| Що таке холера?
| Гостре особливо небезпечне карантинне антропонозне захворювання, яке викликають Vibrio cholerae серогруп О1 та О139, характеризується епідемічним поширенням, профузною водянистою діареєю, блювотою, зневодненням організму, потужною інтоксикацією, фекально-оральним механізмом передачі інфекції та високою летальністю.
|
| Таксономічне положення збудників холери.
| Родина Vibrionaceae
Рід Vibrio
Вид V. cholerae
серогрупа О1, серотипи Огáва (АВ), Інáба (АС), Хікоджúма (АВС), біовари: класичний – V. cholerae cholerae та Ель-Тор – V. cholerae eltor
серогрупа V. cholerae О139 (Бенгáл).
|
| Клінічні ознаки холери.
| 1/. Тенезми, блювота, діарея (хворий за добу втрачає до 30л рідини); фекалії у вигляді “рисового відвару” (безкольорові потужні випорожнення без фекального смаку, які містять слиз та клітини епітелію), зневоднення організму; 2/ ниркова недостатність, афонія, згущення крові, кисневе голодування, серцева недостатність, гіпотермія (“холерний алгід”). Характерна ознака зневоднення - “обличчя Гіппократа”: запавші очі, загострені риси обличчя, різко виступають вилиці. Характерні також судоми, втрата свідомості, висока летальність.
|
| Особливості імунітету при захворюванні на холеру
| Гуморально-клітинний. Напружений, нетривалий. Антитоксичний, антимікробний. Перехресний імунітет відсутній. Імунітет після щеплення 6-8 місяців.
|
| Морфологічні та тинкторіальні властивості збудників холери.
| Короткі дещо зігнуті або прямі грамнегативні палички середніх розмірів, які утворюють скупчення у вигляді “табунців рибок”. Рухливі (монотрихи). Спор та капсул не утворюють. Спеціальні методи забарвлення: водний фуксин Пфáйффера та карболовий фуксин Циля.
|
| Тип дихання V. cholerae.
| Аероб, факультативний анаероб.
|
| Що таке біовар бактерій?
| Бактерії одного виду, які розрізняються за певними біологічними та біохімічними властивостями.
|
| Антигенна структура
V. cholerae.
| О- та Н- антигени. За структурою О- антигену розрізняють 139 серогруп. Збудник холери відноситься до серогруп О1 та О139 (Бенгал); вібріони інших серогруп не є збудниками холери НАГ-вібріони. Антигени серогрупи О1 представлені А-, В-, С-субодиницями: АВ – серовар Огáва, АС – серовар Інáба, АВС – серовар Хікоджúма; R- форми – втрачають О- антиген, М- форми – змінюють структуру О- антигену Н- антиген – загальний для роду Vibrio.
|
| Що таке холероподібні НАГ-(н е аг лютинуючі) вібріони?
| Вібріони, які мають подібні зі збудником холери морфологічні, культуральні та біохімічні ознаки, вібріони не О1- серогрупи (не аглютинуються О1- сироваткою), викликають гострі кишкові інфекції.
|
| Фактори вірулентності
V. cholerae. Біологічний ефект факторів вірулентності.
| Екзотоксини: холероген, LT, ST, SLT; ендотоксин; пілі – адгезія до глікокаліксу епітелію слизової оболонки тонкої кишки; фібринолізин та гіалуронідаза – ферменти агресії, ферменти муциназа(розжижує слиз та полегшує рух збудника до епітелію) та нейрамінідаза(посилює зв‘язуванняхолерного екзотоксину з епітеліємтонкої кишки).
|
| Дія холерогену V. cholerae.
| Складається з двох субодиниць: А та В. Субодиниця В взаємодіє з моносіаловим гангліозидним рецептором та формує внутрішньо мембранний гідрофобний канал для проникнення субодиниці А у епітелій тонкої кишки та забезпечує антигенну специфічність токсину. Субодиниця А активізує внутрішньоклітинну аденілатциклазу, відбувається підвищення вмісту цАМФ та екскреція розчину електролітів з клітин либеркюнових залоз у порожнину кишки. Переповнення тонкої кишки рідиною призводить до профузної діареї.
|
| Дія ендотоксину V. cholerae.
| Впливає на синтез простагландинів, які викликають скорочення непосмугованих м‘язів тонкої кишки, пригнічує фагоцитоз, зумовлює загальну інтоксикацію, тенезми та діарею, зниження кров‘яного тиску, інфекційно-токсичні явища.
|
| Джерело інфекції збудника холери.
| Хворий, вібріоносій. Хворий виділяє від 100млн до 1млрд вібріонів на 1мл випорожнень. Резервуаром інфекції також є вода.
|
| Резистентність збудника холери.
| Чутливий до нагрівання (при 56ºС гине через 30 хвилин, при 100ºС – миттєво), дії прямих сонячних променів, при дії дезінфектантів гине через 5-15 хвилин. Чутливий до дії кислот. У стоячих водоймищах, у яких містяться органічні речовини, зберігає життєздатність 2-3 тижні. У свіжих випорожненнях зберігається 2-3 доби, у молоці – 5 днів. Вібріони біовару Ель-Тор більш резистентні у навколишньому середовищі.
|
| Шляхи передачі V. cholerae.
| Основний– через воду; аліментарний (через молоко, овочі, фрукти, гідробіонтів), рідше – контактно-побутовий. Всі епідемії та пандемії холери мали водний характер. Певну роль відіграють мухи.
|
| Розповсюдження вібріонів у природі.
| У прісній та морській воді – збудник здатний до розмноження при наявності органічних речовин та при t>12°С, вегетують у організмі гідробіонтів (молюсків, ракоподібних, риб та жаб).
|
| Матеріал від контактних осіб при захворюванні на холеру.
| Фекалії після застосування проносного (25-30г сульфату магнію!!!!). Беруть верхню частину випорожнень.
|
| Методи діагностики холери.
| Основний – бактеріологічний; метод експрес-діагностики (РІФ, реакція іммобілізації вібріонів, ПЛР), бактеріоскопічний (орієнтовний), серологічний (допоміжний) – ІФА, РІФ, РПГА (визначення титру протихолерних Ig та антитоксинів).
|
| Мета застосування ПЛР.
| 1/. Швидке виявлення невеликої кількості холерного вібріону у досліджуваному матеріалі. 2/. Виявлення форм V. cholerae, які не культивуються на живильних середовищах.
|
| Етапи та тривалість ідентифікації збудника холери.
| 1/. З‘ясувати належність бактерії до роду Vibrio. 2/. Диференціювати збудника від холероподібних вібріонів у РА з холерною О1- сироваткою та типоспецифічними аглютинуючими сироватками Огава та Інаба за чутливістю до специфічного фагу, гемолітичними та біохімічними властивостями. Остаточна відповідь через 30-36 годин.
|
| Ознаки для визначення біовару холерного вібріону.
| 1. Резистентність до дії поліміксину В. 2. Аглютинація курячих еритроцитів. 3. Лізис фагом Ель-Тор або монофагом С IV. 4. Гемоліз еритроцитів барана. 5. Гексаміновий тест. 6. Реакція Фогеса-Проскауера.
|
| Природній захисний механізм при потраплянні холерного вібріону.
| Нормальна кислотність шлункового соку. Інфікуюча доза 1млн вібріонів.
|
| Препарати для неспецифічної екстреної профілактики холери.
| Препарати тетрациклінового ряду.
|
| Застосування холерних бактеріофагів
| Для діагностики збудників холери, профілактики холери (контактним особам).
|
