АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Патологічна анатомії пародонтиту

Все починається з хронічного катарального або гіпертрофічного гінгівіту. В ясенних борознах відбувається накопичення зубного нальоту (над або під ясенний) у вигляді пухкої базофільної маси, яка складається з аморфного детриту, десквамованого епітелію, лейкоцитів та мікробів. В деяких випадках може утворитись зубний камінь.

В епітелії маргінального боку ясен розвивається некроз, потім він заміщується епітелієм ротової порожнини, так як погано регенерує.

В сполучнотканинній основі ясен виникає мукоїдне, фібриноїдне набухання, васкуліт.

Запалення переходить з маргінальної на альвеолярну частину ясне, при цьому руйнується зубоясенна сполука та кругова зв’язка зуба і таким чином формується зубоясенна кишеня.

З цієї кишені збудники запалення легко потрапляють в періодонтальну щілину, яка поступово розширюється.

Паралельно зі змінами м’яких тканин відбувається руйнація кісткової тканини у вигляді лакунарної, пазушної та гладкої резорбції (розсмоктування).

Частіше спостерігається лакунарне розсмоктування кісткової тканини. Спочатку руйнується гребінь зубних лунок – в ньому з’являються остеобласти, розташовані в лакунах – ці остеобласти призводять до горизонтального розсмоктування гребеня зубних лунок.

Резорбція гребеня лунок може бути і вертикальною – коли остеобласти розташовуються вздовж міжзубної перегородки з боку пародонту.

Одночасно резорбція кісткової тканини відбувається і у тілі щелепних кісток, що призводить до розширенню кістково-мозкових просторів.

Всі ці процеси лежать в основі формування пародонтальної кишені.

Пародонтальна кишеня заповнюється аморфною масою, яка складається з залишків їжі, мікробів та лейкоцитів. Під час загострення збільшується глибина кишені і в залежності від її розмірів (глибини) визначають ступінь розвитку пародонтиту.

Зовнішня стінка і дно пародонтальної кишені утворені грануляційною тканиною. Сама грануляційна тканина зверху вкрита багатошаровим плоским епітелієм, а з середини вона пронизана тяжами цього епітелію (епітелій може доходити до верхівки зуба).

Крім того, грануляційна тканина інфільтрована лейкоцитами, плазматичними клітинами, лімфоцитами та макрофагами. Коли пародонтит загострюється з кишені виділяється гній – це альвеолярна піорея.

Трохи пізніше в альвеолярному відростку щелепи розвивається остеопороз, який має чотири ступеня резорбції кісткової тканини лунок:

1 ступінь – глибина лунки зменшується до ¼ (25%) довжини кореня зуба;

2 ступінь – глибина лунки зменшується на ½ (50%) довжини кореня зуба;

3 ступінь – глибина лунки зменшується на ⅔ довжини кореня зуба;

4 ступінь – повне розсмоктування кісткової тканини лунки, зуби при цьому випадають.

При пародонтиті зміни відбуваються і в зубах – це розсмоктування цементу з утворенням цементних та цементно-дентинних заглиблень (ніш). Паралельно з резорбцією спостерігається і новоутворення цементу – гіперцементоз. Може уражуватись і пульпа зуба, в якій розвиваються дистрофія і потім атрофія (реактивного характеру).

Дата добавления: 2015-09-03 | Просмотры: 627 | Нарушение авторских прав