Пародонтоз
Це хронічне захворювання пародонту первинно-дистрофічного характеру.
Серед всієї патології пародонту складає 4-5%. Досить часто поєднується з ерозією емалі та клиноподібними дефектами.
Етіологія пародонтозу до кінця не з’ясована. Фактори, які сприяють його розвитку ті ж самі що і при пародонтиті.
Головна морфологічна ознака пародонтозу – ретракція ясен і оголення шийки зубів, а згодом і кореня зубів без наявності попередніх гінгівіту або пародонтиту.
Пародонтоз, як правило, починається в ділянці різців та ікл.
В кістках альвеол спостерігається затримка зміни кісткових структурних елементів, потовщення трабекул, посилення лінії склеювання остеонів. Це призводить до втрати звичайної будови кістки. Це проявляється чергуванням в кістковій тканині вогнищ ебурнеації та остеопорозу.
Ебурнеація (eburneatio; лат. – eburneus – схожий на слонову кістку) – остеосклероз з різким потовщенням і ущільненням кортикального шару, який набуває вигляду слонової кістки.
У вогнищах остеопорозу переважають процеси гладкої резорбції кістки (над пазушною та лакунарною). В кістках відбувається ураження судин мікроциркуляторного русла. В стінках судин розвивається гіаліноз, склероз, просвіт судин звужується і взагалі може статися їх облітерація. В сполучній тканини пародонта спостерігаються дистрофічні явища.
Дата добавления: 2015-09-03 | Просмотры: 438 | Нарушение авторских прав
1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 |
|