АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

АВТОСОМНО-РЕЦЕСИВНІ ХВОРОБИ

Прочитайте:
  1. XII. Щоденник перебігу хвороби
  2. АВТОСОМНО-ДОМІНАНТНІ ХВОРОБИ
  3. Автосомно-рецесивні хвороби
  4. АНАМНЕЗ ХВОРОБИ (Anamnesis morbi)
  5. ВНУТРІШНІ ХВОРОБИ ТВАРИН
  6. Динаміка клінічних симптомів хвороби Лайма та кліщового енцефаліту.
  7. ЕНДОКРИННІ ХВОРОБИ
  8. Етіологія виразкової хвороби (пептичної виразки)
  9. ЖОВЧНОКАМ'ЯНОЇ ХВОРОБИ

ФЕНІЛКЕТОНУРІЯ

Серед хвороб, пов'язаних з порушенням обміну речовин, най­більшу групу становлять хвороби амінокислотного обміну. Відо­мо близько 60 таких захворювань. Частота, з якою зустрічається в світі ця хвороба, ко­ливається від 1:2000 до 1:25 000. Середня частота в Європі — 1:7800, в АР Крим - 1:5000-1:6000. Вперше описав ФКУ в Японії та Фінляндії лікар І. Феллїнг 1934 р. Понад 1 % людей слов'янського походження є носіями мутантного гена.

ФКУ — захворювання, зумовлене природженим дефектом фенілаланінгідроксилази, внаслідок чого амінокислота феніл­аланін не може пройти процес перетворення: тирозин — тирок­син—меланін і адреналін. Фенілаланін накопичується в рідинах організму, в яких утворюються кетокислоти. Вони накопичують­ся в організмі й стають токсичними продуктами для нервової си­стеми, особливо для клітин мозку та його кори. Все це спричи­нює затримку розвитку головного мозку, а також руйнування клітин головного мозку. У дитини розвивається тяжкий ступінь розумової відсталості. Недостатність тирозину призводить до зменшення утворення адреналіну і меланіну, тому у разі такого захворювання спостерігається депігментація волосся, райдужної оболонки. У людей з таким захворюванням світла шкіра, світле волосся й блакитні очі (фенотипово — блакитноокі блондини). Хвороба розвивається повільно й підступно. Новонароджений з ФКУ — клінічно здоровий. Це пояснюється тим, що відбуваєть­ся вирівнювання ензимопатичного дефіциту в період внутрішньоутробного життя через ензими матері, які проникають крізь плаценту. Але з перших тижнів життя у новонародженого розви­ваються клінічні ознаки неврологічної патології: підвищена збуд­ливість, посилені сухожилкові рефлекси, гіпертонус м'язів, трем­тіння, судомні напади у вигляді кивків, диспепсія.

Ранні симптоми цього захворювання: блювання, яке імітує спазм чи вегетативні розлади, що проявляються пітливістю, акроціанозом. З'являється характерний для ФКУ мишачий запах се­чі та поту, зумовлений присутністю ортогідроксифенілуксусної кислоти. Пізніше, на 4 —5-му місяці, спостерігаються затримка у розумовому й фізичному розвитку, мікроцефалія, збліднення шкірного покриву, волосся стає світлішим. Діти стають мляви­ми, сонливими, не фіксують погляд на предметах, не здатні спіл­куватися з батьками, в них ослаблена увага. У таких дітей пізно прорізуються зуби, затримується розвиток мовлення. Спостері­гаються часті випадки нападів епілепсії. Прогресування психіч­них порушень відбувається до 4-річного віку. З віком у дитини знижується проникність гематоенцефалічного бар'єру і зменшу­ється загроза токсичного ураження мозку. Таким чином, особли­во важливе значення має рання діагностика ФКУ і відповідне лікування суворою дієтою (всі продукти не повинні містити фе­нілаланіну).

Діагностика ФКУ: проведення тесту Гатрі у пологовому будинку дає змогу перевірити майже всіх новонароджених

Сьогодні для діагностики ФКУ застосовують сучасний, еко­логічно чистий, кількісний флюорометричний метод на приладі флюороскан-2. За допомогою цього методу проводять контроль за лікуванням ФКУ.

Єдиним патогенетичним і досить успішним методом лікуван­ня ФКУ є дієтотерапія. З харчового раціону хворих повністю виключається фенілаланін. Дитину переводять на вигодовуван­ня спеціальним білковим гідролізатом, збагаченим тирозином, триптофаном, мінеральними солями і вітамінами, жирами і вуг­леводами (нефемікс, нофелан, берлафен, лофенолак, кетоніл, цимогран, гіпофенат тощо). Однак фенілаланін належить до не­замінних, тобто таких, що не синтезуються організмом людини, амінокислот і повинен надходити в організм у такій кількості, яка необхідна для відносно нормального фізичного розвитку дитини.

Не допустити, з одного боку, розумової, а з другого — фізич­ної неповноцінності дитини — основне завдання лікування за­хворювання. Тому найголовнішим у лікуванні ФКУ є принцип гомеостатичності дієтотерапії. Вміст фенілаланіну в їжі повинен бути не більше ніж 21 % вікової фізіологічної норми. Ця норма дає змогу запобігти як патологічному прояву хвороби, так і по­рушенням фізичного розвитку.

Для лікування досить важливою умовою є підтримання оп­тимальної кількості фенілаланіну в крові. У дітей грудного віку, які проходять лікування, цей показник не повинен бути ниж­чий ніж 2 —3 мг % і не перевищувати 6 —8 мг %, у старших — до 10 мг%.

Контрольні аналізи проводять раз на тиждень до 6 міс, а з 6 міс до 1 року — 2 рази на місяць.

У дітей з раннім виявленням і вчасно розпочатим лікуванням хвороби прогнози сприятливі. Розумовий і фізичний розвиток таких дітей упродовж усього періоду лікування залишається нормальним. Без проведення дієтотерапії в 100 % випадків роз­вивається важка розумова відсталість, ідіотія. На думку одних авторів, припиняти лікування можна у віці 4 — 6 років. Це є без­печним і не викликає побоювань щодо подальшого нормального розвитку дитини. Інші автори вважають, що припинення ліку­вання в дошкільному віці — передчасне і може спричинити пси­хічну деградацію пацієнтів.

Лікування хворих з незворотними пошкодженнями централь­ної нервової системи — неможливе й неефективне.

АЛКАПТОНУРІЯ

Алкаптонурію було описано К. Бедекером 1859 р., але біохі­мічно досліджено і вивчено Н. Герродом 1908 р. У своїй стат­ті "Поширення алкаптонурії: вивчення хімічних особливостей" Н. Геррод дійшов висновку, що:

1) алкаптонурія зумовлена недостатністю оксидази гомогенти-зинової кислоти, яка в нормі сприяє перетворенню цієї кислоти на метилоцтову кислоту;

2) індивід або має виражену форму алкаптонурії, або перебу­ває в нормальному стані; тобто або з організму людини виділя­ється кілька грамів гомогентизинової кислоти на день, або кис­лота зовсім не виділяється. Проміжних станів немає;

3) захворювання природжене; захворювання зустрічається в сибсів, а не у батьків;у випадку алкаптонурії батьки зазвичай кузени.

Захворювання виявляється хронічним артритом унаслідок відкладання в суглобах, хрящах та сполучних тканинах меланіноїдних речовин. Потім ці речовини забарвлюються в колір вохри (охроноз). Забарвлення набува­ють також ендокард, великі судини, нирки, легені. Алкаптон­урія може супроводжуватися хворобами серця і судин, атероскле­розом, нирковокам'яною хворобою. У хворих на алкаптонурію внаслідок мутації гена відсутній фермент оксидаза гомогентизинової кислоти. Вона накопичується в організмі й частково виво­диться з сечею. Сеча таких хворих на повітрі темнішає, бо відбу­вається окислення гомогентизинової кислоти. Це є важливою ознакою і дає змогу розпізнати хворобу в ранньому дитинстві й почати своєчасне лікування.

Лікують алкаптонурію великими дозами аскорбінової кисло­ти, що значно пом'якшує симптоми хвороби.

 

МУКОВІСЦИДОЗ

Муковісцидоз або фіброз кістозний (підшлунко­вої залози)

Частота хворих на муковісцидоз в Європі становить приблизно 1:2000 новонароджених. Серед негритянського населення частота випадків приблизно 1:7000 новонароджених. Хворих на мукові­сцидоз майже немає в Китаї і Японії. Серед монголоїдної раси муковісцидоз зустрічається з частотою 1: З0 000новонародже­них. В Україні частота захворювань — 1:2500 новонароджених. Найпоширенішою причиною муковісцидозу є мутація (делеція) гена.

Патогенез ґрунтується на порушенні провідності іонів хлору мембранами клітин епітелію. Це, в свою чергу, спричинює зміну фізико-хімічних властивостей слизу ендокринних залоз і при­зводить до утворення густого, в'язкого секрету, обтурації, за­стійних явищ, фіброзу і склерозу в різних органах і тканинах організму дитини. За цих умов різко порушується сольовий обмін унаслідок надмірного потовиділення ("солона дитина").


 

ГАЛАКТОЗЕМІЯ

Досить рідкісне захворювання (1:50 000—1:30 000). Галактоземія пов'язана з непереносністю новонародженими грудного молока. Під час вигодовування у дитини порушується обмін мо­лочного цукру галактози. В нормі галактоза за допомогою фер­менту галактозо-І-фосфат-уридинтрансферази перетворюється в організмі на галактозо-І-фосфат, який потім перетворюється на глюкозо-6-фосфат, що входить до метаболічного циклу глюкози.

У разі галактоземії, внаслідок мутації гена, у дитини спосте­рігається недостатність даного ферменту, що зумовлює накопи­чення надмірної кількості галактозо-І-фосфату та інших продук­тів неповного розпаду лактози, які є токсичними для тканин ор­ганізму. У дитини розвивається цироз печінки, рання катаракта, уражуються нирки. Перші симптоми виявляються відразу після першого годування грудним молоком. З'являються блювання, пронос. Зменшується маса тіла, розвивається жовтяниця, гепатомегалія, анемія, мікроцефалія, з'являються кровотечі й гемо­рагії на шкірі, часто бувають судоми, в подальшому — ознаки цирозу печінки і відставання в психічному розвитку. Якщо не буде належного лікування, такі діти вмирають у перші місяці життя. Таким чином, життя таких дітей залежить від ранньої ді­агностики захворювання.

Різні типи галактоземії й труднощі біохімічної діагностики ускладнюють своєчасне розпізнавання цієї патології. Найнадій­нішими діагностичними методами є виявлення галактози в крові за допомогою хроматографії на папері, а також пряме визначен­ня активності галактозо-І-фосфат-уридинтрансферази в еритро­цитах та виявлення галактози в сечі.

Ранню діагностику проводять також на ауксотрофних мікро­бах. Лікують галактоземію спеціальною дієтою (без галактози) або припиняють годувати грудним молоком, замість нього виго­довують коров'ячим, яке містить менше галактози.

ЦЕЛІАКІЯ

Спадкове захворювання, що зустрічається з частотою 1:3000. Це захворювання пов'язано з деформацією ферментів, які розще­плюють гліадин — частину білка глютену, який входить до скла­ду всіх зернових (пшениці, вівса).

Захворювання проявляється діареєю, зневодненням організму через порушення функції всмоктування харчових речовин у ки­шках. Діти стають дратливими, худнуть. Патологія проявляєть­ся після введення догодовування у вигляді каш, хліба.

Сьогодні вже існують нові сорти зернових, що не містять гліадину, з яких виготовляють продукти для дітей, хворих на целіакію.

 

ХВОРОБА ГОШЕ

(ГЛЮКОЦЕРЕБРОЗНИЙ ЛІПІДОЗ)

Це захворювання, пов'язане з порушенням ліпідного обміну. Перетворення одного ліпіду на інший відбувається за допомогою відповідного ферменту. Порушення структури будь-якого ферменту внаслідок мутації гена призводить до накопи­чення в клітинах певних ліпідів.

У разі хвороби Гоше в клітинах головного мозку і внутрішніх органів накопичується глюкоцереброзид (сполучення цераміду з глюкозою).

Розрізняють три форми хвороби: гостру, підгостру і хроніч­ну.

У разі гострої форми симптоми захворювання з'являються в перші 2 — 3 міс життя, причому перше місце посідають невроло­гічні порушення. У дітей спостерігаються м'язова ригідність, по­рушення зору, косоокість, утруднення ковтання, спазм гортані, психічна деградація, остеопороз кистей, деформація стегон за типом колб Ерленгастера. Часті переломи кісток унаслідок розрос­тання клітин Гоше в кістковому мозку. Зменшення кісткового мозку спричинює гіпохромну анемію, тромбопенію, які супро­воджуються носовими та іншими кровотечами. Кардинальними ознаками є помітне збільшення печінки й селезінки, що виявля­ється в 3 —б міс, а також збільшення живота. Можливі бронхо­пневмонії унаслідок аспірації. На очному дні з'являється виш­нево-червона пляма. Смерть настає від дихальних розладів на першому році життя.

У разі підгострої форми також переважають неврологічні сим­птоми: змінюється поведінка, спостерігаються судоми, мозочкові зміни, недоумство, збільшується живіт унаслідок гепатосплено-мегалії, з'являються біль у кістках, патологічні переломи, асептичний некроз головки стегна, анемія, тромбоцитопенія. Тако спостерігаються аномальна пігментація обличчя, шиї, кісток, г мілок, остеопороз. Клітини Гоше виявляються у кістковому мозку, печінці, лімфатичних вузлах. У тканинах мозку, печінк селезінки, кістковому мозку наявна велика кількість глюкоцереброзидів. У лейкоцитах знижується активність В-глюкозидази. Всі ці симптоми в разі підгострої форми мають більш м'які характер, ніж під час гострої.

У разі хронічної форми пошкоджуються лише внутрішні органи, без залучення до процесу головного мозку.

 

АДРЕНОГЕНІТАЛЬНИЙ СИНДРОМ

Прикладом гетерогенних захворювань, зумовлених генетичними дефектами метаболізму андрогенних гормонів, що належить до спадкових дефектів обміну стероїдів, є адреногенітальний синдром (АГС). Описано 5 форм цієї патології. Захворювання починається в період внутрішньоутробного розвитку.

У новонароджених дівчаток спостерігається маскулінізація, гіперпігментація, зниження рівня статевого хроматину при нормальному каріотипі. Без специфічного гормонального лікування вторинний статевий розвиток не настає.

У хлопчиків, навпаки, першим клінічним симптомом є перед­часний статевий розвиток, низький зріст. Порушення метаболіз­му андрогенних гормонів при цьому синдромі призводить до розвитку АГС з утратою солі або без неї. При АГС з утратою со­лі у хворих спостерігається часте блювання, дегідратація, тахі­кардія, гіпонатріємія, гіперкаліємія.

При АГС з артеріальною гіпертензією у дівчаток також спо­стерігається маскулінізація зовнішніх статевих органів, у хлопчи­ків — пігментація калитки, розвивається артеріальна гіпертензія. Внутрішні статеві органи формуються правильно. Лікування проводять гормонами. Хворий повинен постійно перебувати під контролем ендокринолога.


Дата добавления: 2015-09-03 | Просмотры: 773 | Нарушение авторских прав



1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 |



При использовании материала ссылка на сайт medlec.org обязательна! (0.008 сек.)