АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Частина І. Теоретична. Активність лікарських рослин неоднакова

Активність лікарських рослин неоднакова. Вона залежить від їхнього виду, місця зростання, строків збору, способів сушіння та зберігання лікарської сировини. Крім того, резуль­тати лікування прямо пов'язані зі способами приготування, дозуванням препарату та тривалістю його використання.

1. Підготовка сировини перед використанням. Для приготування лікарських засобів сировину необхідно заздалегідь подрібнити, оскільки з невеликих частинок діючі речовини визвлікаються швидше і у повному обсязі. Зазвичай розмір частинок листків, квіток і трави не повинен перевищувати 5 мм; стебел, кори, коріння – 3 мм; насіння – 0,5 мм. Листки, траву і кору ріжуть на дрібні частинки ножицями; коріння і кореневища ріжуть ножем або дроблять у ступці; плоди і насіння подрібнюють на мельничках або залишають цілими.

При приготуванні багатокомпонентних лікарських засобів (чаю, зборів) всі складові частини подрібнюють окремо, потім їх відважують або відмірюють в об'ємних або вагових частинах у вказаній пропорції; змішують на аркуші чистого паперу або в скляній банці до отримання рівномірної суміші.

Приблизне співвідношення вагових і об'ємних одиниць, що найчастіше вживаються в домашніх умовах: одна чайна ложка містить близько 5 г висушеної і подрібненої рослинної сировини, 1 десертна ложка – 10 г, столова – 15 г, столова з верхом – 20 г. Тонкий стакан містить близько 200 мл води.

Для приготування лікарських засобів гарячим способом необхідно користуватися тільки емальованим, скляним, фарфоровим або керамічним посудом, який повинен щільно закриватися кришкою. Слід пам'ятати, що в алюмінієвому або іншому металевому посуду варити трави не можна, щоб уникнути реакції з металом.

Щоб процідити готові засоби, потрібно користуватися складеною в декілька шарів марлею, обернутим у марлю шаром вати або нещільною бавовняною тканиною.

2. Класифікація лікарських форм, що виготовлюються з рослин та правила їх виготовлення. З лікувальною метою використовують окремі частини рослин: траву, листки, квіти, корінь, кору, бруньки, плоди, а також збори з різних трав.

Лікарські рослини та їхні частини вживають у вигляді по­рошку, соку з рослин (свіжого або консервованого спиртом), водних настоїв і відварів, спиртових настоянок і екстрактів.

Лікарську сировину рідко застосовують у вигляді порошку, який запивають водою. Так використовують, наприклад, корінь ревеню, листки наперстянки, деякі збори. Частіше ж з сировини готують лікарські форми і препарати.

Настої і відвари – водні витяжки, отримують їх з різних видів лікарської сировини.

2.1. Настої. Настої – це водні витяжки з тих частин рослин, які порівняно легко віддають діючі речовини (квітки, стебла, листки, плоди).

При приготуванні настою гарячим способом підготовлену сировину потрібно висипати в посуд і залити кип'яченою водою. Зазвичай настої готують з розрахунку 1 частина сировини на 10 частин води, більш детально дозування вказане в рекомендаціях до застосування.

Настої деяких рослин для внутрішнього вживання готують менш концентрованими і для них співвідношення сировини і води складає не 1:10, а 1:20 або 1:30 і т.д. Настої, призначені для зовнішнього застосування, готують більш концентрованими.

Вміст ємкості ретельно перемішують, посуд закривають кришкою і нагрівають на киплячій водяній бані 15 хвилин. У домашніх умовах водяну баню можна замінити невеликим тазом, що стоїть на вогні, або каструлею з киплячою водою. Після нагрівання ємність з настоєм слід зняти і охолодити при кімнатній температурі протягом години. Потім процідити, віджати марлю і додати кип'яченої води до вказаного у рекомендації об'єму, компенсуючи кількість води, що википіла. Наприклад, для приготування настою з розрахунку 1:10 з 20 г рослинної сировини, ми повинні отримати 200 мл готового настою. Якщо після проціджування отримано всього 190 мл настою, необхідно додати ще 10 мл води.

Дуже зручно готувати настої гарячим способом у термосі. Як правило, для добової норми настою дві столові ложки рослинної сировини заливають двома стаканами крутого кип'ятку увечері і залишають на ніч. Наступного дня п'ють по ¹/₃ теплого настою в 3 прийоми за 30 хвилин до їжі.

При приготуванні деяких настоїв можна обійтися і без водяної бані. В цьому випадку подрібнені частинки рослин заливають кип'ятком, ставлять на плиту або в гарячу пічку і стежити, щоб настій не кипів. Через 15 хв його знімають, охолоджують і проціджують. Такий спосіб приготування настою практично не відрізняється від заварювання звичайного чаю. Ще простіший наступний варіант приготування настою: узяти одну чайну ложку з верхом сухої трави, залити її стаканом кип'ятку, накрити кришкою, дати постояти 20 хв.

Деякі настої готують холодним способом. Подрібнені частини рослин слід залити відповідною кількістю кип'яченої води кімнатної температури, накрити кришкою і настоювати від 4 до 12 години, після чого процідити.

П'ють настої зазвичай ложками (дорослі – столовими, діти чайними) або по ¹/₄ стакану (дорослим).

2.2. Відвари. Відвари – це водні витяжки з тих частин рослин, які погано віддають діючі речовини і мають грубішу структуру (кора, коріння, деревина, бульби, грубі листки і т.п.). Вони вимагають тривалішої термічної обробки.

Підготовлену вказаним вище чином рослинну сировину заливають холодною водою (як правило, в співвідношенні 1:10 для внутрішнього і 1:5 для зовнішнього вживання), ретельно перемішують і кип'ятять на слабкому вогні або на киплячій водяній бані 20–30 хв. Охолоджують відвар при кімнатній температурі 10–15 хв, після чого проціджують, віджимають марлю і додають кип'яченої води до первинного об'єму.

Відвари рослин, що містять дубильні речовини (листки мучниці, кора дуба і ін.), потрібно процідити відразу після зняття з вогню.

Інший варіант приготування відварів полягає в наступному. Необхідну кількість рослинної сировини насипають у посуд, заливають сирою водою, перемішують, накривають кришкою і залишають на ніч при кімнатній температурі. Вранці суміш ставлять на вогонь і кип'ятять під кришкою 5–7 хв. Потім знімають посуд з вогню і залишають накритим півгодини, після чого відвар проціджують, віджимають марлю і додають кип'яченої води до первинного об'єму.

Застосовують відвари так само, як і настої.

Настої і відвари швидко псуються, особливо в літній час і в теплому приміщенні, тому краще готувати їх безпосередньо перед вживанням. Зберігати їх потрібно в темному прохолодному місці, краще в холодильнику, але не більше трьох діб.

Щоденна норма прийому відвару складає зазвичай 1 л. При цьому один стакан підігрітого відвару п'ють натощак, а інше випивають протягом дня в чотири прийоми. Кожен прийом через 1 годину після їжі. І так поступають у весь час лікування, щодня готуючи свіжий відвар.

2.3. Напари. Деякі фахівці рекомендують готувати з найменш грубих частин рослин (квітки, трава, листки, плоди) не настої, напари. Напари готують майже так само, як і відвари. Різниця лише в тому, що сировину заливають кип'ятком і цілу ніч парять (томлять) в поступово остигаючій духовці. Вранці напар проціджують, підігрівають і п'ють як відвар.

2.4. Настоянки. Настоянки – це рідкі лікарські форми, для приготування яких застосовують 40–70%-вий спирт. У домашніх умовах для цього використовується горілка.

Підготовлену сировину висипають у посудину (зазвичай в скляну пляшку, банку і т.п.), заливають спиртом відповідної міцності, закупорюють і витримують за кімнатної температури зазвичай протягом 7 діб. Частіше всього на 1 частину подрібненої рослини беруть таку кількість спирту, щоб вийшло 5 частин готової настоянки. Наприклад: з 20 г рослини повинне вийти 100 мл (близько 100 г) настоянки. Через тиждень настоянку зливають, добре віджимають залишки рослин і проціджують. Проціджена настоянка, незалежно від кольору, повинна бути прозорою.

Спиртові настоянки придатні для тривалого зберігання (до декількох років). Вживають їх у невеликих кількостях і дозують зазвичай краплями (по 10–30 крапель), чому і називають такі ліки «краплями». Зберігати настоянки краще всього в щільно закупорених темних скляних бутлях.

2.5. Екстракти. Екстракти отримують випаровуванням у закритому посуді настоїв або відварів, частіше всього до половини первинного об'єму, унаслідок чого вони більш концентровані. Термін придатності екстрактів дещо довший, ніж настоїв або відварів. Екстракти готують також і з настоянок шляхом видалення випаровуванням частини спирту. Призначають екстракти краплями.

2.6. Соки. Відомо, що ферменти й ензими при сушінні та збері­ганні лікарських рослин частково або повністю руйнують ос­новні діючі речовини. Тому в ряді випадків ефективність препаратів зі свіжих рослин вища, ніж із сушених.

Соки є найбільш раціональним засобом у більшості випадків лікування лікарськими рослинами. З лікувальною метою краще застосовувати свіжі соки, що не піддавалися термічній обробці, оскільки при кип’ячені лікувальна цінність соків значно зменшується. Але сирі соки швидко псуються і їх слід вживати якнайскоріше після приготування. Заперечувати лікувальну цінність соків, оброблених кіп'ячінням (спосіб гарячого розливу) або пастеризацією, не слід, але при цьому слід віддавати перевагу пастеризації.

Для одержання соку свіжі рослини або коріння подрібню­ють і віджимають у соковижималці або пресом, потім консерву­ють 40%-вим спиртом у концентрації 1:1, настоюють протя­гом двох тижнів і фільтрують.

Зібрані ягоди і фрукти перед отриманням соку промивають водою. Деякі ягоди (наприклад, малину) не миють. Сік зі стиглих ягід глоду одержують у такий спосіб: 1 кг ягід подрібнюють у м'ясо­рубці, заливають 1 л 70%-вого спирту або горілки й настоюють протягом 8 днів. Потім фільтрують і віджимають пресом зали­шок. Отримані рідини змішують і на 7-8 днів залишають насто­юватися при кімнатній температурі, потім удруге фільтрують.

Якість соку залежить від стану сировини. Ягоди та інші плоди повинні бути у стадії повної зрілості. Для збереження біологічно цінних компонентів і вітамінів, плоди повинні бути оброблені не пізніше чим через 2 години після збору.

Ягоди краще розтирати, яблука і груші – протерти на терці. Листки і траву нарізають ножицями, а коріння і бульби ножем.

Щоб віджати сік, краще всього користуватися пресом або соковижималкою, можна застосовувати і м'ясорубку. Для приготування соку способом гарячого розливу зручно використовувати соковарку.

2.7. Порошки. Порошки – це тверді сухі сипкі лікарські форми. Готують їх шляхом подрібнення сировини в ступці. Порошки розрізняють: 1) найдрібніші, як пил; 2) дрібні, як дрібний річковий пісок; 3) крупні, як крупний пісок. Найдрібніші порошки застосовують для присипки ран, виразок і т.п., а дрібні і крупні застосовують внутрішньо. Для вживання іноді готують порошки з різних лікарських рослин, наприклад з лепехи, мати-й-мачухи тощо.

2.8. Мазі. Мазі – зовнішні засоби, що отримують шляхом змішування тонкоподрібнених частин рослин з мазьовими основами: вазеліном, ланоліном, свіжим свинячим жиром, вершковим або рослинним маслом. Мазі на рослинному маслі (соняшниковому, бавовняному, льняному або якому-небудь іншому) або мінеральних жирах краще зберігаються.

Іноді свіжі або ви­сушені рослини відварюють на слабкому вогні в соняшниковій олії (звіробій, сухоцвіт, нагідки). Цю олію можна вживати усередину і як зовнішнє. Мазі готують різної концентрації – 10 г порошку або трави на 100 г жиру (10%-ва), або 20 г на 100 г жиру (20%-ва). Треба пам'ятати, що мазі, приготовані на тваринних жирах, швидше псуються.

Щоб мазь, приготована на тваринних жирах, краще збері­галася, слід використовувати низькотемпературне витоплю­вання черевних жирових відкладень. Для цього в невелику порцелянову чашу кладуть нутряний жир – гусячий або козя­чий і ставлять у злегка розігріту духовку. Жир повинен повільно витоплюватися, але не кипіти. Після закінчення розплавлювання видаляють неперетоплені залишки, дають охолонути гарячому жиру до температури приблизно 30–40 °С і використовують для приготування мазі.

2.9. Пасти. Пасти – це різновид мазей, в яких знаходиться 25 % і більше порошкоподібних речовин. Часто до складу паст входить крохмаль. Пасти, на відміну від мазей, щільнішої консистенції і довше тримаються.

2.10. Збори, або чаї (народна назва «гніздо») є сумішшю з декількох подрібнених лікарських рослин у певній пропорції (грудний, сечогінний збір і т. ін.). Залежно від призначення збори поділяються на такі види: для приготування настоїв, відварів і настоянок, для полос­кань, припарок і ванн. Збори можуть бути дозованими й недозованими. Строк придатності зборів – 1 рік.

Сьогодні хіміко-фармацевтична промисловість випускає сухі стандартні концентрати з деяких лікарських рослин. Із цих концентратів можна готувати розчини шляхом простого розчинення порошку в дистильованій воді (концентрат напер­стянки, адонісу (горицвіту), конвалії, термопсису, цміну).

Дата добавления: 2015-09-03 | Просмотры: 942 | Нарушение авторских прав