АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Пакування та маркування лікарської рослинної сировини

С ушіння. Технологічні вимоги до сушіння, види та їх характерис­ тика.

Сушіння - основний вид консервації лікарської рослинної сировини, який ґрунтується на видаленні вологи з негативного продукту. Так, соко­виті ягоди можуть містити до 90-96% вологи, в свіжо зібраній ЛРС вміст вологи становить у середньому 60-80%, у тому числі у сухому насінні і плодах -25-30, листі - 80, траві -75, корінні та кореневищах -65, корі - 40%. Слід враховувати, що чим швидше ЛРС висушити, тим вища якість сухої сировини.

Видалення до 20% вологи знижу ферментативну активність, а при 10-14% вологості активність ферментів припиняться, інактивуються біохімічні процеси і біологічно активні речовини не руйнуються.

Хімічний склад окремих морфологічних частин лікарських рослин залежить від температурного режиму сушіння. Так, для ефірно-олійних культур оптимальна температура сушіння становить 25°С, сировини, що містить серцеві глікозиди - 55-60°С, флавоноїди - 70-80°С,

Вміст вологи в повітряно-сухій сировині не повинен перевищувати 14%, а вихід сировини залежить від виду рослини і вмісту внутрішньо­клітинної та поверхневої вологи: коренів і кореневищ - 20-30%, соко­витих трав (блекоти, беладонни) - 20-25%, мало соковитих (барвінок тощо) - 35-50%, листків соковитих (первоцвіт, суниці та ін.) - 15-20%, мало соковитих, покритих міцною шкіркою (мучниця та ін.) - 45-50%, квіток і суцвіть - 15-20%, плодів соковитих (чорниці, бузина та ін.) -13-18%, плодів сухих (ялівець, шипшина та ін.) -25-35%, кори - 40%.

Розрізняють сушіння природне та штучне (примусове). Природне сушіння придатне для більшості лікарської сировини і практикується найчастіше у вигляді повітряно-тіньового сушіння. Під впливом соняч­ного проміння у більшості рослин руйнується хлорофіл, втрачається природній колір, руйнуються та випаровуються ефірні олії та відбува­ються інші не бажані зміни. Повітряно-сонячне сушіння можна практи­кувати в суху жарку погоду під відкритим небом для плодів, підземних органів рослин, деяких трав і листя. При цьому рослини на ніч накри­вають поліетиленовою плівкою, брезентом, а відкривають після виси­хання роси.

Повітряно-тіньове сушіння проводять під накриттям, на горищах, в повітках та приміщеннях. Це стосується також тих рослин, які під впливом сонячного проміння втрачають своє забарвлення.

Бруньки з берези, сосни, тополі, смородини сушать у затінку, розмі­стивши тонким шаром, або в сушарках при температурі 25-30°С. У пе­чах або на них бруньки сушити не можна.

Кору висушують на повітрі у затінку, або на горищах чи в сушарках при температурі 40-45°С, розстеляючи її тонким шаром і періодично перевертаючи при доброму повітрообміні.

Квіти сушать в день збирання, розстеливши тонким шаром на під­стилці чи стелажах на повітрі у затінку, або в добре провітрюваному приміщенні, видаливши попередньо квітконіжки, стеблини, приквітки. Стежать, щоб сировина не пересихала і не обсипалася. Пересушену си­ровину на ніч кроплять водою, потім фасують і запаковують.

Листя сушать або на повітрі в затінку, або у приміщеннях, що добре провітрюються, під навісами, на горищах під залізним дахом. Розстеляють листя тонким шаром, періодично перевертають.

Траву сушать як і листя.

Плоди бажано сушити одразу після збирання під накриттям, в нато­плених печах, на печі, в сушарках (плодоовочевих) при температурі 50-60°С. Плоди розкладають тонким шаром на обтягнутих тканиною ра­мах, ситах, решетах. У сонячні дні плоди малини, чорниці, шипшини пров'ялюють на сонці. Добре висушені плоди не повинні склеюватися при стискуванні в жмені і забарвлювати долоню. Насіння очищують, висушують на повітрі при доброму повітрообміні.

Корені, кореневища після очищення і промивання у холодній воді, а в теплі дні після обсихання на повітрі, сушать на горищах, під навісами та в інших місцях, які добре провітрюються при температурі 35-40 ºС.

Коріння перед сушінням розрізають на невеликі шматочки і пров'я­люють на повітрі 1-2 доби. Корені і кореневища, які містять танін як основну лікарську речовину можна сушити на сонці.

Для максимального використання площі приміщення та горищ вла­штовують стелажі з планок, обтягнутих рідкою тканиною, сіткою, мар­лею.

Бажано одночасно висушувати лише один вид рослин, але якщо

це неможливо, то на стелажах розстелюють сировину, яка потребує швидкого сушіння (квіти рослин, які містять алкалоїди та глікозиди, конвалія, наперстянка, горицвіт та ін.). Інші рослини розстелюють на нижніх стелажах, але за умови, що запахи не будуть поширюватися на верхні стелажі. Якщо є можливість, то створюють протяги.

Бажано для сушіння використовувати плодоовочеві, зернові, а також спеціальні сушарки камерного типу з підігрітим повітрям. В осінній період, при поганій погоді користуються печами. В протоплену піч від­разу рослини не кладуть, а витримують 2-3 години (так сушать часто плоди шипшини).

Можна сушити ЛРС на протоплених печах.

Зберігати лікарську сировину слід у сухих, чистих, добре провітрю­ваних приміщеннях, не заражених шкідниками й захищених від попа­дання прямого сонячного світла, без сторонніх неприємних запахів, з дотриманням протипожежної безпеки.

Стелажі у приміщеннях повинні бути встановлені на відстані 15 см від підлоги і 25 см від стін. Проміжки між штабелями повинні складати 50 см. Температура у приміщеннях повинна становити 10-12°С, а воло­гість до 13%.

Лікарську рослинну сировину зберігають окремими групами: росли­ни, що містять отруйні та сильнодіючі речовини, ефіроолійні рослини, плоди та насіння, сировина загального зберігання.

Сировину, яку зберігають упродовж довгого часу, щорічно перекла­дають, стелажі дезінфікують. Непридатну до подальшого зберігання вибраковують. При цьому обов'язково перевіряють бірки на сировині та терміни її зберігання. Для запобігання появи шкідників, на стелажах розкладають пляшечки з хлороформом, які закривають гумовими кор­ками з вставленими у них голками для ін'єкцій.

Первинну переробку сировини здійснюють безпосередньо в госпо­дарствах які вирощують лікарські рослини: подрібнюють на січкарнях, а для одержання порошків розмелюють на жорнах. У всіх випадках на тарі чи упаковці зберігають бірку, де вказують назву сировини, дату збирання, терміни придатності.

Не допускається до використання запліснявіла рослинна сировина, з невластивим для неї запахом, підгнила, з різними домішками, пошко­джена шкідниками та гризунами, без бірок або етикеток на упаковці.

Орієнтовні терміни зберігання окремих частин лікарських рослин такі: бруньки - до 2 років, кора - 4-5 роки, листя та трава - 2-3 роки, кві­ти та суцвіття - 2 роки, плоди - 2-3 роки, корені та кореневища - 3-4 ро­ки.

Контроль за якістю рослинної лікарської сировини проводять при її заготівлі, консервації, обробці, зберіганні та переробці. Якщо лікарську сировину заготовляють спеціалісти ветеринарної медицини і в невели­ких кількостях (для окремо взятого господарства чи закладу), то різні види аналізу об'єднують і проводять в основному при заготівлі і консе­рвації.

Не допускається у рослинній сировині рослин інших видів, зіпсова­них чи уражених хворобами або шкідниками. Окрім цього заборонено збирання рослин під час дощу, з росою, зігрівання сировини у купах, висушування на сонці, перегрівання у печах, духовках, засмічення різ­ними домішками (бур'яни, солома, земля, пісок, камінці тощо").

Аналогічний аналіз і перевірку сировини здійснюють перед висушу­ванням і під час нього, при упаковуванні і маркуванні. Під час висушу­вання контролюють технологічний режим і стежать, щоб сировина збе­рігала природній колір, властиві їй запах І смак, а також анатомічну ці­лість. Слід зауважити, що ппк висушуванні відбуваються певні органо­лептичні зміни (зменшується об'єм, змінюється зовнішній вигляд, фор­ма, запах і смак) і хімічні перетворення, однак вони є регламентовані.

Така ж оцінка рослинної сировини необхідна при заготівлі її не фахі­вцями, а збирачами рослин за умов її приймання.

Сортування, упаковування та маркування рослинної си ровини.

Сортування сухої сировини включає в себе очищення її від домішок. Певна частина органічних та мінеральних домішок попадає у ЛРС під час заготовки а потім їх кількість збільшується у процесі сушіння. Ча­стина сировини жовтіє, буріє. Інколи у сировину попадають рослини інших видів, пісок, глина. Усі перераховані домішки регламентуються нормативно-технологічною документацією (НТД) - в середньому 0,5-5%, Якщо їх більше, сировина підлягає очищенню. Великі нестандартні частини відбирають руками, переглядаючи ЛРС при денному світлі б тонкому шарі. Пісок, подрібнені частинки, порох відділяють просію­ванням. Для цього використовують сортувально-очисні сільськогоспо­дарські механізми: для малого насіння, ягід використовують комбіно­вані віялки, які одночасно відсіюють і провіюють сировину.

Розмір частинок подрібненої сухої ЛРС вказується в НТД на відпо­відний вид лікарської рослинної сировини.

Упакування. Спосіб упаковування залежить від властивості сировини і її агрегатного стану і вказується НТД.

Стандартом пропонуються наступні види тари: мішки з тканини одинарної та подвійної, паперові мішки одношарові та багатошарові, поліетиленові мішки, паперові пакети одинарні та двійні, тюки, кіпи, які обшивають тканиною, ящики фанерні та з картону.

Упаковування сировини відбувається методом насипання, тюкуван­ня та пресування. Насипанням у більшості випадків запаковують сиро­вину в умовах аптеки. Сипучими: насінням, корінням, плодами, лис­тям, травою, бруньками заповнюють тару до верху, періодично стру­шуючи. Для запаковування методом насипання використовують паке­ти, ящики та мішки.

При упаковуванні методом насипання квіток ромашки, нагідків, ар­ніки прокладають тару з внутрішнього боку папером. Так запаковують усю продукцію при фасуванні у картонні коробки чи кульки. Для сипу­чих (спор лікоподію) беруть подвійні мішечки. Скляні банки добре зберігають гігроскопічну сировину. Маса пакувального місця насипом для трави, листя, коріння, квіток 15-30 кг, насіння та плодів - до 50 кг.

Тюкування проводять за допомогою тюкувального ящика, який роз­бирається, без кришки та дна, і складається із трьох стійких стінок. У ящик закладають за його розмірами тканинний тюк, краї якого зверху прикріплюються цвяхами. Листя, траву, квіти трамбують спеціальним стовпчиком до повного наповнення ящика. Після цього краї мішка зве­рху складають і зшивають шпагатом. Маса одного тюкованого мішка до 50 кг.

Спресовування сухої ЛРС проводиться в кіпи пресами. Пресуванню підлягають усі види сировини окрім сипучого насіння, дрібного листя,

квіток та ягід. Маса одного місця до 100-200 кг. Спресована і затарена у кіпи сировина менш доступна до дії вологи, кисню, мікроорганізмів. Тару із сировиною добре закривають, мішки зшивають шпагатом або ниткою. Ящики збивають цвяхами, оббивають металічними полосами. Зашиті кіпи для міцності обтягують дротом. Паперові мішки, коробки заклеюють, а скляні банки закривають міцно. Кожне упаковане місце маркується.

Маркуванням називають підписи, які наносять на упакованому місці згідно вимог Державного стандарту. Це є своєрідний паспорт одиниці упаковки. За цих умов вказують назву міністерства, назву сировини, її масу нетто і брутто, рік і місяць заготівлі, номер партії. Текст наноситься фарбою, яка не змивається, на стінки тари або на ярлик (бірку) розміром 20x10 см. Разом із сировиною кладуть лист, де вказують організацію-відправника, назву сировини, номер партії, прізвище та но­мер пакувальника.

Слід вказати, що розрізняють маркування постачальника, вантажне транспортне, спеціальне ("Верх", "Обережно" тощо).

Сировина, яка запакована та промаркована готова до приймання, транспортування та зберігання.

3. Рослини, які використовують при захворюваннях органів тра­влення

Рослинні засоби, які діють на шлунково-кишковий тракт, досить різ­номанітні. Серед них розрізняють обволікаючі, в'яжучі, подразнюючі

засоби, рослини які викликають проносну та жовчогінну дію та інші. За цих умов слід зауважити, що рослини, які впливають, переважно, на органи травлення, викликають також і загальну реакцію організму.

Алтея лікарська (Аltheae officinalis) - багаторічна трав'яниста рос­лина з родини мальвових з коротким товстим кореневищем та бурува­то-жовтими боковими коренями. Стебло пряме, заввишки до 1-1,5 м, мало-гіллясте, покрите волосинками. Листки чергові, черешкові, сірува­то-зелені, з зубчатими краями, яйцевидні п'яти - (нижні) та трилопатеві (верхні). Квіти ростуть у пазухах листків на коротких квітконіжках. Ві­ночки мають рожевий, іноді червонуватий колір.

Поширена по усій Україні, Росте на вологих і пухких ґрунтах побли­зу боліт та річок.

З лікувальною метою використовують бокові корені та не здерев'яні­лу частину кореневища. Заготовляють корені восени. Сушать у добре провітрюваних приміщеннях або сушарках при температурі близько 40 ºС.

Корені алтеї містять до 36% слизу, основними компонентами якого є пентозани та гексозани. Крім цього є крохмаль (до 37%), пектинові ре­човини (до 16%), цукор (9%), жирна олія (1,7%)

Дія: обволікаюча, болезаспокійлива, протизапальна, відхаркувальна.

Льон звичайний (Linum usitatissimum) - однорічна рослина з родини льонових. Стебло довге (до 100 см), гладке, без гілок при землі, з неве­ликою кількістю коробочок у суцвітті, дрібним насінням. Поширена в у країні сільськогосподарська культура.

З лікувальною метою збирають насіння, яке сушать на вільному по­вітрі. На смак насіння солодке, без запаху.

Насіння льону містить олію (до 40 %), слизисті речовини (6-8%), біл­ки (до 42%), аскорбінову кислоту, каротин. У гарячій воді слизові ре­човини насіння льону набрякають, набувають здатності обволікати за­палені оболонки і пом'якшувати дію на них різних подразників.

Дія: обволікаюча, протизапальна, послаблююча

Зозулинець чоловічий (Оrchis mascula) - багаторічна рослина ро­дини архідних з коренебульбою (рідше кореневищем). Листки довгастоеліптичні, що охоплюють одиничну квіткову стрілку, розташовані по два. Квіти з пурпурними плямами, зібрані у суцвіття - густу кінцеву китицю. Нижній пелюсток оцвітини сильно розрослий, утворює губу, біля основи якої знаходиться довгий порожнистий відросток - шпора, з нектаром. Росте найчастіше у листяних та мішаних лісах, серед чагар­ників, на луках. Цвіте у червні-липні.

З лікувальною метою використовують молоді бульби, які збирають під час цвітіння рослини. Відбирають тільки молоді та соковиті бульби, миють у холодній воді, очищають від зовнішньої шкірки нанизують на нитку і занурюють на кілька хвилин у окріп (щоб не проростали). Су­шать у теплому, добре провітрюваному приміщенні або на печі. Вису­шені бульби стають дуже щільними та напівпрозорими.

Бульби зозулинцю містять до 60% слизистих речовин, головною складовою яких є складний полісахарид манан, білкові речовини (до і5%). крохмаль Г15-30%'). гіркі речовини, глікозид лороглісин.

Дія обволікаюча, протизапальна, тонізуюча, активізуючи кровотво­рення

Живокіст лікарський (Symphytum officinale) - багаторічна трав'яни­ста культура з родини шорстколистих. Стебло товсте, крислате, завдя­ки розлогим листкам, заввишки до їм. Уся рослина з цупкими волос­ками. Корінь товстий, гіллястий, зовні чорний, а в середині білий. Ві­ночки квіток брудно-пурпурові. Росте на вологих луках, поблизу канав, струмків. Поширена на всій території України.

З лікувальною метою використовують корені та кореневища, які ви­копують восени, старанно відмивають від землі, ріжуть на дрібні кусо­чки та сушать при температурі 40°С.

Корені живокосту містять алкалоїди циноглосин та циноглософін, дубильні речовини, органічні кислоти та смоли.

Дія: обволікаюча, протизапальна, ранозагоювальна.

У ветеринарній медицині широко використовують лікарські росли­ни, які містять дубильні речовини, а саме: дуб, родовик, перстач, шав­лія, бадан, звіробій, чорниця, вільха та інші.

Дуб (Quercus) - дерево родини букових. Проростає по всій території України, за винятком високогірних районів.

З лікувальною метою використовують кору молодих (трьохрічних) дерев, яку збирають навесні у період розпускання бруньок. Сушать при температурі 40°С.

Кора містить 10-20% дубильних речовин, галову кислоту, пектиини.

Дія: в'яжуча, протизапальна

Родовик лікарський (Sanguisorba officinalis) - багаторічна трав'яниста культура з родини розових. Стебло пряме, поодиноке, гіллясте. Листки прикореневі, великі, знизу блідо-зелені, сизуваті, а верхні дрібніші, темно-зелені. Квіти на довгих квітконосах, невеликі, овальної форми, темно-пурпурового кольору. Кореневище й корінь тверді, де­рев'янисті, чорно-бурі зверху та жовті всередині. Росте рослина на лу­ках, узліссі, біля боліт. Цвіте з червня до серпня. Поширена у помірній смузі України.

З лікувальною метою використовують кореневище та корінь. Зби­рають восени, старанно очищають від землі, миють у холодній воді, ріжуть на куски розміром 10-15 см і сушать у добре провітрюваному приміщенні та на горищах.

Кореневища з коренями родовика містять дубильні речовини зміша­ного типу (до 23%), галову кислоту, сапоніни (до 4%). крохмаль (40%), аскорбінову кислоту, ефірну олію, фітонциди.

Дія: в'яжуча, протизапальна.

Перстач прямостоячий (калган) (Роtentila erecta) - багаторічна трав'яниста рослина родини розових. Кореневище товсте, циліндричне з багаточисленними придатковими коренями, дуже тверде, Зовні тем­но-буре, на зламі червоне. Стебло розпростерте вгору, заввишки до 20 см. Листки трійчасті, нарізано - пилчасті. Квіти одиночні, вгорі стебла золотаво-жовті. Цвіте рослина у травні-червні. Росте в світлих лісах та гаях, на узліссі. Поширена на всій території України.

Для приготування ліків використовують кореневище, яке збирають у вересні - жовтні, або квітні-травні. Сушать у приміщеннях, які добре провітрюються, або на повітрі.

Кореневища перстачу прямостоячого містять до 30% змішаних ду­бильних речовин, з яких переважають вільні поліфеноли та конденсо­вані таніди, глікозид терментилін, смоли, незначну кількість ефірної олії, крохмаль.

Дія: в'яжуча, протизапальна, відхаркувальна, жовчогінна, крово­спинна, анальгетична,, заспокійлива, бактерицидна.

Шавлія лікарська (Salvia officinalis) - багаторічний напівкущ з ро­дини губоцвітих з дерев'янистим коренем. Стебла чотиригранні, гілля­сті, заввишки до 50 см. Листки сіро-зелені, довгасті. Квіти синьо-фіолетові, розташовані кільцями на верхівках суцвіть. Уся рослина за­пашна. Цвіте у червні-липні.

Плоди - темно-бурі горішки, дозрівають у серпні-вересні. В Україні шавлію культивують як лікарську рослину.

Як лікарську сировину заготовляють листки рослини, які збирають вручну 2-3 рази впродовж літа (як правило, у період бутонізації). Су­шать на відкритому повітрі в затінку, на горищі під залізним дахом), у печах (до 40°С).

У листках шавлії міститься ефірна олія (до 2,5%), флавоноїди, алка­лоїди, дубильні речовини.

Дія: в'яжуча, антисептична, протизапальна, протидіабетична

Звіробій звичайний (Нуреrісит реrforatuт) - багаторічна рослина родини звіробійних. Поширена на всій території України, росте на су­хих луках, пагорбах, галявинах, у лісових посадках. Стебло пряме, гіллясте, заввишки 30-80 см. Листки дрібні, супротивні, з великою кількістю цяток. Золотаві квітки зібрані у щитки. Цвіте з червня до вересня.

З лікувальною метою використовують надземну частину рослини - стебла, листя, квітки. Збирають рослину в період повного цвітіння (до середини серпня), зрізуючи верхню частину стебла (15-20 см) і сушать на вільному повітрі, в добре провітрюваних приміщеннях, на горищах.

Трава звіробою містить до 10-12% дубильних речовин, ефірну олію, каротин (до 55 МГ%), Сі РР, сапоніни, холін, фітонциди.

Дія: в'яжуча, антисептична, діуретична, кровоспинна, седативна.

Вільха сіра (Аlnus incana) - дерево заввишки до 15 м з гладкою бі­лою корою. Листя чергові, яйцевидні, на верхівці загострені, неклейкі (на відміну від вільхи чорної) Супліддя - шишечки завдовжки до 1,5 см, що звисають сережками по кілька штук, цвіте в березні-квітні. Рос­те у вологих місцях, на берегах річок і озер, поблизу джерел.

Для лікування використовують шишечки, листки та кору. Збирають шишки восени та взимку (листопад-лютий). Спочатку прив’ялюють, а потім досушують на печах. Кору збирають навесні з молодих дерев.

Шишечки містять біля 20% дубильних речовин, галову кислоту, ор­ганічні кислоти.

Крушина ламка (Frangula alnus) - кущова рослина з родини жосте­рових. Поширена на всій території України. Росте на узліссі, між чагарниках,

часто разом з вільхою. Рослина заввишки до 7 м, кора гладка, крапчаста, на молодих гілках червоно-бура з поперечними білими смужками. Гілки та черешки волохаті, без колючок. Листки чергові, го­стрі, майже цільнокраї, зісподу жилки вкриті волосками. На старих гіл­ках кора сіра, матова. Під поверхневим зовнішнім шаром колір черво­но-пурпуровий. Плід - ягодоподібна соковита кістянка червоного, а пі­сля повного дозрівання фіолетозо-чорного кольору.

З лікувальною метою заготовлюють кору, яка у квітні-травні (до по­яви листя) легко відстає від деревини. Вологу кору ріжуть і сушать у затінку.

Містить кора крушини антрахіноновий глікозид глікофрангулін (го­ловна сполука, що викликає дію), дубильні речовини (до 10%), гірко­ти, крохмаль, цукри, аскорбінову кислоту, мінеральні солі, Рослина от­руйна.

Дія: послаблююча

Тирлич жовтий (Сепtіапа lutеа) - багаторічна рослина з родини тирличевих з великою кореневою системою, яка нагадує корені бобових завдовжки до 60 см. Стебло пряме до 1,5 м заввишки, порожнисте, без гілок. Листки супротивні, голі, напівобіймають стебло. З середини сте­бла у пазухах листків розташовані великі яскраво-жовті квіти з коло­совидними віночками. Цвіте в липні, а плоди (багатонасінна двостул­кова коробочка) дозрівають у вересні. Росте на високогірних карпатсь­ких луках.

Для виготовлення ліків використовують кореневища, які збирають восени. Викопані корені ріжуть на куски, миють у холодній воді і після попереднього прив'ялювання швидко сушать у печах при температурі 50-60ºС.

Кореневища та корені тирличу містять гіркі глікозиди (генціопікрин, генціамарин), алкалоїд генціанін, цукор, камеді, смолисті та пектинові речовини.

Дія: тонізуюча, антисептична, збуджуюча апетит

Кульбаба лікарська (Таraxacum officinale) - багаторічна трав'яниста рослина з родини складноцвітих з білим молокоподібним соком. Ко­рінь товстий, прямовисний, переходить у коротке гіллясте кореневище.

Листки ланцетовидні, зубчасті. Квіткова стрілка заввишки 15-20 см, порожниста. Квітка яскраво-жовта, одиночна. Росте на всій території України на луках, полях, в лісах, садках, обабіч доріг. Цвіте з квітня до вересня.

З лікувальною метою використовують коріння кульбаби, які вико­нують восени, коли в'яне листя, або на весні до цвітіння рослини, Ви­копані корені очищають від землі миють і після прив'ялювання на со­нці сушать у добре провітрюваних приміщеннях.

Корені кульбаби містять тритерпенові сполуки, стерини, холін, цу­кор, нікотинову кислоту, смоли, віск, каучук (до 3%). Дуже багато в них інуліну, особливо восени (до 40%).

Дія: жовчотворна, сечогінна, антигістамінна

Бобівник трилистий (вахта) (Мепуапtes trifoliata) - багаторічна бо­лотяна рослина з родини тирличевих. Стебло і кореневище повзучі, з кільцевими слідами. Листки з довгими черешками, оберненоеліпсозидні, трійчасті. Квіткове стебло голе до 30 см заввишки, прямостояче. Квітки дзвонико-лійковидні, рожево-білі, зібрані в довгасту китицю. Поширений майже на всій територій помірної смути України, Росте по берегах річок, озер, ставів і торфових боліт. Часто утворює зарості.

Для виготовлення ліків використовують листки рослини, які збира­ють перед її цвітінням або під час нього (весна-літо). Сушать швидко у приміщеннях, яке добре провітрюється, розстеляючи тонким шаром.

Листя бобівника містить гіркі глікозиди, флавонові глікозиди, зок­рема рутин, дубильні речовини (до 3%), незначна кількість ефірної олії, смолисті речовини, які містять йод.

Дія: тонізуюча, жовчогінна, антисептична, анальгетична

Золототисячник звичайний (Сепtaurum vulgare) - дворічна рослина родини тирличевих. Стебло голе, чотиригранне, заввишки до 30 см. Листки цілокраї, біля кореневої розетки оберненояйцевидні. Квіти яск­раво-рожеві, зібрані у щитковидні напівзонтики

Росте у сухих місцях між чагарниками, на галявинах, пагорбах, осо­бливо на глинистих ґрунтах. Поширена на всій території України.

Для виготовлення ліків використовують траву з прикореневими лис­тками. Зрізають під час цвітіння рослини, в'яжуть снопиками та сушать без доступу прямих сонячних променів.

Трава золототисячнику містить гіркі глікозиди (еритаурин, еритра-мін),органічні кислоти та їх солі, аскорбінову та нікотинову кислоти, дубильні речовини, смоли.

Дія: жарознижуюча, болезаспокійлива, стимулює секрецію травних залоз, посилює жовчовиділення

Полин гіркий (Аrtemisia absinthium)- багаторічна трав'яниста рос­лина з родини складноцвітих заввишки до 1 м, сріблясто-сірого кольо­ру, з різким характерним запахом. Стебло пряме, у верхній частині галузисте. Листки шовковисто-сірі, пірчасторозсічені, чергові, верхні -ланцетовидні, прикореневі - трилопатеві, Суцвіття - кулясті кошики, зібрані в одну волоть. Квітки трубчасті, жовті. Цвіте рослина у липні-серпні. Росте рослина як бур'ян поблизу жител, вздовж доріг, на пус­тирях і полях. Поширений на всій території України.

Для виготовлення ліків використовують траву (вкриті листками вер­хівки стебел) і окремо листя. Збирають під час цвітіння, сушать у заті­нку, на горищах, розкладаючи тонким шаром. Зберігають окремо від інших лікарських рослин, які можуть перейняти аромат полину.

Полин містить гіркі глікозиди абсинтин та анабсинтин, смоли, танін, каротин, аскорбінову кислоту, крохмаль, близько 2% ефірної олії, тер­пени.

Дія: посилює секрецію та моторику шлунково-кишкового тракту, жовчогінна, глистогінна, інсектицидна

Лепеха (аїр) (Аcorus calamus) - багаторічна трав'яниста рослина з товстим горизонтальним повзучим кореневищем, покритим численни­ми тонкими корінцями, Кореневище губчасте, зверху зеленкувате, на смак гірке, має приємний запах. Стебло біля основи червонувате. Квіти

Листки м'ясисті, мечоподібні. Росте на берегах річок, у стоячих водах, на заболочених місцях тощо.

З лікувальною метою використовують кореневища, які викопують напровесні або пізно восени. Миють у холодній воді, ріжуть на дрібні кусочки і висушують. Добре висушені кореневища ламаються, а не гнуться.

Кореневища аїру містять до 5% ефірної олії на основі терпеноїдів, гіркий глікозид скорин, фітонциди, дубильні речовини, аскорбінову кислоту,

смоли, органічні кислоти та їх солі.

Дія: тонізуюча, відхаркувальна, жовчогінна

Деревій звичайний (Achillea millfolium) - багаторічна трав'яниста рослина з родини складноцвітих. Стебло прямостояче, високе (до 50 см), покрите листям, закінчується густим суцвіттям - щитком. Квітки білі, рожево-білі. Цвіте у травні-жовтні.

Росте на полях, луках, лісових галявинах, біля чагарників та шляхів. Поширений на всій території України.

Заготовляють траву, листки, квіти деревію у період цвітіння. Росли­ну зрізують приблизно на половину, листки обривають добре розвине­ні, Сушать у теплому, добре провітрюваному приміщенні або на гори­щах.

Основною діючою речовиною деревію є ефірна олія (0,8%), яка міс­титься у всіх частинах рослини. Окрім цього рослина містить дубильні речовини, аскорбінову кислоту, фітонциди, гіркий глікозид ахілеїн, мі­неральні солі.

Дія: гемостатична, спазмолітична, протизапальна

Окремо слід виділити чемерицю білу (Veratrum album) - багаторічну рослину родини лілійних. Висота рослини сягає до 1,5 м. З короткого та грубого кореневища (довжина 5-8 см, ширина - 3-4 см) виростає одиночне стебло товщиною до 2 см. Листя великі (до 10 см у ширину) та розташовані навколо стебла. Верхні листочки вужчі, яйцеподібні. Квіти зібрані у грона, жовтого кольору. діаметром до 1 см. Трапляєть­ся рослина дуже рідко і занесена у "Червону книгу" України.

Сировиною для виробництва ліків служать кореневища, які збира­ють з 7-8-річних рослин (заготовлюється лише у спецгосподарствах!) восени. Корінці з кореневищ обтинають та закопують у землю. Корене­вища обмивають холодною водою, ріжуть поперек на кружальця та швидко сушать.

Містить кореневище чемериці алкалоїди - протовератрин та герме-рин (біля 1%), гіркі речовини, органічні кислоти.

Дія: румінаторна, відхаркувальна, блювотна.

Усі частини рослини дуже отруйні.

Кукурудза (Zea mays) - однорічна рослина з родини м’ятликових.

З лікувальною метою використовують приймочки та стовпчики рос­лини (кукурудзяні рильця). Стовпчики збирають з рослини або із зібра­них качанів починаючи з періоду воскової стиглості (липень-серпень). Беруть тільки світло-жовті і червонуваті нитковидні м'які стовпчики. Сушать на вільному повітрі, в кімнаті та на горищі розклавши тонким шаром на тканині. Суху сировину можна розтирати в порошок.

Кукурудзяні рильця містять жирну олію (до 2,5%), до складу якої входять арахідонова та ліноленова кислоти, ефірну олію, камеді, са­поніни (близько 3%), дубильні речовини, сполуки кремнію, вітаміни С і К.

Дія: жовчогінна, протизапальна, діуретична

Цмин пісковий (Неlichrysum arenarium) - багаторічна трав'яниста рослина з родини складноцвітих. Росте на піщаних ґрунтах, у соснових лісах, на узліссях, пологих схилах. Стебла, як правило, поодинокі до 40 см заввишки. Листки та стебла покриті білим пухом, продовгувасто-еліптичні. Квіти в невеличких кулеподібних кошичках зібрані в густе щитковидне суцвіття, жовто-оранжевого кольору. Цвіте рослина у лип-ні-серпні.

З лікувальною метою використовують кошички квіток, коли вони добре розвинулися, а самі квіти не повністю розкрилися. Зрізають ра­зом із стеблом завдовжки 1-2 см. Сушать на вільному повітрі, або на горищі.

Квітки цмину містять флавонові глікозиди, стероїдні гормони, жирні кислоти, ефірну олію.

Дія: жовчогінна, сечогінна, кровоспинні, дезінфікуюча.

Дата добавления: 2015-09-03 | Просмотры: 1703 | Нарушение авторских прав