АВТОСОМНО-РЕЦЕСИВНІ ХВОРОБИ
ФЕНІЛКЕТОНУРІЯ
Серед хвороб, пов'язаних з порушенням обміну речовин, найбільшу групу становлять хвороби амінокислотного обміну. Відомо близько 60 таких захворювань. Частота, з якою зустрічається в світі ця хвороба, коливається від 1:2000 до 1:25 000. Середня частота в Європі — 1:7800, в АР Крим - 1:5000-1:6000. Вперше описав ФКУ в Японії та Фінляндії лікар І. Феллїнг 1934 р. Понад 1 % людей слов'янського походження є носіями мутантного гена.
ФКУ — захворювання, зумовлене природженим дефектом фенілаланінгідроксилази, внаслідок чого амінокислота фенілаланін не може пройти процес перетворення: тирозин — тироксин—меланін і адреналін. Фенілаланін накопичується в рідинах організму, в яких утворюються кетокислоти. Вони накопичуються в організмі й стають токсичними продуктами для нервової системи, особливо для клітин мозку та його кори. Все це спричинює затримку розвитку головного мозку, а також руйнування клітин головного мозку. У дитини розвивається тяжкий ступінь розумової відсталості. Недостатність тирозину призводить до зменшення утворення адреналіну і меланіну, тому у разі такого захворювання спостерігається депігментація волосся, райдужної оболонки. У людей з таким захворюванням світла шкіра, світле волосся й блакитні очі (фенотипово — блакитноокі блондини). Хвороба розвивається повільно й підступно. Новонароджений з ФКУ — клінічно здоровий. Це пояснюється тим, що відбувається вирівнювання ензимопатичного дефіциту в період внутрішньоутробного життя через ензими матері, які проникають крізь плаценту. Але з перших тижнів життя у новонародженого розвиваються клінічні ознаки неврологічної патології: підвищена збудливість, посилені сухожилкові рефлекси, гіпертонус м'язів, тремтіння, судомні напади у вигляді кивків, диспепсія.
Ранні симптоми цього захворювання: блювання, яке імітує спазм чи вегетативні розлади, що проявляються пітливістю, акроціанозом. З'являється характерний для ФКУ мишачий запах сечі та поту, зумовлений присутністю ортогідроксифенілуксусної кислоти. Пізніше, на 4 —5-му місяці, спостерігаються затримка у розумовому й фізичному розвитку, мікроцефалія, збліднення шкірного покриву, волосся стає світлішим. Діти стають млявими, сонливими, не фіксують погляд на предметах, не здатні спілкуватися з батьками, в них ослаблена увага. У таких дітей пізно прорізуються зуби, затримується розвиток мовлення. Спостерігаються часті випадки нападів епілепсії. Прогресування психічних порушень відбувається до 4-річного віку. З віком у дитини знижується проникність гематоенцефалічного бар'єру і зменшується загроза токсичного ураження мозку. Таким чином, особливо важливе значення має рання діагностика ФКУ і відповідне лікування суворою дієтою (всі продукти не повинні містити фенілаланіну).
Діагностика ФКУ: проведення тесту Гатрі у пологовому будинку дає змогу перевірити майже всіх новонароджених
Сьогодні для діагностики ФКУ застосовують сучасний, екологічно чистий, кількісний флюорометричний метод на приладі флюороскан-2. За допомогою цього методу проводять контроль за лікуванням ФКУ.
Єдиним патогенетичним і досить успішним методом лікування ФКУ є дієтотерапія. З харчового раціону хворих повністю виключається фенілаланін. Дитину переводять на вигодовування спеціальним білковим гідролізатом, збагаченим тирозином, триптофаном, мінеральними солями і вітамінами, жирами і вуглеводами (нефемікс, нофелан, берлафен, лофенолак, кетоніл, цимогран, гіпофенат тощо). Однак фенілаланін належить до незамінних, тобто таких, що не синтезуються організмом людини, амінокислот і повинен надходити в організм у такій кількості, яка необхідна для відносно нормального фізичного розвитку дитини.
Не допустити, з одного боку, розумової, а з другого — фізичної неповноцінності дитини — основне завдання лікування захворювання. Тому найголовнішим у лікуванні ФКУ є принцип гомеостатичності дієтотерапії. Вміст фенілаланіну в їжі повинен бути не більше ніж 21 % вікової фізіологічної норми. Ця норма дає змогу запобігти як патологічному прояву хвороби, так і порушенням фізичного розвитку.
Для лікування досить важливою умовою є підтримання оптимальної кількості фенілаланіну в крові. У дітей грудного віку, які проходять лікування, цей показник не повинен бути нижчий ніж 2 —3 мг % і не перевищувати 6 —8 мг %, у старших — до 10 мг%.
Контрольні аналізи проводять раз на тиждень до 6 міс, а з 6 міс до 1 року — 2 рази на місяць.
У дітей з раннім виявленням і вчасно розпочатим лікуванням хвороби прогнози сприятливі. Розумовий і фізичний розвиток таких дітей упродовж усього періоду лікування залишається нормальним. Без проведення дієтотерапії в 100 % випадків розвивається важка розумова відсталість, ідіотія. На думку одних авторів, припиняти лікування можна у віці 4 — 6 років. Це є безпечним і не викликає побоювань щодо подальшого нормального розвитку дитини. Інші автори вважають, що припинення лікування в дошкільному віці — передчасне і може спричинити психічну деградацію пацієнтів.
Лікування хворих з незворотними пошкодженнями центральної нервової системи — неможливе й неефективне.
АЛКАПТОНУРІЯ
Алкаптонурію було описано К. Бедекером 1859 р., але біохімічно досліджено і вивчено Н. Герродом 1908 р. У своїй статті "Поширення алкаптонурії: вивчення хімічних особливостей" Н. Геррод дійшов висновку, що:
1) алкаптонурія зумовлена недостатністю оксидази гомогенти-зинової кислоти, яка в нормі сприяє перетворенню цієї кислоти на метилоцтову кислоту;
2) індивід або має виражену форму алкаптонурії, або перебуває в нормальному стані; тобто або з організму людини виділяється кілька грамів гомогентизинової кислоти на день, або кислота зовсім не виділяється. Проміжних станів немає;
3) захворювання природжене; захворювання зустрічається в сибсів, а не у батьків;у випадку алкаптонурії батьки зазвичай кузени.
Захворювання виявляється хронічним артритом унаслідок відкладання в суглобах, хрящах та сполучних тканинах меланіноїдних речовин. Потім ці речовини забарвлюються в колір вохри (охроноз). Забарвлення набувають також ендокард, великі судини, нирки, легені. Алкаптонурія може супроводжуватися хворобами серця і судин, атеросклерозом, нирковокам'яною хворобою. У хворих на алкаптонурію внаслідок мутації гена відсутній фермент оксидаза гомогентизинової кислоти. Вона накопичується в організмі й частково виводиться з сечею. Сеча таких хворих на повітрі темнішає, бо відбувається окислення гомогентизинової кислоти. Це є важливою ознакою і дає змогу розпізнати хворобу в ранньому дитинстві й почати своєчасне лікування.
Лікують алкаптонурію великими дозами аскорбінової кислоти, що значно пом'якшує симптоми хвороби.
МУКОВІСЦИДОЗ
Муковісцидоз або фіброз кістозний (підшлункової залози)
Частота хворих на муковісцидоз в Європі становить приблизно 1:2000 новонароджених. Серед негритянського населення частота випадків приблизно 1:7000 новонароджених. Хворих на муковісцидоз майже немає в Китаї і Японії. Серед монголоїдної раси муковісцидоз зустрічається з частотою 1: З0 000новонароджених. В Україні частота захворювань — 1:2500 новонароджених. Найпоширенішою причиною муковісцидозу є мутація (делеція) гена.
Патогенез ґрунтується на порушенні провідності іонів хлору мембранами клітин епітелію. Це, в свою чергу, спричинює зміну фізико-хімічних властивостей слизу ендокринних залоз і призводить до утворення густого, в'язкого секрету, обтурації, застійних явищ, фіброзу і склерозу в різних органах і тканинах організму дитини. За цих умов різко порушується сольовий обмін унаслідок надмірного потовиділення ("солона дитина").
ГАЛАКТОЗЕМІЯ
Досить рідкісне захворювання (1:50 000—1:30 000). Галактоземія пов'язана з непереносністю новонародженими грудного молока. Під час вигодовування у дитини порушується обмін молочного цукру галактози. В нормі галактоза за допомогою ферменту галактозо-І-фосфат-уридинтрансферази перетворюється в організмі на галактозо-І-фосфат, який потім перетворюється на глюкозо-6-фосфат, що входить до метаболічного циклу глюкози.
У разі галактоземії, внаслідок мутації гена, у дитини спостерігається недостатність даного ферменту, що зумовлює накопичення надмірної кількості галактозо-І-фосфату та інших продуктів неповного розпаду лактози, які є токсичними для тканин організму. У дитини розвивається цироз печінки, рання катаракта, уражуються нирки. Перші симптоми виявляються відразу після першого годування грудним молоком. З'являються блювання, пронос. Зменшується маса тіла, розвивається жовтяниця, гепатомегалія, анемія, мікроцефалія, з'являються кровотечі й геморагії на шкірі, часто бувають судоми, в подальшому — ознаки цирозу печінки і відставання в психічному розвитку. Якщо не буде належного лікування, такі діти вмирають у перші місяці життя. Таким чином, життя таких дітей залежить від ранньої діагностики захворювання.
Різні типи галактоземії й труднощі біохімічної діагностики ускладнюють своєчасне розпізнавання цієї патології. Найнадійнішими діагностичними методами є виявлення галактози в крові за допомогою хроматографії на папері, а також пряме визначення активності галактозо-І-фосфат-уридинтрансферази в еритроцитах та виявлення галактози в сечі.
Ранню діагностику проводять також на ауксотрофних мікробах. Лікують галактоземію спеціальною дієтою (без галактози) або припиняють годувати грудним молоком, замість нього вигодовують коров'ячим, яке містить менше галактози.
ЦЕЛІАКІЯ
Спадкове захворювання, що зустрічається з частотою 1:3000. Це захворювання пов'язано з деформацією ферментів, які розщеплюють гліадин — частину білка глютену, який входить до складу всіх зернових (пшениці, вівса).
Захворювання проявляється діареєю, зневодненням організму через порушення функції всмоктування харчових речовин у кишках. Діти стають дратливими, худнуть. Патологія проявляється після введення догодовування у вигляді каш, хліба.
Сьогодні вже існують нові сорти зернових, що не містять гліадину, з яких виготовляють продукти для дітей, хворих на целіакію.
ХВОРОБА ГОШЕ
(ГЛЮКОЦЕРЕБРОЗНИЙ ЛІПІДОЗ)
Це захворювання, пов'язане з порушенням ліпідного обміну. Перетворення одного ліпіду на інший відбувається за допомогою відповідного ферменту. Порушення структури будь-якого ферменту внаслідок мутації гена призводить до накопичення в клітинах певних ліпідів.
У разі хвороби Гоше в клітинах головного мозку і внутрішніх органів накопичується глюкоцереброзид (сполучення цераміду з глюкозою).
Розрізняють три форми хвороби: гостру, підгостру і хронічну.
У разі гострої форми симптоми захворювання з'являються в перші 2 — 3 міс життя, причому перше місце посідають неврологічні порушення. У дітей спостерігаються м'язова ригідність, порушення зору, косоокість, утруднення ковтання, спазм гортані, психічна деградація, остеопороз кистей, деформація стегон за типом колб Ерленгастера. Часті переломи кісток унаслідок розростання клітин Гоше в кістковому мозку. Зменшення кісткового мозку спричинює гіпохромну анемію, тромбопенію, які супроводжуються носовими та іншими кровотечами. Кардинальними ознаками є помітне збільшення печінки й селезінки, що виявляється в 3 —б міс, а також збільшення живота. Можливі бронхопневмонії унаслідок аспірації. На очному дні з'являється вишнево-червона пляма. Смерть настає від дихальних розладів на першому році життя.
У разі підгострої форми також переважають неврологічні симптоми: змінюється поведінка, спостерігаються судоми, мозочкові зміни, недоумство, збільшується живіт унаслідок гепатосплено-мегалії, з'являються біль у кістках, патологічні переломи, асептичний некроз головки стегна, анемія, тромбоцитопенія. Тако спостерігаються аномальна пігментація обличчя, шиї, кісток, г мілок, остеопороз. Клітини Гоше виявляються у кістковому мозку, печінці, лімфатичних вузлах. У тканинах мозку, печінк селезінки, кістковому мозку наявна велика кількість глюкоцереброзидів. У лейкоцитах знижується активність В-глюкозидази. Всі ці симптоми в разі підгострої форми мають більш м'які характер, ніж під час гострої.
У разі хронічної форми пошкоджуються лише внутрішні органи, без залучення до процесу головного мозку.
АДРЕНОГЕНІТАЛЬНИЙ СИНДРОМ
Прикладом гетерогенних захворювань, зумовлених генетичними дефектами метаболізму андрогенних гормонів, що належить до спадкових дефектів обміну стероїдів, є адреногенітальний синдром (АГС). Описано 5 форм цієї патології. Захворювання починається в період внутрішньоутробного розвитку.
У новонароджених дівчаток спостерігається маскулінізація, гіперпігментація, зниження рівня статевого хроматину при нормальному каріотипі. Без специфічного гормонального лікування вторинний статевий розвиток не настає.
У хлопчиків, навпаки, першим клінічним симптомом є передчасний статевий розвиток, низький зріст. Порушення метаболізму андрогенних гормонів при цьому синдромі призводить до розвитку АГС з утратою солі або без неї. При АГС з утратою солі у хворих спостерігається часте блювання, дегідратація, тахікардія, гіпонатріємія, гіперкаліємія.
При АГС з артеріальною гіпертензією у дівчаток також спостерігається маскулінізація зовнішніх статевих органів, у хлопчиків — пігментація калитки, розвивається артеріальна гіпертензія. Внутрішні статеві органи формуються правильно. Лікування проводять гормонами. Хворий повинен постійно перебувати під контролем ендокринолога.
Дата добавления: 2015-09-03 | Просмотры: 773 | Нарушение авторских прав
1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 |
|