АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Служба ветеринарної медицини спеціалізованих вівчарських господарств

Завдання служби мало чим відрізняється від завдань служби в ін­ших комплексах, але безумовно є різниця в організації роботи, обумов­лена особливостями цього виду тварин, правилами їх утримання, спе­цифічних для овець захворювань, методами лікування та профілактики.

У вівчарських господарствах необхідно ретельно виконувати систе­му ветеринарних заходів, які забезпечують здоров'я та високу продукти­вність тварин, отримання доброякісної продукції.

Ветеринарне обслуговування спеціалізованих вівчарських госпо­дарств також вимагає відповідної матеріально-технічної бази, яка скла­дається з пункту ветеринарної медицини або лікувально-санітарного пункту (ЛСП) із стаціонаром, ізолятором, забійно-санітарним пунктом, кімнатою чи майданчиком для розтину трупів овець.

Пункт ветеринарної медицини чи ЛСП будують з розрахунку обслу­говування однієї чи кількох вівцеферм.

Об'єкти для обробки шкірних покривів овець акарицидними засоба­ми (майданчики, ванни) будують переважно поблизу стригальних пунктів з врахуванням пропускної здатності цих об'єктів.

Вівчарські господарства повинні знаходитися на режимі підпри­ємств закритого типу. Вхід сторонніх осіб та в'їзд будь-якого транспорту на їх територію забороняється.

На території ферм забороняється утримувати собак (крім для охо­рони і випасання овець). Собак господарства щеплюють проти сказу, досліджують на бруцельоз, піддають дегельмінтизації проти теніїдозів чи іншим обробкам.

З метою попередження хвороб овець у господарстві потрібно за­безпечити зоогігієнічний режим утримання тварин, передбачений техно­логічними нормами.

Напування тварин здійснюють з автонапувалок або з корит не мен­ше двох разів на день. З метою попередження зараження овець фасціо-

льозом не можна використовувати як напування їх, так і випасання в низинних заболочених місцях.

З метою попередження шлунково-кишкових хвороб овець перево­дять із стійлового на пасовищне утримання поступово.

Овець отар, неблагополучних із заразних хвороб, стрижуть остан­німи в місцях їх постійного розташування.

У випадку виникнення інфекційної хвороби овець (актуальними для цього виду тварин є брадзот, інфекційна ентеротоксемія, анаеробна ди­зентерія ягнят, хламідіоз, копитний гнилець та ін.) неблагополучну отару утримують ізольовано від інших отар до повної ліквідації хвороби. Ви­мушені та закріплювальні ветеринарно-санітарні заходи проводять у відповідності з діючими інструкціями.

Служба ветеринарної медицини птахофабрик

Основними завданнями служби ветеринарної медицини птахофаб­рик та спеціалізованих птахівничих господарств є:

- попередження занесення збудників небезпечних інфекційних
хвороб (н'юкаслська хвороба, інфекційний бронхіт, респіраторний мікоп-
лазмоз, хвороба Гамборо, інфекційний ларинготрахеїт, хвороба Марека,
віспа та ін.);

- захист птиці від захворювання пулорозом-тифом, сальмонельо­
зом, колібактеріозом, лейкозом, туберкульозом, орнітозом та ін.);

- профілактика незаразних захворювань птиці;

- ветеринарно-санітарний контроль за комплектуванням птахофа­
брик;

- ветеринарно-санітарна експертиза продуктів забою птиці та
яєць;

- проведення ветеринарно-санітарних заходів.

Чисельність спеціалістів ветеринарної медицини птахофабрик та спеціалізованих птахівничих господарств встановлюють у відповідності з типовими штатами і штатними нормативами спеціалістів цих підпри­ємств. На птахофабриці є головний лікар ветеринарної медицини, який очолює службу. Йому підпорядкована лабораторія ветеринарної меди­цини із штатом - 1 лікар ветеринарної медицини та 1-2 і більше лабора­нтів, завідувач аптекою. Крім того, по 1 лікарю повинно бути в кожному цеху (вирощування, несучок, ремонтного молодняку, забійному та ін.).

У безпосередньому підпорядкуванні головного лікаря ветеринарної медицини знаходиться група операторів з ветеринарної обробки тварин та приміщень (у кількості з розрахунку приблизних норм часу на викону­вану роботу).

Для прикладу наводимо структуру служби ветеринарної медицини птахофабрики на 500 тис. курей-несучок (рис. 4).

Для товарних птахівничих господарств яєчного та м'ясного напрям­ків, а також для племінних птахівничих господарств передбачаються такі ветеринарні і ветеринарно-санітарні об'єкти:

а) лабораторія ветеринарної медицини із складом деззасобів;

Ь) санітарний блок (прохідна, гардеробна з сушильною шафою, ду­шова, приміщення для дезінфекції одягу тощо);

с) дезінфекційний блок;

о¹) пункт для дезінфекції яєчної тари;

є) забійно-санітарний пункт;

т) дезбар'єри.

Лабораторія ветеринарної медицини, забійно-санітарний пункт та дезінфекційний блок є загальногосподарськими ветеринарними об'єк­тами, які розташовуються в адміністративно-господарській зоні. Пункт для дезінфекції яєчної тари передбачається при яйцескладі, санітарний блок та дезбар'єри - при вході у кожну виробничу зону.

Спеціалізовані птахівничі господарства знаходяться на режимі під­приємств закритого типу. Для попередження занесення збудників інфек­цій на територію птахофабрик працівникам та службовцям цих госпо­дарств забороняється купувати птицю для особистого користування в інших господарствах та на ринку.

Комплектування промислових стад здійснюється за рахунок власно­го батьківського стада або з одного джерела - племінного благополуч­ного з заразних хвороб птиці птахівничого господарства.

З метою створення імунної зони навколо птахівничих господарств птицю в радіусі 5 км щеплюють у відповідності з планом протиепізоотич-них заходів цього господарства.

Перед розташуванням чергової партії птиці передбачають міжцик-лові профілактичні перерви від 20 до ЗО днів. Приміщення та інвентар у цей час чистять і дезінфікують.

У кожний окремий пташник або ізольовану залу розташовують пар­тію лише одновікової птиці. Не дозволяється перетримувати молодняк у залах (клітках) довше термінів, передбачених технологічними вимогами.

Для профілактики заразних хвороб, крім загальних ветеринарно-санітарних заходів, проводять щеплення птиці з урахуванням епізоотич­ної ситуації в господарстві та у навколишніх населених пунктах.

Електрослюсар з аерозольної

імунізації птиці та дезінфекції приміщень

Рис. 4. Структура служби ветеринарної медицини птахофабрики

Контрольні запитання

1. Які ви знаєте відмінності при ветеринарному обслуговуванні промисло­
вих комплексів у порівняні із звичайними господарствами?

1. Які ветеринарні об'єкти повинні бути в промислових тваринницьких
комплексах?

2. Які особливості ветеринарного обслуговування молочних комплексів?

1. Які особливості ветеринарного обслуговування свинарських комплек­
сів?

1. Які особливості ветеринарного обслуговування комплексів з вирощу­
вання та відгодівлі великої рогатої худоби?

1. Які особливості діяльності служби ветеринарної медицини птахофаб­
рик?

Розділ 3.