АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Частина І. Теоретична. 1. Загальні правила застосування лікарських зборів

1. Загальні правила застосування лікарських зборів. Лікарські збори – суміші декількох видів подрібненої, рідше цілісної рослинної сировини, іноді з домішкою солей, ефірних масел. До складу зборів входять різні частини рослин: коріння, кора, трава, листки, квітки, плоди, насіння.

Лікарські збори містять різні біологічно активні сполуки, які одночасно з лікуванням основного захворювання збагачують організм додатково різними вітамінами, мінеральними сполуками і іншими компонентами рослин, що сприяє підвищенню опірності організму, позитивно впливають на центральну нервову систему, поліпшують процеси кровотворення, нейтралізують шлаки і прискорюють виведення їх з організму. Дія на фізіологічні процеси здійснюється в цьому випадку природними, властивими організму органічними речовинами.

Алергічні ускладнення при лікуванні зборами спостерігаються набагато рідше, ніж при застосуванні інших медикаментів. Різнобічна дія біологічно активних речовин рослин часто досягає мети. Так, при призначенні складного збору при захворюваннях печінки речовини цмину піщаного підсилюють секрецію жовчі, шлункового і панкреатичного соку, підвищують тонус жовчного міхура, змінюють хімічний склад жовчі. Речовини, що містяться в кукурудзяних рильцях, позитивно впливають на обмін речовин, покращують жовчовиділення. Речовини барбарису зменшують і знімають болі, що залежить від присутності алкалоїду берберину, який має спазмолітичну дію.

Окрім органічних речовин збори містять макро- і мікроелементи. Останні беруть участь в обміні речовин, знаходяться у функціональній взаємодії з ферментами, вітамінами, гормонами і іншими біологічно активними речовинами. Наявність міді, марганцю, заліза, молібдену у складі металлофлавопротеїдів сприяє перенесенню електронів у живих клітинах. Марганець, мідь, цинк, кобальт у мікродозах стимулюють утворення антитіл, підвищують опірність організму. Мідь, залізо, цинк, кобальт зменшують проникність біологічних мембран. При лікуванні хворого багатокомпонентними зборами в організм вводяться білки, амінокислоти, вуглеводи, ліпіди, ферменти, вітаміни, органічні кислоти, спирти, альдегіди і кетони, складні ефіри фосфорної кислоти і інших кислот, фітостерини, смолянисті і дубильні речовини, глікозиди, терпеноїди, кумарини, аміди і аміни, бетаїн, холін і холінові складні ефіри, пурини і пірімідини, алкалоїди, гіркі речовини і багато інших.

Дія лікарської рослинної сировини багато в чому залежить від доз. Корінь ревеню, наприклад, у великих дозах застосовується як послаблюючий засіб, а в малих – навпаки, спричиняє закріплюючу дію. Різні дози пряно-гіркої сировини стимулюють або пригнічують виділення шлункового соку.

При складанні збору необхідно враховувати індивідуальні особливості хворого і наявність супутніх захворювань. Необхідно знати показники артеріального тиску і враховувати основну тенденцію його зміни. Наприклад, при складанні збору для хворого холециститом з артеріальною гіпертонією в збір включають рослини не тільки жовчогінні, але і з гіпотензивною дією, інакше лікування може спровокувати гіпертонічний криз, погіршити загальний стан. Слід враховувати вплив збору на моторну функцію кишечнику.

Лікарські збори можуть містити до декількох десятків рослин, але найчастіше число компонентів від 3-х до 7-и рослин. Необхідно враховувати, що із-за постійних перебоїв у постачанні аптечних установ необхідною рослинною сировиною і складності самостійної заготівки потрібних рослин, збори, що включають невелике число компонентів, доступніші, ніж багатокомпонентні.

Існують різні рекомендації з використання лікарських зборів. У разі хронічних захворювань лікарські засоби зазвичай приймають протягом одного місяця з подальшою 5–10-денною перервою або протягом 2–3 місяців з подальшою двотижневою або місячною перервою. При необхідності безперервного приймати збір протягом 2–3-х місяців доцільно мати 3–4 збори різних рослин однакового напряму дії на організм і, щоб уникнути звикання до них, чергувати кожен із зборів, міняючи після кожних 10–15 днів протягом вказаного періоду, а потім робити перерву.

Зазвичай при лікуванні лікарськими рослинами поліпшення наступає через декілька днів, але стійкого ефекту вдається досягти лише при тривалому (не менше півроку) і регулярному застосуванні трав. Відсутність позитивного ефекту протягом 2–3 тижнів є, як правило, підставою для заміни збору. Курс лікування зборами повинен визначати лікар при постійному спостереженні за здоров'ям хворого.

2. Виготовлення лікарських зборів та препаратів з них. Залежно від видів лікарських рослин, що входять до складу збору готують настої або відвари. Якщо до складу збору входять пахучі ефіроолійні рослини, то з них, як правило, готують настій. Кип'ятіння при цьому не допускається, оскільки ефірні масла є летючими речовинами, які випаровуються разом з водою.

Листки, траву і кору заздалегідь ріжуть, шкірясті листки перетирають у порошок, коріння і кореневища ріжуть або дроблять, плоди і насіння пропускають через вальці або млини. При приготуванні зборів для внутрішнього вживання і для полоскання горла сировину подрібнюють до частинок розміром не більше 4–6 мм, для ванн, пом'якшувальних зборів – 2 мм. Пил, що утворюється в процесі подрібнення рослинного матеріалу, відсівають крізь сито з розміром отворів 0,2 мм. Дрібне насіння і ягоди, дрібні квіткові кошики і квітки беруть цілісним (окрім липи). Солі, що додаються до складу зборів вводять у вигляді насичених розчинів обприскуванням з пульверизатора при перемішуванні з подальшим підсушуванням суміші при температурі не вище 60°.

Готові збори в домашніх умовах краще всього зберігати в скляних банках великої ємності, закритих поліетиленовими кришками. Дозуючи кожного разу, збір ретельно перемішують столовою ложкою, оскільки при зберіганні компоненти його можуть розшаровуватися.

Можна готувати настої в термосі, залишаючи суміш для настоювання на ніч. Термос незамінний для приготування ліків з квіток аптечної ромашки і зборів, до складу яких вони входять. При приготуванні настоїв у термосі ефірні масла інших рослин також не випаровуються.

Для приготування відвару в емальовану каструлю малої ємності засипають відміряну кількість збору, заливають холодною водою, закривають кришкою і нагрівають на слабкому вогні. Кип'ятять 5 хв і настоюють протягом 1 год. Приготований настій або відвар проціджують. У всіх випадках для отримання повного визвлікання діючих речовин, беруть значно більше, ніж при приготуванні аналогічних ліків в умовах аптеки. Тому приймають виготовлені ліки найчастіше не ложками, а по стакану, а іноді і більше. Якщо ліки готують щодня, вони можуть зберігатися при кімнатній температурі протягом дня. При більшій кількості його слід зберігати в холодильнику.

3. Приклади зборів лікарських рослин різної терапевтичної дії. Трав’яні збори для підвищення апетиту. Заварити стаканом кип'ятку одну столову ложку збору, протягом 30 хв настоювати, потім процідити. Приймати перед їжею 3–4 рази на день по столовій ложці.

Трав'яний збір № 1 Корінь кульбаби лікарської – 1 частина. Трава полину гіркого – 1 частина. Кореневище лепехи звичайної – 1 частина.

Трав'яний збір № 2. Трава полину гіркого – 4 частини. Трава деревію звичайного – 1 частина.

Тонізуючі і вітамінні збори. Заварити двома стаканами кип'ятку дві чайні ложки збору, настоювати 1 год, потім процідити. Приймати 3–4 рази на день по половині стакана.

Трав'яний збір № 1. Корінь півонії – 1 частина. Листки подорожника великого – 1 частина. Плоди горобини звичайної – 2 частини.

Трав'яний збір № 2. Плоди чорної смородини – 1 частина. Плоди шипшини – 1 частина.

Жовчогінні лікарські трав’яні збори. Заварити 2-а стаканами окропу 1 ст. ложку збору, настоювати 20 хв, процідити. Приймати 3 рази на день за 30 хв до їжі по половині стакана.

Трав'яний збір № 1. Кукурудзяні рильця – 1 частина. Трава котячої лапки дводомної – 1 частина. Квітки пижми звичайної – 1 частина. Трава деревію звичайного – 2 частини.

Трав'яний збір № 2. Кореневище пирію повзучого – 1 частина. Трава котячої лапки – 2 частини. Кукурудзяні рильця – 2 частини.

Грудні та потогінні збори. Заварити двома стаканами кип'ятку дві столові ложки збору, протягом 30 хв настоювати, потім процідити. Приймати 2–3 рази на день по одному стакану, додавши додатково в стакан одну столову ложку меду.

Трав'яний збір № 1. Плоди малини звичайної – 2 частини. Плоди анісу – 2 частини
Листки мати-й-мачухи – 1 частина. Кора верби – 2 частини.

Трав'яний збір № 2. Трава медунки – 2 частини. Листки подорожника – 2 частини. Плоди кропу – 1 частина.

Інші приклади лікарських зборів та чаїв наведені у додатку 1.

4. Трав'яні чаї. Чай на травах містить харчові й фізіологічне активні речовини, які значною мірою визначають нормальне функціонуван­ня системи органів людського організму, його резистентність і адаптаційні можливості. До таких речовин належать: мікро­елементи, вітаміни, ефірні олії, фітонциди, алкалоїди, ду­бильні речовини тощо.

Для заварювання традиційно вживаються або можуть уживатися такі рослини: різні види глоду (квітки, плоди й листки), брусниця (стебла, плоди, листки), бузина чор­на (плоди, квітки), буркун лікарський (квітки), материнка звичайна (вкрита листками частина стебла у період цвітіння), кілька видів звіробою (вкрита листками частина стебла у період цвітіння), суниця лісова (стебла, листки, квітки), зніт вузько­листий (листки), кислиця звичайна (стебло з листками) та ін.

Три правила готування чаю:

1. Брати для заварки чаю тільки ті рослини, що мають при­ємний смак і запах, нетоксичні й апробовані, а та­кож досліджені вченими й фахівцями.

2. Готувати чайні збори й рослинні композиції з урахуван­ням необхідних для вашого організму показань, сумісності рослин у зборах, витримуючи вагові пропорції й дозування. Виконати це правило можна двома способами. По-перше, використовувати для заварювання чаїв пере­вірені відомими фітотерапевтами й народними цілителями лікувальні збори. Відбирати треба тільки ті збо­ри, до складу яких входять рослини, що традиційно використовуються для заварювання чаю, при цьому приблизно на поло­вину зменшуючи вагу заварки. По-друге, застосовувати спеціальні, традиційні чайні збори, пропоновані відомими знавцями трав'яних чаїв.

3. Не допускати передозування й зайвого вживання тра­в'яних чаїв.

Заварювання трав’яного чаю. Обов'язковою умовою приготування чаю є ретельне змішування та здрібнювання трав'яної суміші. Порцеляновий чайник обдають окропом, засипають суміш для заварювання, за­ливають її киплячою водою. Накривши чайник рушником або спеціальним утеплювачем, дають настоятися 10–15 хв. Пити його треба, не розбавляючи водою, можна з молоком або з вершками, додаючи їх за смаком.

Залежно від фізіологічної дії й мети застосування всі пло­дово-ягідні й трав'яні чаї можна поділити на повсякденно-побутові, профілактичні й лікувальні.

Повсякденно-побутові – це чаї, що готуються з харчових і лікарських рослин, які позбавлені сильнодіючих речовин (збудливих, заспокійливих), але надають організму потрібні фізіологічно активні сполуки: вітаміни, мікроелементи й ін.

До полівітамінних чаїв слід віднести, як говорить сама назва, чаї, одержані з рослин, що містять велику кількість різних вітамінів. До таких рослин належать, насамперед, шипшина й обліпиха, горобина, малина й смородина. Разом із полівітамінними рослинами в чаї можна вводити рослини, які не є високовітамінними, але, за наявним дани­ми, добре впливають на обмінні процеси в організмі, – це су­ниця, ожина, костяниця, морошка й ін.

Ожинний чай теж добре вгамовує спрагу, має чудові смак, аромат, колір. Слід зазначити, що для надання листкам ожини приємнішого запаху й смаку проводять його ферментації. Листкам дають час зів'янути, потім розкачують його валиком або, нарізавши, збризкують водою, загортають у чис­тий рушник і залишають на 2–3 дні в теплому приміщенні. У процесі бродіння листки набувають запаху троянди. Потім його швидко сушать у духовці при температурі 50–60 ºС і впаковують у герметичні банки.

Ферментація здебільшого не завжди виправдана, тому що треба прагнути до того, щоб зберегти в рослині якнай­більше діючих речовин, уникаючи будь-якої обробки, що сприяє частковій або повній втраті вітамінів, фітонцидів та інших цінних для організму речовин, які, однак, швидко роз­кладаються. Бажані смак і аромат чаю можна легко одержа­ти, комбінуючи рослини, що містять дубильні речовини, і до­даючи ті, які надають напою своєрідного запаху, наприклад, чебрець, смородину й ін.

До складу універсальних чаїв поряд із рослинами, що містять вітаміни, входять нешкідливі рослини із широким спектром дії. З одного боку, це рослини з антибіотичними й протимікробними властивостями, що характеризуються силь­ною протизапальною й ранозагоювальною дією (фітонцидні рослини), припиняють запальні процеси як усередині органі­зму, так і на шкірі; з іншого боку, це рослини, що благоприємно впливають на роботу внутрішніх органів, а також ендок­ринних залоз, відповідальних за мобільність організму і його резистентність. До рослин цієї групи належать: бадан і брус­ниця, звіробій, зніт, гадючник в'язолистий, ма­лина й медунка, подорожник, цикорій й ін. Найчастіше ці чаї готуються із суміші трав.

Профілактичні плодово-ягідні та трав'яні чаї – абсо­лютно особлива й дуже важлива форма введення фізіологічно активних речовин до організму людини з метою ефективного запобігання хворобам. Профілактичні чаї, так само як і повсякденно-побутові, готуються з рослин (або їхніх частин) із приємним смаком і ароматом, але ці рослини повинні підбиратися більш цілеспрямовано, залежно від їхньої фізіологічної дії і вживатися під контролем лікаря.

Профілактичні чаї можна поділити на полівітамінні й такі, що регулюють обмін речовин, протизапальні й антимікробні, протисклеротичні, такі, що регулюють або посилюють діяльність ЦНС (тонізуючі та заспокійливі) й універсальної дії. Вони можуть застосовуватися протягом тривалого часу без шкоди для організму. Ця цінна властивість робить профілактичні чаї важливою ланкою в системі профілактичної медицини.

Полівітамінний профілактичний чай мало чим відрізняється від чаю полівітамінного повсякденного. Різниця може бути у співвідношенні різних рослин, що містять певні вітаміни, у концентрації й дозах напою. І пов'язане це з тим, що при вживанні полівітамінного чаю у випадках з явно вираженою вітамінною недостатністю повинна бути збільшена до потрібної кількості доза якого-небудь конкретного вітаміну протягом певного періоду часу.

5. Трав’яні ванни. Трав'яні ванни досить важливі й для дорослих і дітей, їх можна приймати як із гігієнічною метою, так для зміцнення здоров'я, профілактики багатьох шкірних алергійних за­хворювань. Людина здавна користується водою при лікуванні багатьох захворювань. Гіппократ і Авіценна вважали ванну, поряд із гімнастикою, масажем і лікувальним голодуванням найважливішим засобом і широко рекомендували своїм пацієнтам.

Ефект від застосування водних процедур пояснюється величезною роллю шкіри в обміні речовин і життєдіяльності організму людини. Вона виконує захисні (захист від шкідливих зовнішніх впливів – механічних і хімічних, від проникнення мікроорганізмів), видільні функції (виділення продуктів обміну, токсинів, мікробів, деяких медикаментів), забезпечує відчуття дотику, теплорегуляцію й газообмін. Шкіра виконує ендокринні й імунобіологічні функції.

У сучасній бальнеології застосовуються такі лікувальні ван­ни: прісні – із прісної води; складні – з додаванням морської солі, хвойного екстракту й газів; мінеральні й морські, мінерально-газові й інші.

Температура загальної ванни може бути: від 20 °С і ниж­че – холодні ванни; 25–32 °С – прохолодні; 34–36 °С – близькі до температури тіла; 37–39 °С – теплі; 40–42 °С – гарячі.

Тривалість прийняття процедур може коливатися від 1–2 хв (холодні й гарячі ванни) до декількох годин. Звичайна тривалість загальної ванни при температурі 36–38 °С складає 15–20 хв.

Ванни можуть бути застосовані в стаціонарних і, що особ­ливо важливо, в амбулаторних умовах при лікуванні багатьох хронічних захворювань, як внутрішніх, так і зовнішніх.

Велике значення мають ванни для загального зміцнення й регуляції обміну речовин із такими лікарськими рослина­ми, як овес, череда, конюшина, кропива, лопух, смо­родина (листки), хвоя сосни, ялиці й кедра, а також хвощ, гірчак пташиний, ромашка; м'ята, материнка, чебрець та ін.

Дата добавления: 2015-09-03 | Просмотры: 743 | Нарушение авторских прав