Кісти щелепних кісток
Кісти щелепних кісток зустрічаються частіше, ніж запальні захворювання.
Кіста – це порожнина, яка зсередини вистелена епітелієм, а стінка складається з сполучної тканини. Порожнина заповнена прозорою рідиною (інколи напівпрозорою) або іншими речовинами.
За своїм походженням всі кісти поділяються на неодонтогенні та одонтогенні.
Неодонтогенні кісти зустрічаються в будь-яких кістках, причиною їх розвитку може бути травма, запалення та інші патологічні процеси.
Для Вас найбільший інтерес представляють одонтогенні кісти, які мають дизонтогенетичний та запальний характер.
Кісти дизонтогенетичного характеру.
- примордіальна (кератокіста);
- фолікулярна (зубовміщуюча кіста)
Кіста запального характеру
- радикулярна (білякоренева)
Примордіальна кіста (кератокіста).
Локалізується біля кута нижньої щелепи або третього моляра. Рідше вона виникає в місці, де не розвинувся зуб (не виріс).
Стінка кісти тонка, з сполучної тканини. Внутрішня поверхня примордіальної кісти вистелена багатошаровим плоским епітелієм з ознаками паракератозу (тому кісту ще називають кератокістою).
Вміст кератокісти нагадує холестеатому (кіста, яка заповнена роговою речовиною і кристалами холестерину).
Кіста може мати одну або декілька порожнин, тобто бути однокамерною чи багатокамерною.
В стінках кісти зустрічаються острівці одонтогенного епітелію.
Інколи зустрічаються множинні примордіальні кісти. Вони, як правило, виникають разом з такими вадами розвитку, як невоїдний базально-клітинний рак і роздвоєне ребро.
Кератокіста після оперативного видалення схильна до рецидивів.
Фолікулярна кіста –розвивається з емалевого органу зуба що не прорізався.
Локалізується найчастіше на місці другого премоляра, третього моляра, ікл верхньої та нижньої щелеп (в альвеолярному відділі).
Стінка кісти тонка, зсередини кіста вистелена багатошаровим плоским епітелієм, серед клітин якого зустрічаються клітини, здатні виробляти слиз. Інколи плоский епітелій підлягає ороговінню.
В порожнині кісти міститься один чи декілька сформованих або рудиментарних зубів.
Радикулярна кіста – кіста запального ґенезу, зустрічається у 80-90% випадків одонтогенних кіст щелеп.
Причиною розвитку радикулярної кісти є хронічний періодонтит, а сама кіста найчастіше виникає на місці складної гранулеми.
Локалізуватися радикулярна кіста може біля кореня любого зуба – тому вона ще називається білякореневою.
У верхній щелепі кісти виникають в 2 рази частіше, ніж у нижній щелепі.
Кісти мають розмірі від 5 до 30 мм в діаметрі.
Стінка кісти фіброзна, потовщена, інфільтрована лімфоцитами і плазматичними клітинами. Внутрішня поверхня кісти вкрита багатошаровим плоским епітелієм – і на відміну від решти кіст – без ознак ороговіння.
При загостренні запалення епітелій кісти гіперплазується і утворює тоненькі вирости, направленні в товщу стінки кісти, ці вирости переплітаються у вигляді сітки.
При загостренні серед клітин інфільтрату з’являються нейтрофільні лейкоцити, може відбутися нагноєння кісти.
Багатошаровий плоский епітелій кісти може розплавлятися і на його місці починає розростатися грануляційна тканина, яка може повністю заповнити порожнину кісти.
В стінках кісти можуть відкладатися кристали холестерину, а потім з’являються ксантомні клітини – макрофаги, які поглинають холестерин.
У дітей в зовнішніх відділах стінки кісти може розвиватися кісткова тканина.
Ускладнення одонтогенних кіст.
Кісти, які розташовані на верхній щелепі, можуть контактувати з гайморовою порожниною, що призводить до розвитку одонтогенного гаймориту.
Кісти великого діаметру потоншують кортикальну пластинку і викликають руйнацію кісток щелеп.
В одонтогенних кістах дизонтогенетичного походження можуть виникати одонтогенні пухлини.
Дата добавления: 2015-09-03 | Просмотры: 581 | Нарушение авторских прав
1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 |
|