АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Теорії виникнення аутоімунітету

На сьогодні існує декілька гіпотез і теорій, які пояснюють походження АІЗ. Усі вони мають право на існування. Наведемо найбільш обгрунтовані з них.

Теорія "забар’єрних антигенів". Це дуже поширена гіпотеза, яку ми вже аналізували при розгляді органоспецифічних захворювань. Вона пояснює розвиток АІЗ відсутністю чи втратою імунної толерантності до певних компонентів тіла – “забар’єрних” органів і тканин (антигени кришталика ока, статевих залоз, мозку та ін.). Вирогідність існування такого механізму АІЗ підтверджена експериментально, а саме ін’єкція піддослідним тваринам тестикулярної чи мозкової тканини з ад’ювантом Фрейнда сприяла появі аутоантитіл і ураженню відповідного органа.

Теорія “заборонених” клонів. Вперше гіпотезу про заборонені клони лімфоїдних клітин було запропоновано Ф. Бернетом. Вона зводиться до того, що АІЗ скоріше є не патологією тканинних антигенів, а патологією імунної системи, у результаті чого вона реагує проти власних антигенів. Ця гіпотеза пояснює, чому АІЗ мають тривалий характер і самоутримуються.

Сучасна теорія “заборонених” клонів базується на даних про елімінацію аутоагресивних клонів лімфоцитів у процесі розвитку імунної системи. Згідно з цією теорією у тимусі та кістковому мозку відбувається неповне знищення Т- і В-лімфоцитів, що можуть “відповідати” на власні антигени, і це при певних обставинах може викликати “зрив” імунологічної толерантності. Можливо, зберігання невеликої частки лімфоцитів, специфічних до власних антигенів, є фізіологічно виправданим і спрямоване на “видалення сміття” – віджилих, пошкоджених, зруйнованих та мутантних клітин.

Теорія поліклональної активації В-лімфоцитів підтверджує гіпотезу Бернета низкою фактів. Так, за допомогою ряду мітогенів (мітогену лаконосу, бактеріальних полісахаридів, синтетичних поліаніонів) можна викликати поліклональну активацію В-клітин, що веде до проліферації багатьох клонів, в тому числі й заборонених (аутоагресивних). Поліклональна активація може бути наслідком інфекції й інших екзогенних чинників, а також результатом порушення регуляторної функції Т-лімфоцитів. Нижче надається перелік поліклональних активаторів В-лімфоцитів, що можуть індукувати розвиток АІЗ:

Дата добавления: 2015-09-03 | Просмотры: 543 | Нарушение авторских прав