АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Етіологія виразкової хвороби (пептичної виразки)

Прочитайте:
  1. XII. Щоденник перебігу хвороби
  2. АВТОСОМНО-ДОМІНАНТНІ ХВОРОБИ
  3. Автосомно-рецесивні хвороби
  4. АВТОСОМНО-РЕЦЕСИВНІ ХВОРОБИ
  5. АНАМНЕЗ ХВОРОБИ (Anamnesis morbi)
  6. ВНУТРІШНІ ХВОРОБИ ТВАРИН
  7. Динаміка клінічних симптомів хвороби Лайма та кліщового енцефаліту.
  8. ЕНДОКРИННІ ХВОРОБИ
  9. ЕТІОЛОГІЯ
  10. Етіологія

Основним етіологічним фактором виразкової хвороби (пептичної виразки) на даний час вважається інфікування слизової оболонки шлунка цитотоксичними штамами Helicobacter pylory, котра передається орально-оральним і орально-фекальним шляхом. За даними міжнародних контрольованих досліджень, Helicobacter pylory (Hp) є причиною дуоденальних виразок у 95% і виразок шлунка – у 90% випадків.

Нині загальновизнані чотири основні причини пептичної виразки (ПВ): 1) асоціація ПВ з інфекцією Hp; 2) лікарські засоби (нестероїдні протизапальні препарати, глюкокортикостероїди, сульфаніламіди, протитуберкульозні засоби, препарати раувольфії, дигоксин, теофілін, калія хлорид та ін.; 3) наслідки патологічної гіперсекреції (за гастриноми, гіперкальціємії, ідіопатичних гіперсекреторних станів тощо); 4) змішана етіологія (як, наприклад, за саркоїдозу, хвороби Крона).

Виникненню ВХ сприяють фактори ризику, які можна розділити на ті, що модифікуються, і ті, що не модифікуються. До модифікованих відносяться: порушення ритму і характеру харчування; шкідливі звички (паління, алкоголь), нервово-психічна перенапруга, професійні чинники. Не модифікованими факторами ризику є гіперпродукція хлористоводневої кислоти і пепсину, генетична схильність і спадково-конституціональні особливості (збільшення маси парієнтальних клітин більше норми – 0,82 х 10¹, підвищення продукції гастрину у відповідь на прийом їжі, збільшення рівня пепсиногену-1 у сироватці крові, зниження активності а1-антитрипсину і дефіцит а2-макроглобуліну, групоспецифічні властивості крові – асоціація виразкової хвороби ДК із 0 (I) групою крові, не характерна для виразкової хвороби шлунка, наявність HLA-антигену В5, В15, В35, дефіцит фукомукопротеїдів у шлунковому слизі та ін.), чоловіча стать.

Патогенез виразкової хвороби (пептичної виразки)

Основними факторами патогенезу виразкової хвороби (ВХ) є кислотно-пептична агресія та інфекція Helicobacter pylori на фоні спадкової схильності, які взаємно посилюють свою патологічну дію, причому Helicobacter pylori (НР) підтримує хронічний перебіг захворювання, періодично створюючи загрозу рецидиву. Провідною ланкою в патогенезі ВХ є дисбаланс між факторами агресії та захисту слизової оболонки. Нр бере участь у патогенезі виразки, впливаючи на фактори як «захисту», так і «агресії». До факторів агресії відносять соляну кислоту, пепсин, порушення моторно-евакуаторної функції гастродуоденальної зони, бактерії Heliсobacter pylori (Нр). До групи екзогенних агресорів відносять нікотин, алкоголь, лікарські препарати та інші фактори.Стійкість слизової оболонки шлунка і ДПК до пошкоджуючої дії хлористоводневої кислоти і пепсину забезпечується адекватною продукцією слизу в шлунку, активною секрецією бікарбонатів підшлунковою залозою і залозами пілоричного відділу шлунка, активною регенерацією покривних епітеліальних клітин, достатнім кровопостачанням слизової оболонки. Безумовно, у патогенез ВХ вагомий вклад вносять і так звані нейроендокринні фактори: гіпертонус блукаючого нерва, підвищення активності симпатоадреналової системи, дисфункція системи гіпоталамус-гіпофіз-периферичні ендокринні залози і, нарешті, дисфункція гастроінтестинальної ендокринної системи. Менше значення за нашого часу надають проульцерогенним аліментарним факторам (гострій, грубій, подразнюючій їжі, яка збуджує гіперсекрецію шлунка), проте цей фактор не слід цілком ігнорувати, особливо при лікуванні хворих на активну виразку.

Виявилось, що посилення агресивних факторів в основному пов’язано з гіперсекрецією соляної кислоти, а послаблення факторів захисту гастродуоденальної СО – з її запаленням. Основою обох факторів є тривале інфікування СО шлунка та ДПК Helicobacter pylori.


Дата добавления: 2015-09-03 | Просмотры: 674 | Нарушение авторских прав



1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 |



При использовании материала ссылка на сайт medlec.org обязательна! (0.003 сек.)