АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология
|
Конкретні цілі Вихідний рівень
Уміти:
Оперувати знаннями про особливо небезпечну карантинну інфекцію.
| Приготувати препарати “надавлена” крапля, “висяча” крапля з матеріалу від хворого чи з колонії, оцінити морфологічні та тинкторіальні властивості збудника (попередні заняття з мікробіології).
| Інтерпретувати біологічні властивості збудників холери.
| Користуватися знаннями про антигенну структуру бактерій (попередні заняття з мікробіології).
| Пояснювати патогенетичні закономірності інфекційних процесів, викликаних збудниками холери.
| Користуватися знаннями про мету застосування реакції аглютинації (попередні заняття з мікробіології).
| Оперувати знаннями про контингент, який підлягає обстеженню при захворюванні на холеру, перелік матеріалу для дослідження, термін та методику забору матеріалу для мікробіологічної діагностики холери.
| Користуватися знаннями про мету та сутність неспецифічної та специфічної профілактики захворювань у людини (попередні заняття з мікробіології).
| Оперувати знаннями про неспецифічну та специфічну профілактику холери.
|
|
ТЕОРЕТИЧНА ДОВІДКА. Збудник холери – Vibrio cholerae – вид бактерий родини Vibrionaceae, рода Vibrio серогруп О1 та О139 (Бенгáл). О1- антиген Vibrio cholerae складається з трьох компонентів: А, В, С, різні поєднання яких утворюють серовари: Огава (АВ), Інаба (АС) та Хікоджима (АВС). Холерні вібріони серогрупи О1 поділяються на два біовари: класичний (V. cholerae cholerae)[4] та Ель-Тор (V. cholerae eltor).
Збудник холери – це трохи зігнута поліморфна грамнегативна паличка (0,2-0,4×1,4-3мкм), монотрих, спор та капсул не утворює.
Холера – особливо небезпечна карантинна антропонозна інфекція, яка характеризується ураженням тонкої кишки, порушенням водно-сольового обміну, діареєю (холероген викликає активацію аденілатциклази, що призводить по підвищення внутрішньоклітинного вмісту цАМФ, виходу рідини та електролітів з клітин), зневодненням, інтоксикацією та високою летальністю.
Vibrio cholerae – аероб, невибагливий до живильних середовищ, має великий набір сахаролітичних ферментів, але діагностичне значення має тріада Хáйберга: холерний вібріон ферментує сахарозу та манозу до кислоти, не ферментує арабінозу. Має протеолітичні ферменти, плазмокоагулазу, муциназу, нейрамінідазу, ендо- та екзотоксин (холероген).
Для лабораторної діагностики холери використовують в основному перший принцип – виявлення збудника з основного матеріалу – випорожнень, блювотних мас, секційного матеріалу. Для транспортування всі зразки поміщають у тару, яка герметично закупорюється і доставляють у лабораторію особливо небезпечних інфекцій не пізніше чим через 2 години після забору матеріалу.
Бактеріоскопічний метод діагностики – виявлення у нативному препараті вібріонів-монотрихів – орієнтовний метод. Основний метод – бактеріологічний. При дослідженні матеріалу бактеріолог враховує всі особливості збудника: рН середовища для культивування (оптимум росту при рН 8,5-9,0), аерофільність, швидкість росту (3-6 годин). Посів досліджуваного матеріалу проводиться у рідке (1% пептонну воду) та на щільні (лужний МПА, TCBS-агар) живильні середовища. Широко використовує бактеріолог методи експрес-діагностики: люмінесцентну мікроскопію, реакцію іммобілізації вібріонів імунними сироватками.
Дата добавления: 2015-09-03 | Просмотры: 517 | Нарушение авторских прав
1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 |
|