АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Заготування окремих видів сировини

Бруньки. Бруньки – пагони рослин, що не розпустилися. У дерев і чагарників вони утворюються в пазухах листків і на верхівці стебла. Розрізняють верхівкові бруньки, які, розпускаючись, сприяють подовженню головного стебла і бічних гілок, і пазушні, з яких розвиваються бічні пагони. Бруньки, що утворилися, зимують, а навесні набухають і розпускаються. З одних бруньок утворюється стебло з листками – їх називають листковими, з інших – квітки, ці бруньки називають квітковими.

Заготування бруньок проводиться на лісосіках, попутно збирають їх під час санітарних рубок, а також у насадженнях, але в цьому випадку – виключно з нижніх пагонів.

Збирають бруньки ранньою весною в березні – квітні, коли вони тільки набубнявіли, але ще не пішли в ріст, тобто верхня частина бруньки не повинна бути зеленою. Березові бруньки можна збирати і раніше – з січня. Крупні бруньки, наприклад сосни, зрізають з гілок ножем, а дрібні, наприклад берези, зрізають разом з гілками, сушать і обмолочують або обривають руками в брезентових рукавицях. Виготовлені з гілок берези мітли для господарських потреб обмолочують, отримуючи бруньки. Збираючи бруньки, у жодному випадку не можна обривати або зрізати верхівкові, особливо на верхівці головного стебла.

У тополі збирають тільки листкові бруньки. Першими у цього дерева розпускаються квіткові бруньки, з яких утворюються сережки, а листкові в цей час ще закриті. Їх зрізають ножем або обривають руками під час цвітіння рослини. Це зручно робити при весняній обрізці дерев.

Сушать на зрізаних гілках в холодному і добре провітрюваному приміщенні.

Кора. Кора – зовнішня частина стебла і кореня. У медицині застосовується кора дерев і чагарників. Її збирають рано навесні в період руху соку, в квітні – травні. В цей час клітки камбію (на межі кори і деревини) набухають, і кора легко відшаровується. При пізнішому зборі кора погано відділяється від деревини. Для збору гідна лише гладка кора з молодих гілок, стара містить багато пробки і мало діючих речовин.

Збір слід погоджувати з лісгоспом. Заготовлюючи кору, спилюють або зрубують молоді рослини в місцях планової вирубки лісу, а потім повністю знімають з них гладку кору. У лісництві вкажуть, де проводитиметься рубка дуба, корчування чагарників. При рубці лісу кору знімають цілком зі всіх гілок. Якщо ж рослини використовуватимуться і надалі, смужку кори залишають, щоб по ній відбувалося рух соку. Часткове заготування кори (окремі ділянки кори з одного боку) на даний час заборонено, оскільки приводить до фітозахворювань, що сприяє розвитку антисанітарного полягання в рослинних угрупуваннях.

Щоб відшарувати кору, роблять два напівкільцеві надрізи ножем на відстані 20–30 см, сполучають їх 2–3 подовжніми надрізами і здирають кору у вигляді жолобків. При заготівці кори жостеру її часто відшаровують тільки знизу і залишають у вигляді стрічок на декілька днів. Підв'ялену кору потім знімають і сушать.

Для кори переважна теплова сушка, оскільки термін її заготівки (рання весна) не має в своєму розпорядженні сухих теплих днів, щоб сушити сировину на відкритому повітрі. Під час сушки необхідно стежити, щоб шматки кори не були вкладені один в одного, оскільки при цьому вони пліснявіють і загнивають зсередини. Кору, покриту кущистими або листовими лишайниками, збирати не потрібно. В крайньому випадку лишайники заздалегідь зчищають ножем. Кору можна зберігати від 3 до 5 років.

Листки. Збір листків ведуть у період бутонізації або цвітіння рослини. Виняток становить листки мати-й-мачухи, які збирають після цвітіння, оскільки під час цвітіння їх ще немає, і листки деяких рослин, наприклад вахти, які накопичують більше біологічно активних речовин після цвітіння.

Зазвичай їх збирають уручну, як правило, прикореневі, нижні і середні, добре розвинені здорові листкові пластинки. Зривають нижні листки, залишаючи верхні, щоб не пошкодити цвітінню і плодоношенню рослини. Товсті черешки, що не містять біологічно активних речовин і уповільнюють сушку, видаляють (вахта, трифоль, мати-й-мачуха, подорожник великий та ін.). Якщо потрапляють неповноцінні листки, що зів'яли, зблякнули, уражені – їх прибирають до сушки.

Сушать листки тонким шаром. Крупніші листки розстилають кожен окремо (мати-й-мачуха). Дрібні шкірясті листки (толокнянка, брусниця) сушать на пагонах, після сушки листки обривають уручну, прочісуванням гілок або обмолоченням. Листки з тонкими листковими пластинками сохнуть нерівномірно, тому такі листки сушаться до тих пір, поки не висохнуть всі частини листка (жилки), а черешки не стануть ламкими. Пекучі листки кропиви збирають у рукавичках або рослини спочатку скошують і обривають листки, коли вони і стебла пов'януть і втратять пекучість.

Після сушки листки згрібають у купу і залишають на декілька днів відкритими. Завдяки своїй гігроскопічності, вони набирають необхідну кількість вологи і менше кришаться. Листки зберігають 1–3 роки.

Трава. Під цією назвою у фармації розуміють облиствлені і квітконосні стебла трав'янистих рослин, або вся надземна частина, або верхівки стебла, що не огрубіли.

Для чабрецю і буркуну під терміном трава розуміють суміш листків, квіток і дрібних стебел, що не здерев’яніли.

Трави збирають зазвичай на початку цвітіння, іноді при повному цвітінні. Траву не можна рвати руками, необхідно зрізати серпом, ножем або секатором ніжну трав'янисту частину без приземної частини, що огрубіла, оголені частини стебла не заготовлюються. Сушать зазвичай зв'язуючи невеликими пучками, в підвішеному стані в сухому, теплому і провітрюваному приміщенні. Частіше розстилають тонким шаром 1–3 см на стелажах або горищах. До сировини не повинно бути доступу прямих сонячних променів, від яких вона обезбарвлюється і втрачає біологічну активність. Розклавши більш товстим шаром можна сушити сировину, що містить ефірні масла, кумарини. У цих умовах краще йде окиснення і ензиматичне розщеплювання, що сприяє збільшенню діючих речовин.

Якщо рослини утворюють чисті чагарники, їх скошують косою, а перед сушкою видаляють сторонні рослини. У рослин з жорсткими стеблами збирають окремі листки (якщо вони великі) і квітучі верхівки (полин, буркун і ін.). У напівчагарників зрізають надземну частину, сушать, після чого обривають листки і квітки, а стебла відкидають. Можна після сушіння рослини обмолочувати для видалення стебел, але в цьому випадку лікарська сировина зайве подрібнюється.

Однорічні рослини з дуже тонким і дрібним корінням (сушениця) або, навпаки, з товстими, але такими, що містять багато діючих речовин, збирають разом з корінням (кульбаба, чистотіл). Траву зберігають 1–3 року.

Квітки і суцвіття. Збирають, як правило, на початку цвітіння, особливо суцвіття. У цей період вони містять максимальну кількість діючих речовин, не обсипаються при сушці і зберіганні і краще зберігають своє забарвлення, яке рослинам забезпечують діючі речовини – флавоноїди або каротиноїди, що мають при лікуванні також важливе значення.

Часто товарознавці цей вид сировини помилково називають квітками. При цьому розуміють окремі квітки рослин, як у глоду; частини квітки, як у коров'яку, у якого збирають тільки віночки; і цілі суцвіття, наприклад кошики складноцвітих (як у пижми, ромашки), і квітки липи з криючим листком і т.д.

Квіти збирають уручну, обриваючи квітконіжки до певного розміру. Кошики складноцвітих збирають у фазі горизонтального розташування язичкових квіток, а у рослин, що мають тільки трубчасті квітки, – на початку розпускання крайових квіток. Виняток становить арніка, суцвіття якої збирають під час вертикального розташування язичкових квіток. Кошики складноцвітих з одними трубчастими квітками збирають на початку розпускання крайових квіток або на початку розпускання серединних квіток. Такі вимоги пред'являються тому, що в квітколожі у складноцвітих завжди міститься запас живильних речовин і при сушці їх за природних умов цвітіння продовжується, тому квітки відділяються від квітколожа, за наявності чубків вони розпушуються, з'являються незрілі плоди.

При зборі кошиків складноцвітих рослини прочісують між розведеними пальцями рук, після чого обривають квітконіжки. При зборі ромашки аптечної користуються спеціальними гребенями-совками.

Підвищена подрібненість висушених квіток знижує якість сировини або робить її непридатною. При зборі квіток з дерев і чагарників для пригинання гілок користуються палицями з гачками.

Квітки – найніжніші частини рослини, тому їх не можна укладати щільно або збирати в закриту тару. Краще всього збирати квітки в корзини і відразу ж висушити після збору, розклавши шаром не товще за 1 см, старатися квітки при сушці не перевертати. Ворушити можна тільки кошики складноцвітих (пижма, календула, деревій та ін.). При сушці квіток необхідно стежити, щоб на сировину не попадали прямі сонячні промені, руйнуючі біологічно активні речовини. Зберігають квіти 1–3 року.

Плоди і насіння. Значна частина діючих речовин, що мають сприятливі властивості накопичується в плодах і насінні. Плоди, як правило обривають уручну і складають пухко в корзину або невеликі ящики. Плоди, розташовані в зонтиках або щитках, так і обривають у суцвітті у фазі напівзрілості або зрілості, сушать у пучках у підвішеному стані. Після підсушування плодоніжки ретельно обривають. Плоди зонтичних (аніс, фенхель, тмин) слід збирати рано вранці при росі або в сиру погоду. За цих умов у плодах більше всього синтезується ефірних масел. Всі сухі плоди після сушки обмолочують, відсівають від пилу, плодоніжок, сторонніх домішок.

Соковиті плоди треба збирати вранці або увечері, коли спаде жара, інакше вони швидко псуються, і щонайшвидше доставити до місця сушки. Сортувати плоди необхідно не перед сушкою, коли вони злегка зволожені і легше піддаються псуванню, а під час збору. У плодах не повинно бути домішок листків, плодів з браком. Плоди шипшини обривають недостиглими разом з чашкою, що знаходиться зверху плоду, видаляють її після сушки перетиранням руками. Особливо складно збирати дрібні соковиті плоди (суниця, чорниця, черемха, смородина, малина) – їх укладають у корзину або невеликий ящик пошарово. Кожен шар прокладають гілочками, щоб ягоди не злежувалися і не давилися. Соковиті фрукти, ягоди необхідно сушити в сушарці, духовці до тих пір, поки вони не перестануть склеюватися один з одним.

Сухі плоди – насіння (тмин, коріандр, петрушка та ін.) містить невелику кількість вологи, їх збирають зрілими, просівають і досушують на сонці, в сушарці, в добре провітрюваному приміщенні. Остаточне очищення проводять на віялках.

У рослин з суцвіттями, що неодночасно розпускаються дозрівання плодів також відбувається неодночасно. Доспілі плоди обсипаються, що призводить до великих втрат (тмин, коріандр і ін.). В цьому випадку верхівки рослин зрізають у той момент, коли половина плодів дозріє, потім рослини зв'язують у пучки і підвішують для дозрівання в сухому приміщенні. Дозріваючи, плоди обсипаються, їх легко можна зібрати, а сухі снопики обмолотити.

Зібрані плоди складають у невеликі корзини і швидко доставляють до місця сушки. Вони не повинні містити домішок листків, незрілих, забруднених або зіпсованих плодів, тому сортування їх слід проводити при зборі, а не перед сушкою, коли плоди легко деформуються і злегка зволожені. Соковиті плоди часто називають ягодами, що не завжди відповідає тому ж ботанічному терміну. Наприклад, плід малини називають збірною кістянкою, черемхи – кістянкою, горобини – яблукоподібним; однонасінні сухі плоди – насінням.

Термін зберігання плодів – до 3 років, деякі – до 5 років.

Коріння, кореневища, цибулини. Підземні органи збирають зазвичай у період відмирання надземних частин (восени), коли дозріли і починають обсипатися плоди. Можна навесні до початку росту надземних органів. Навесні важко уловити цей період, він дуже короткий (1–2 тижні), а також збирати їх набагато важче, оскільки не завжди зберігається надземна частина і важко визначити, де росте рослина. Коли ж з'являються пагони з листками, на утворення яких рослини витрачають поживні речовини, вміст біологічно активних речовин у сировині знижується. У дворічних рослин підземні органи збирають на першому році життя, восени, від рослин, що не мають стебла.

У одних рослин заготовлюють корінь, як у кульбаби, у інших – тільки кореневище, як у лепехи, кореневище і відокремлений від нього корінь, як у кровохльобки, кореневище з невідокремленим корінням, як у валеріани, бульбу, цибулину. Для відновлення лікарських рослин в лунку, що утворилася при заготівці підземних органів, струшують насіння або закопують частину кореневища.

Викопують їх лопатами, з рихлого ґрунту або болотяні рослини – вилами або граблями. Не можна підземні органи висмикувати руками, оскільки найцінніша частина їх залишається в землі. Викопуючи підземний орган, лопату необхідно увіткнути в землю на відстані 10–12 см від стебла під невеликим кутом до поверхні ґрунту. Потім лопату потрібно покачати, щоб розширити розріз, розпушити грунт, після чого одним ривком витягнути на поверхню ком землі з підземним органом. Сировину обтрушують від землі, очищують від надземної частини, промивають дочиста проточною водою. Збирати і промивати сировину краще всього в плетених корзинах. Промите коріння розкладають на рогожці або іншій чистій поверхні і злегка підсушують. Потім очищують від залишків стебел, пошкоджених частин, що загнили, дрібних корінців і транспортують до місця сушки.

Товсті кореневища з тонким корінням (валеріана, синюха та ін.), щоб краще відмити від землі, розрізають уподовж на 2–4 частини так, щоб не відрізати коріння, роз'єднують їх і миють холодною проточною водою, дуже зручно в корзинах, занурюючи їх у річку. Виймаючи і занурюючи корзини, дають стекти брудній воді. Кореневища з корінням синюхи і інших рослин, що містять сапоніни, промивають швидко.

Підземні органи не можна мити гарячою водою, оскільки при цьому вимиваються діючі речовини. Сировина, що містить слиз, як корінь алтея, взагалі не можна мити, а спочатку підв'ялюють, потім очистити від пробки.

Сушити підземні органи можна на сонці. На ніч сировину, щоб оберегти від роси і забруднення, краще чим-небудь накрити. В процесі сушки коріння за день кілька разів перевертають руками, чистою лопатою або граблями. Ідеальна сушка – почати сушку при температурі 35–40 °С, щоб добре просохли внутрішні частини, закінчити – при 50–60 °С. Термін зберігання сировини до 3 років, іноді більше (коріння перстачу, кровохльобки, кульбаби).

Терміни збирання сировини деяких лікарських рослин, із зазначенням терміну та місцезростання рослини вказано у додатку 1.

Дата добавления: 2015-09-03 | Просмотры: 683 | Нарушение авторских прав