АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Установи ветеринарної медицини міст

В містах України в залежності від об'єму роботи та з врахуванням специфіки ветеринарної діяльності створюються міські державні лікарні ветеринарної медицини, районні державні лікарні ветеринарної медици­ни, клініки, поліклініки, дільничні лікарні, дільниці, пункти, амбулаторії, клініка дрібних тварин, станції невідкладної ветеринарної допомоги, державні лабораторії ветсанекспертизи, госпрозрахункові ветсанзагони чи інші установи ветеринарної медицини, які працюють у відповідності із спеціальними положеннями.

Міська державна лікарня ветеринарної медицини - центральна установа державної ветеринарної медицини в місті, основним завдан­ням якої є забезпечення ветеринарно-санітарного благополуччя в місті. Структурними підрозділами її є лікарні адміністративних районів міста, міська державна лабораторія ветеринарної медицини, дільничні лікарні, дільниці, пункти ветмедицини, лабораторії ветсанекспертизи на ринках, госпрозрахунковий ветсанзагін чи інші установи державної ветмедицини.

Лікарню очолює начальник-лікар ветеринарної медицини. Він пови­нен бути всебічно підготовленим спеціалістом, здатним дати вичерпну консультацію з ветеринарної санітарії, епізоотології, законодавства, бу­дівництва тваринницьких об'єктів. Йому самому належить володіти ме­тодами ветсанекспертизи, вимогами стандартів, технічних умов, норма­тивів типового будівництва і особливо добре знати законодавство.

Лікарня ветеринарної медицини міста та її структурні підрозділи утримуються за рахунок коштів державного, місцевого бюджетів, а також за рахунок позабюджетних коштів.

Організаційна структура і штатна чисельність лікарні та її структур­них підрозділів визначається Державним департаментом ветеринарної медицини Мінагрополітики України.

Штатний розпис міської лікарні ветеринарної медицини затверджу­ється начальником управління ветеринарної медицини міст Києва, Се­вастополя чи міст обласного значення.

Контрольні запитання

1. Організаційна структура служби ветеринарної медицини міста.

2. Особливості діяльності служби ветеринарної медицини міста.

3. Керівництво службою ветеринарної медицини в містах.

4. Назвіть установи ветеринарної медицини міст.

2.3. Організація ветеринарної справи в колективних сільськогосподарських підприємствах

Організація колективних сільськогосподарських підприємств з вели­кими тваринницькими фермами висунула перед сільськогосподарськими органами завдання максимально приблизити службу ветеринарної ме­дицини до цих господарств, створити безпосередньо в них свою службу. Так була започаткована відомча служба ветеринарної медицини. Досвід підтвердив доцільність цих заходів. Службою ветеринарної медицини господарств виконується великий об'єм роботи з профілактики захворю-

вання тварин, збереження поголів'я та підвищення ветеринарно-сані­тарної культури на фермах.

Служба ветеринарної медицини господарств всіх форм власності є виробничою і її діяльність обмежена рамками цього господарства. В той же час служба ветеринарної медицини господарства є частиною служби сільського адміністративного району, так як забезпечує його ветеринар­не благополуччя.

Нові умови ведення тваринництва, нова технологія утримання тва­рин та виробництва продукції вимагають більш досконалих, прогресив­них методів і форм організації ветеринарного обслуговування госпо­дарств. Основна робота з ветеринарного обслуговування тваринництва проводиться безпосередньо в кожному господарстві. Тому створення в ньому ветеринарно-санітарного благополуччя - невід'ємна умова по­дальшого розвитку тваринництва - залежить перш за все від резуль­татів роботи спеціалістів ветеринарної медицини господарств, від пра­вильної організації їх роботи.

Лише високий рівень організації роботи спеціалістів ветеринарної медицини в кожному господарстві на підставі досягнень науки та пере­дового досвіду може забезпечити надійний захист тварин від захворю­вань, створити сприятливі умови для подальшого розвитку тваринниц­тва для збільшення виробництва тваринницької продукції високої якості.

Служби ветеринарної медицини господарств утримуються за раху­нок коштів цих господарств і разом з керівництвом та іншими працівни­ками покликані вирішувати спільне завдання - забезпечувати виконання із збільшення та покращення поголів'я і виробництва тваринницької продукції з найменшими витратами праці та засобів шляхом виконання свого безпосереднього завдання - попередження захворювань і заги­белі тварин, організації та проведення лікувальних, профілактичних і протиепізоотичних заходів.

Завдання спеціалістів ветеринарної медицини господарств полег­шується в деякій мірі тим, що їх діяльність зосереджена на обслугову­ванні тваринництва одного господарства, де всі заходи проводяться на підставі єдиного виробничо-фінансового плану і де вказівки адміністрації обов'язкові для всіх працівників господарства.

Спеціаліст ветеринарної медицини, виконуючи вказівки та завдання адміністрації, керується Законом України "Про ветеринарну медицину" та єдиними загальнодержавними ветеринарно-санітарними правилами і нормами. Як працівник господарства, він зобов'язаний сприяти виконан­ню виробничого плану, як спеціаліст він зобов'язаний забезпечити ре­тельне дотримання законодавства з питань ветеринарної медицини, так як несе відповідальність перш за все за ветеринарно-санітарний стан

тваринництва, за охорону здоров'я тварин та за охорону населення від антропозоонозів.

При правильній постановці справи ветеринарні заходи не протисто­ять господарським, а органічно зливаються з ними.

Ветеринарні заходи включаються в технологічний цикл виробниц­тва і здійснюються за рахунок господарства. Поряд з цим спеціалісти господарств можуть надавати платну ветеринарну допомогу хворим тваринам, які належать працівникам господарства, службовцям, ферме­рам, кооператорам.

В окремих господарствах, де створені орендні та сімейні ферми, тваринницькі кооперативи, ветеринарне обслуговування може бути ор­ганізоване за принципом госпрозрахунку та чекової системи взаємо-розрахунків. Можливе і переведення служби ветеринарної медицини господарства на умови колективного або орендного підряду.

Керівники господарств зобов'язані виділяти для служби ветеринар­ної медицини необхідні матеріальні засоби, фінансувати всі витрати на профілактику хвороб, лікування хворих, створення нормальних вироб­ничих умов для лікарів та фельдшерів.

Обслуговуючи тваринництво лише одного господарства, спеціалісти ветеринарної медицини постійно знаходяться в ньому, мають мож­ливість добре знати стадо, регулярно оглядати тварин та клінічно досліджувати їх, своєчасно виявляти відхилення в стані їх здоров'я, виділяти та ізолювати хворих і підозрілих у захворюванні тварин.

Безумовно, головним у роботі спеціаліста ветеринарної медицини є профілактика хвороб та лікування захворілих тварин і птиці. Саме ці сторони його діяльності обумовлюють головним чином економічну зацікавленість господарств мати свою службу ветеринарної медицини.

Спеціалісти ветеринарної медицини господарств з недержавною формою власності можуть бути членами цих господарств або працюва­ти в них за наймом на підставі трудової угоди, яка затверджується за­гальними зборами, зібранням уповноважених або правлінням. В угоді вказується термін, на який спеціаліст запрошений на роботу, його ос­новні обов'язки та права, розмір та порядок оплати праці тощо. Спеціаліст має право бути членом профспілки, отримувати щорічну відпустку, отримувати пенсію по інвалідності та старості.

Дата добавления: 2015-10-20 | Просмотры: 1616 | Нарушение авторских прав