

 

Кишкові інфекції. Для цієї групи інфекційних хвороб характерно те, що заразний початок (збудники хвороби), проникаючи в шлунково-кишковий тракт людини, викликає в ньому характерні клінічні й анатомічні прояви.

З кишкових інфекційних захворювань слід зазначити черевний тиф і паратифи А и Б, дизентерію, амебіаз, токсикоінфекції, хворобу Боткіна, холеру й ін.

Збудники кишкових інфекцій з організму хворого виводяться головним чином з випорожненнями. При тих кишкових інфекційних хворобах, що супроводжуються циркуляцією збудника в крові (черевний тиф і паратифи), крім виділення з калом, можливо також виділення бактерій у зовнішнє середовище із сечею і слиною.

Основними мірами боротьби з поширенням кишкових інфекцій служать

_________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

 

Інфекції дихальних шляхів. До даних інфекцій відносяться захворювання, збудник яких паразитує на слизуватих оболонках верхніх дихальних шляхів (ніс, глотка, гортань).

_________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

_________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

 

Кров'яні інфекції. Група хвороб, що відносяться до тай називаним кров'яним інфекціям, поєднується по тій загальній ознаці, що збудник проникає в струм крові здорової людини при укусі його зараженими комахами (воші, блохи, комарі, москіти, кліщі) з наступним паразитуванням збудника в еритроцитах (малярія), або в центральній нервовій системі (кліщовий енцефаліт та ін.),.

_________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

_________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Основу профілактичних заходів проти кров'яних інфекцій складає знешкодження джерела інфекції. Стосовно до хворих людей як до джерел інфекції це означає, що їх треба госпіталізувати і лікувати. Необхідно також знищувати кровосмоктучих переносників і вживати заходів захисту здорових людей від укусів паразитами. Осушення боліт, знищення комарів, москітів, кліщів — усе це важливі протиепідемічні заходи.

Інфекції зовнішніх покривів.

_________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

_________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

 

ХАРЧОВІ ТОКСИКОІНФЕКЦІЇ

 

Назвою «харчові токсикоінфекції» позначають

_________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

_________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

 


Дата добавления: 2015-09-03 | Просмотры: 645 | Нарушение авторских прав







При использовании материала ссылка на сайт medlec.org обязательна! (0.005 сек.)